Ухвала суду № 136352372, 07.05.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6470/25

провадження № 1-кп/650/274/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, зареєстрованого (за останнім відомим місцем проживання) у АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження № 12022230000002216 стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який, за версією сторони обвинувачення, полягав у наданні допомоги державі-агресору, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації шляхом організації діяльності установи за законодавством рф, підтримки рішень і дій окупаційної влади, а також створення умов для утвердження тимчасової окупації частини території України.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість пред`явленого обвинувачення підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема показаннями свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами огляду документів щодо призначення ОСОБА_6 на відповідну посаду, матеріалами огляду мережі Інтернет щодо перереєстрації установи за законодавством рф, публікаціями у соціальних мережах та іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку прокурора, ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які раніше були встановлені судом при застосуванні та продовженні запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. Обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, суворість можливого покарання та попередню процесуальну поведінку, оскільки до затримання не з`являвся за викликами органу досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений у розшук. Також, перебуваючи на волі, він може впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, знищити, приховати або спотворити документи, які мають значення для справи, а також продовжити протиправну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Прокурор вважає, що більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не усуне встановлених ризиків. Прокурор також послався на приписи частини шостої статті 176 КПК України, за якими під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор заперечив проти доводів сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу у зв`язку зі станом здоров`я обвинуваченого. На його думку, з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 перебуває під медичним наглядом, отримує необхідне лікування, а питання надання йому спеціалізованої медичної допомоги може бути забезпечене в умовах подальшого тримання під вартою. Прокурор зазначив, що підстав для направлення обвинуваченого саме до міста Києва як умови зміни запобіжного заходу немає.

До суду також надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 , подане в порядку статті 201 КПК України, про зміну стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, а у разі якщо суд дійде висновку про можливість застосування застави, про визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання захисника мотивоване тим, що після попереднього продовження запобіжного заходу істотно змінилися обставини, які мають значення для вирішення питання про подальше тримання обвинуваченого під вартою. Такими обставинами захисник вважає критичне погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , необхідність спеціалізованого кардіохірургічного лікування та неможливість, на думку захисту, забезпечити таке лікування в умовах слідчого ізолятора.

Захисник зазначив, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2026 року клопотання обвинуваченого про направлення його на медичне обстеження було задоволено. На виконання цієї ухвали ОСОБА_6 було доставлено до кардіологічного центру, де 09 березня 2026 року йому проведено коронарографію та стентування правої коронарної артерії. У виписці із медичної картки стаціонарного хворого № 3214/526 міститься рекомендація щодо консультації кардіохірурга у місті Києві.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 березня 2026 року філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях було доручено організувати та забезпечити невідкладне консультування ОСОБА_6 у Державному некомерційному підприємстві «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» лікарем-кардіохірургом відповідно до рекомендацій, викладених у зазначеній виписці.

Захисник вказав, що ця ухвала фактично не виконана, оскільки обвинуваченого не було доставлено до вказаного медичного закладу у місті Києві. Натомість філія Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях повідомила про перебування ОСОБА_6 під постійним медичним наглядом, про його стабільно середньої тяжкості контрольований стан, а також запропонувала розглянути можливість консультації у місті Миколаєві на базі КНП «Міська лікарня № 1» Миколаївської міської ради, де щоквартально здійснюється консультативний прийом фахівцями Державного некомерційного підприємства «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України».

Сторона захисту вважає, що такий лист не свідчить про реальне виконання ухвали суду від 19 березня 2026 року, а навпаки підтверджує, що обвинувачений не отримав рекомендованої спеціалізованої консультації у повному обсязі. Захисник також послався на консультаційний висновок спеціаліста Державної установи «Національний науковий центр серцево-судинної хірургії та складної патології імені М.М. Амосова НАМН України» від 01 травня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_6 показана госпіталізація на АКШ.

Захисник стверджує, що подальше тримання ОСОБА_6 під вартою за таких умов є непропорційним, створює реальну загрозу його життю та здоров`ю, а медичні обставини є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу. Окремо захисник послався на те, що частина четверта статті 183 КПК України надає суду право не визначати заставу у справах цієї категорії, але не встановлює безумовного обов`язку не визначати її. На підтвердження цієї позиції захисник навела приклади інших судових рішень, у яких особам, обвинуваченим у злочинах проти основ національної безпеки України, було визначено заставу.

На судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу заперечив. Прокурор зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу, залишаються актуальними. Належна медична допомога обвинуваченому надається, а питання подальшого консультування та лікування має вирішуватися медичними працівниками в установленому порядку і не є підставою для зміни запобіжного заходу. Підстав для направлення обвинуваченого саме до міста Києва прокурор не вбачає.

На судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечив та підтримав клопотання сторони захисту. Пояснив, що стан його здоров`я є тяжким, після проведеного стентування він потребує подальшого спеціалізованого кардіохірургічного лікування, а в умовах слідчого ізолятора, на його переконання, таке лікування належним чином не забезпечується. Також обвинувачений зазначив, що ухвала суду від 19 березня 2026 року щодо організації консультації кардіохірурга фактично не виконана, а тому просив змінити йому запобіжний захід, щоб мати можливість отримати необхідну медичну допомогу.

На судовому засіданні захисник ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечив та підтримав клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу. Захисник зазначив, що прокурор фактично повторює раніше наведені ризики, не доводячи їх реальності саме на час розгляду цього питання. Вважає, що стан здоров`я обвинуваченого, проведене оперативне втручання, наявність рекомендацій щодо консультації кардіохірурга та висновок спеціаліста від 01 травня 2026 року про показання до госпіталізації на АКШ свідчать про істотну зміну обставин. Захисник просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м`який.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисник має право подати до суду, який розглядає кримінальне провадження, клопотання про зміну запобіжного заходу.

За змістом статей 177, 178, 183, 194 КПК України при вирішенні питання про продовження або зміну запобіжного заходу суд оцінює наявність обґрунтованого обвинувачення, існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, достатність або недостатність більш м`яких запобіжних заходів, а також дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим, та інші обставини, які мають значення для ухвалення рішення.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, який відповідно до статті 12 КК України належить до особливо тяжких злочинів. Санкція частини першої статті 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з додатковими санкціями.

На цій стадії судового провадження суд не вирішує питання доведеності винуватості обвинуваченого та не надає остаточної оцінки доказам з точки зору їх достатності для ухвалення вироку. Водночас для вирішення питання про запобіжний захід суд має перевірити, чи не є обвинувачення очевидно необґрунтованим та чи існує сукупність даних, яка виправдовує подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів, на які посилається прокурор, вбачається, що обвинувачення ґрунтується не на одному ізольованому доказі, а на сукупності процесуальних джерел, зокрема показаннях свідків, протоколах впізнання за фотознімками, документах щодо призначення обвинуваченого на відповідну посаду, матеріалах огляду інтернет-ресурсів та інших матеріалах кримінального провадження. З огляду на це на даній стадії суд не встановив обставин, які б свідчили про очевидну необґрунтованість обвинувачення.

Попередніми ухвалами слідчого судді та суду щодо ОСОБА_6 застосовувався і неодноразово продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Зокрема, ухвалами Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2025 року, 11 грудня 2025 року, 04 лютого 2026 року та 19 березня 2026 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжувався з огляду на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ухвали суду від 15 жовтня 2025 року та 11 грудня 2025 року були предметом апеляційного перегляду та залишені без змін Херсонським апеляційним судом. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності ризиків, їх актуальності, неможливості їх нейтралізації більш м`якими запобіжними заходами, а також щодо застосування частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану.

Перевіряючи, чи зменшилися ризики на час розгляду клопотань 07 травня 2026 року, колегія суддів виходить з того, що саме по собі сплив часу не є автоматичною підставою для висновку про втрату ризиками актуальності. Вирішальне значення має те, чи з`явилися нові обставини, які усувають або істотно зменшують імовірність поведінки, для запобігання якій застосовується запобіжний захід.

Оцінюючи ризик переховування від суду, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, суд враховує тяжкість інкримінованого злочину, суворість можливого покарання, а також попередню процесуальну поведінку обвинуваченого. З матеріалів провадження вбачається, що після повідомлення про підозру ОСОБА_6 не з`являвся за викликами органу досудового розслідування, причин неявки не повідомляв, у зв`язку з чим його було оголошено у розшук, а у кримінальному провадженні надавався дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

Такі обставини свідчать, що ризик переховування не ґрунтується лише на припущенні або тяжкості статті обвинувачення, а підтверджується конкретними даними про попередню поведінку обвинуваченого. Усвідомлення можливості призначення покарання у виді тривалого строку позбавлення волі об`єктивно посилює спонуку до ухилення від суду, а тому цей ризик залишається реальним.

Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, суд враховує характер інкримінованих дій. За змістом обвинувального акта йдеться про організацію діяльності установи, кадрові, управлінські та організаційні рішення, взаємодію з окупаційною адміністрацією та використання документів, пов`язаних із діяльністю установи за законодавством рф. У разі звільнення з-під варти обвинувачений може отримати можливість впливати на доступ до відповідних відомостей або контактувати з особами, які можуть мати доступ до документів чи інформації, що мають доказове значення.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження суд бере до уваги, що обвинувачений, за версією сторони обвинувачення, обіймав керівну посаду, організовував роботу установи, проводив збори трудового колективу, висував працівникам вимоги щодо працевлаштування за законодавством держави-агресора та мав можливість впливати на підлеглих або пов`язаних з установою осіб. Оскільки доказова база у цій справі значною мірою пов`язана з показаннями конкретних осіб, можливість незаконного впливу на них не може бути визнана такою, що втратила актуальність.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження протиправної діяльності, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, суд оцінює з урахуванням характеру інкримінованого діяння. За версією обвинувачення, дії ОСОБА_6 не були одноразовими, а мали організаційний і управлінський характер, були пов`язані з функціонуванням установи в умовах тимчасової окупації та взаємодією з представниками держави-агресора. Такі обставини дають підстави вважати, що у разі звільнення з-під варти обвинувачений може використати наявні контакти або попередні зв`язки для продовження відповідної діяльності у прихованих формах чи вчинення іншого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, залишаються актуальними, мають реальний, а не абстрактний характер, та не зменшилися настільки, щоб їх можна було усунути шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту про те, що прокурор лише повторює раніше наведені ризики, суд не приймає як підставу для відмови у продовженні тримання під вартою. Раніше встановлені ризики можуть бути враховані судом повторно, якщо вони не втратили актуальності, а сторона захисту не довела появу нових обставин, які істотно змінюють оцінку таких ризиків. У цьому випадку таких обставин, які б усували ризики або давали можливість нейтралізувати їх менш суворим заходом, судом не встановлено.

Колегія суддів окремо оцінює доводи сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 має серцево-судинні захворювання, перебуває на медичному обліку, раніше переніс інфаркти міокарда, неодноразово проходив стентування коронарних артерій. 09 березня 2026 року йому проведено коронарографію та стентування правої коронарної артерії, після чого у медичній документації було зазначено рекомендацію щодо консультації кардіохірурга у місті Києві. Також стороною захисту надано консультаційний висновок спеціаліста Державної установи «Національний науковий центр серцево-судинної хірургії та складної патології імені М.М. Амосова НАМН України» від 01 травня 2026 року, у якому зазначено про показання до госпіталізації на АКШ.

Наведені обставини підтверджують, що обвинувачений дійсно потребує подальшого медичного спостереження та вирішення питання щодо спеціалізованої кардіохірургічної допомоги. Разом з тим сам факт наявності захворювання, навіть тяжкого, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, якщо судом одночасно встановлено реальні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а сторона захисту не довела, що стан здоров`я обвинуваченого є несумісним із триманням під вартою.

Суд враховує, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2026 року було забезпечено реагування на заяви обвинуваченого щодо стану здоров`я, внаслідок чого його направлено на медичне обстеження та проведено необхідне на той час оперативне втручання. Ухвалою від 19 березня 2026 року суд також реагував на подальші медичні рекомендації та доручав організацію консультації лікаря-кардіохірурга.

Відповідно до листа філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях, ОСОБА_6 перебуває під постійним медичним наглядом у Миколаївській міській медичній частині, отримує лікування згідно з призначеннями, йому призначено дієтичне харчування, а у разі потреби він може бути доставлений до закладів охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України. У цьому ж листі філія вказала на можливі ризики транспортування обвинуваченого до міста Києва та запропонувала розглянути можливість консультації у місті Миколаєві за участю фахівців відповідного профілю.

Таким чином, матеріали провадження не свідчать про те, що держава повністю самоусунулася від надання ОСОБА_6 медичної допомоги або що наявний стан здоров`я унеможливлює перебування під вартою. Навпаки, з наданих документів вбачається, що медичне питання перебуває у полі зору суду та уповноважених медичних органів, а обвинуваченому вже надавалася спеціалізована медична допомога за межами СІЗО.

Разом з тим суд погоджується, що наданий стороною захисту консультаційний висновок від 01 травня 2026 року та попередні медичні документи потребують належного реагування з боку уповноважених органів охорони здоров`я та адміністрації місця тримання під вартою. Однак вирішення питання про організацію консультації, консиліуму, госпіталізації чи лікування не є тотожним вирішенню питання про зміну запобіжного заходу. Таке медичне забезпечення може і повинно здійснюватися в порядку, встановленому законом, у тому числі шляхом доставлення обвинуваченого до відповідного закладу охорони здоров`я під охороною та з медичним супроводом.

За таких обставин стан здоров`я ОСОБА_6 не усуває встановлених ризиків, не спростовує необхідності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доводить, що особисте зобов`язання або застава зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо прохання сторони захисту про виклик і допит начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях ОСОБА_9 , суд зазначає, що в межах вирішення питання про запобіжний захід суд має достатній обсяг письмових матеріалів для оцінки доводів сторін, зокрема лист філії, медичні документи, виписку з медичної картки та консультаційний висновок спеціаліста. Необхідність допиту зазначеної особи саме для вирішення питання про продовження або зміну запобіжного заходу стороною захисту не доведена, оскільки медичні документи прийняті судом до оцінки та не відкидаються як такі. Тому відсутність такого допиту не перешкоджає ухваленню рішення за поданими клопотаннями.

Оцінюючи можливість зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, колегія суддів виходить з того, що цей запобіжний захід за своїм змістом ґрунтується переважно на добровільному виконанні особою покладених на неї процесуальних обов`язків. З огляду на тяжкість обвинувачення, попередню процесуальну поведінку ОСОБА_6 , наявність ризиків переховування, незаконного впливу, перешкоджання кримінальному провадженню та можливого продовження протиправної діяльності, особисте зобов`язання не може вважатися достатнім і пропорційним засобом їх нейтралізації.

Щодо прохання про визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 КК України. Частина перша статті 111-2 КК України належить до вказаної категорії.

Суд погоджується з доводом захисту, що зазначена норма формально передбачає право суду, а не автоматичний обов`язок не визначати заставу. Водночас реалізація цього права залежить від конкретних обставин провадження, характеру обвинувачення, тяжкості можливого покарання та реальності встановлених ризиків. У даному випадку ці обставини у сукупності свідчать, що застава, тим більше у мінімальному розмірі, запропонованому стороною захисту, не забезпечить належного рівня процесуальної гарантії та не усуне ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Посилання захисника на інші судові рішення у справах щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не змінюють цього висновку, оскільки питання про запобіжний захід вирішується судом індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних даних про особу, зміст обвинувачення, стадію розгляду, ризики та інші обставини. Наявність інших судових рішень, у яких суди за інших фактичних умов визначали заставу, не зобов`язує суд визначати заставу у цьому провадженні та не спростовує встановлених щодо ОСОБА_6 ризиків.

Окремо суд враховує частину шосту статті 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Оскільки судом встановлено наявність і актуальність таких ризиків, підстав для застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання немає.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, а також про можливість застосування застави у запропонованому розмірі, не підлягає задоволенню, оскільки наведені стороною захисту доводи не спростовують встановлених ризиків і не доводять достатність більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , без застосування застави.

Керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 194, 197, 201, 331, 369, 371, 372, 376, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 30 діб, тобто до 05 червня 2026 року, включно, без застосування застави.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак, може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, відповідно до пункту 1-1 частини другої статті 395 КПК України, в частині обраного запобіжного заходу.

Повний текст ухвали складений 07 травня 2026 року.

Суддя ___ ОСОБА_1

Суддя ___ ОСОБА_3

Суддя ___ ОСОБА_2