Рішення № 136352100, 05.05.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/971/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з АТ «Сумихімпром» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 133944 грн. 18 коп. Заявлені вимоги мотивовані тим, що він перебував у трудових відносинах з АТ «Сумихімпром» з 10 січня 2011 року по 05 травня 2025 року, але при звільненні йому не виплачено заробітну плату на загальну суму 133944,18 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, раніше на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позові вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Також на адресу суду було направлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду, оскільки такий строк пропущено з поважних причин. Зазначив, що оскільки працював у АТ «Сумихімпром» з 2011 року, то довіряв відповідачу, і тому мав надію, що відповідач виконає таке зобов`язання перед ним.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв`язку з пропуском строку позивачем на звернення з позовною заявою.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з відповідачем (а.с. 7-10).

Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) №165 від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 звільнений з роботи з 05 травня 2025 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 11).

З розрахункового листка за травень 2025 року, довідки АТ «Сумихімпром» від 05 травня 2026 року вбачається, що відповідач нарахував, але не виплатив заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 133944,18 грн (а.с. 12).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і у повноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 116 КЗпП України у свою чергу визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом встановлено, що у день звільнення позивача відповідачем не було виплачено належних йому як звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що позивачу при звільненні була нарахована заробітна плата, однак у повному розмірі та у порядку, визначеному законодавством про працю, вказані виплати у повному обсязі не проведені, через що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 133944,18 грн.

Відповідач суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем не спростував, водночас заперечував проти позову з тих підстав, що позивач був звільнений 05 травня 2025 року, а тому, звернувшись до суду з вказаним позовом 18 березня 2026 року, позивач пропустив визначений статтею 233 КЗпП України строк.

Як вказано вище, при зверненні до суду з позовною заявою, позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.

Крім того, суд враховує мотиви, наведені у Рішенні Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначений строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Зокрема, у вказаному Рішенні Велика палата Конституційного Суду України наголошувала, що відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права задля захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно обстоює юридичну позицію, за якою «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003); «забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод» (друге речення абзацу четвертого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 ); «право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя» (друге речення абзацу восьмого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); «приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист» [перше, друге речення абзацу шостого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від б квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022]; «забезпечення права на судовий захист є однією з гарантій реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту, зокрема в спосіб відновлення в разі їх порушення. Тому є потреба в законодавчому внормуванні, яке повною мірою забезпечувало б дієву та ефективну реалізацію права на судовий захист».

Законодавством України визначено, що працівник (сторона, яка перебуває у трудових правовідносинах) має право на отримання заробітної плати за виконану роботу, врегульовано періодичність її виплати (гарантовано одержання винагороди за працю навіть у тих випадках, коли затримка виплати заробітної плати пов`язана з об`єктивними труднощами, що виникають у роботодавця), а також передбачено юридичну відповідальність роботодавця за порушення строків виплати працівникові заробітної плати або виплату не в повному обсязі.

Трудові права підлягають захисту в конституційному вимірі. Зокрема, частина сьома статті 43 Конституції України встановлює, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Винагорода за працю безпосередньо пов`язана з людською гідністю та соціальною справедливістю, адже право на винагороду за працю є складовою права на працю і водночас гарантією поваги до людської гідності .

Відтак на думку суду незначний термін пропуску позивачем строку на звернення до суду, викликаний сподіваннями на добровільну виплату заборгованості відповідачем за усними запевненнями представників останнього, не можуть бути підставою для відмови у позові з підстав відсутності поважних причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки невиплата заборгованості по заробітній платі з цих підстав порушила б конституційні гарантії захисту трудових прав, зокрема права на оплату праці.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 133944,18 грн.

Оскільки позивачі у справах про стягнення заробітної плати відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 115 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути із Акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 133944 (сто тридцять три тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн 18 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей