Ухвала суду № 136351495, 05.05.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/107/26

Провадження №1-кп/452/238/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченої адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у приміщенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області у судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 2 статті 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) в судовому засіданні 05 травня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

На розгляді у Самбірському міськрайонному суді Львівської області перебуваєкримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України.

В судовому засіданні процесуальний прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 додатково на 60 днів, без визначення розміру застави, термін дії якого закінчується 10 травня 2026 року. При цьому, прохала врахувати особу обвинуваченої, можливість вчинення нею іншого кримінального правопорушення, а також можливість обвинуваченої уникнути відповідальності шляхом переховування від суду, зокрема покинути межі України різними способами, оскільки її чоловік є працівником Державної прикордонної служби України.

При проведенні судового засідання обвинувачена ОСОБА_4 не погодилася із клопотанням процесуального прокурора та прохала застосувати до неї більш м`який запобіжний захід, вказуючи на те, що вона вже тривалий час перебуває під вартою, її поведінка не змінилася в гіршу сторону та вона не має наміру ухилятися від суду.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не погодився із клопотанням процесуального прокурора та прохав у задоволенні такого відмовити, посилаючись на обставини та факти, викладені у письмових запереченнях, поданих 01 травня 2026 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд». Додатково зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для продовження обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прохав визначити розмір застави.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 не погодився із клопотанням процесуального прокурора та прохав у задоволенні такого відмовити, посилаючись на те, що обвинувачена ОСОБА_4 тривалий час утримується під вартою, а ризики, заявлені стороною обвинувачення, не знайшли свого підтвердження.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання процесуального прокурора та наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2025 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави, строк дії якого продовжено ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року та від 20 листопада 2025 року до 23 листопада 2025 року, включно, без визначення розміру застави, та до 18 січня 2026 року, включно, без визначення розміру застави, відповідно. Надалі, ухвалами Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2026 року та від 12 березня 2026 року строк дію застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу було продовжено до 15 березня 2026 року, включно, та до 10 травня 2026 року, включно, в кожному випадку без визначення розміру застави.

Приписами ст.331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 спливає 10 травня 2026 року. Судовий розгляд справи по суті розпочато, проте фактично лише встановлено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.

На переконання суду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовано до обвинуваченої ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення та даних про її особу.

При цьому, суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення клопотання процесуального прокурора, сторона захисту не надала доказів, які б давали суду підстави зробити висновок про те, що заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час зменшилися, а наведені стороною захисту соціальні фактори не дають переконання в тому, що такі справлять стримуючу дію та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченої, так само як і не наведено мотивів відсутності ризику переховування від суду, оскільки, хоча у справі і проведено підготовче судове засідання та розпочато розгляд по суті, проте, зважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, на даній стадії розгляду судом лише встановлено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження.

Разом з тим, судом взято до уваги, що чоловік обвинуваченої ОСОБА_4 ОСОБА_7 є працівником державної прикордонної служби України, і в разі звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 з під варти, є високий ризик переховування останньої від суду, у тому числі шляхом перетину державного кордону України як в законний спосіб через прикордонні пункти пропуску, так і у спосіб, не передбачений законодавством України поза межами таких пунктів пропуску. Крім того, на переконання суду, є висока ймовірність вчинення ОСОБА_4 інших подібних кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, оскільки, як встановлено із обвинувального акту, ОСОБА_4 поширювала інформацію про розташування підрозділів Збройних Сил України саме з корисливих мотивів.

До того ж, судом враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, санкція якого передбачає лише покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Наявність у обвинуваченої ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, чоловіка, а також те, що на її утриманні є двоє дітей, один з яких є малолітнім та позбавлений батьківської опіки, фактично є обставинами, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, вирішенні питання призначення покарання, однак такі не є безумовною підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

При цьому, суд зауважує, що чоловік обвинуваченої ОСОБА_4 ОСОБА_7 хоча і є військовослужбовцем, проте протягом розгляду кримінального провадження в суді неодноразово звертався особисто до суду із письмовими заявами щодо отримання дозволу на побачення йому та його малолітньому сину ОСОБА_8 , 2014 року народження, з обвинуваченою ОСОБА_4 , відповіді на які також отримував особисто в приміщенні суду, що вказує на те, що батько здійснює опікування малолітньою дитиною.

Крім того, судом враховано, що під час судового засідання 12 березня 2026 року обвинувачена, котра раніше повідомляла судові про повне визнання своєї винуватості в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, навпаки заявила про часткове визнання вини, у зв`язку з чим судом за клопотанням сторони захисту було ухвалено про перехід до повного дослідження доказів у справі, а також змінено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження.

Зважаючи на вищевказане, а також враховуючи, що обвинувачена усвідомлює суворість можливого покарання за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення у виді реального позбавлення волі, є високий ризик її переховування від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відтак, суд вважає, що застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченої, а і характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, а також не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченої від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тощо, тобто за зазначених у клопотанні обставин ризики, передбачені відповідними пунктами частини першої статті 177 КПК України, на даний момент є реальними та дійсними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання процесуального прокурора та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 днів, обчислюючи продовження строку з дня постановлення цієї ухвали, без визначення розміру застави, так як кримінальне правопорушення вчинено проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану.

На підставі викладеного, керуючись стст.331,350,370-372,376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін та продовжити термін його дії на 60 днів, тобто до 03 липня 2026 року включно, без права внесення застави.

Копію ухвали надіслати обвинуваченій, прокурору та уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1