Рішення № 136350850, 08.05.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1767/26

Провадження №: 2/332/2414/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Виноградової-Ковтун Карини Геннадіївни до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Виноградової-Ковтун К.Г. звернулася до суду з позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 07.10.1977 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на правах найма житлового приміщення.

Крім позивача у вказаній квартирі зареєстровані та проживають інші члени сім`ї, а саме: чоловік позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та онук ОСОБА_4 .

Квартира є комунальною власністю та належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою оформлено на ОСОБА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/144 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що позивач не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/145 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_2 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/146 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_3 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/147 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_4 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2026 році представник позивача звернулася до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР із запитом про надання корінця державного ордеру на зазначену вище квартиру.

Відповіддю №У05/01-37/01 Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 03.03.2026 зазначено, що у відділі обліку і розподілу житлової площі департаменту корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, а відтак надати корінець ордеру не можливо.

Також у 2026 році позивачка разом з третіми особами звернулися до районної адміністрації ЗМР по Заводському району з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Однак, листом №М-234-3-271 заступника голови Районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 20.02.2026 у проведенні приватизації було відмовлено. Підставою слугує відсутність копії ордеру про надання житлової площі.

На підставі викладеного позивач просить зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району прийняти пакет документів на приватизацію квартири АДРЕСА_3 від ОСОБА_1 , за відсутності ордеру про надання житлової площі на вказану квартиру та прийняти рішення щодо приватизації зазначеної вище квартири в будинку відповідно до вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-ХІІ.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у підготовчому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору в підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. В підготовчому судовому засіданні відповідач позов про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії визнає у повному обсязі. За таких підстав суд, у відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 з 07.10.1977 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 05.02.2026.

Крім позивача у вказаній квартирі зареєстровані та проживають інші члени сім`ї, а саме: чоловік позивача ОСОБА_2 , онука ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 06.02.2026, 08.02.2026 та 17.02.2026.

Отже, позивачем суду надано достатньо доказів на підтвердження проживання позивача та третіх осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира є комунальною власністю та належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою оформлено на ОСОБА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/144 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що позивач не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/145 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_2 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/146 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_3 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №107.40/0357-05/147 АТ «Ощадбанк» від 19.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_4 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2026 році представник позивача звернулася до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР із запитом про надання корінця державного ордеру на зазначену вище квартиру.

Відповіддю №У05/01-37/01 Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 03.03.2026 зазначено, що у відділі обліку і розподілу житлової площі департаменту корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, а відтак надати корінець ордеру не можливо.

Також у 2026 році позивачка разом з третіми особами звернулися до районної адміністрації ЗМР по Заводському району з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Однак, листом №М-234-3-271 заступника голови Районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 20.02.2026 у проведенні приватизації було відмовлено. Підставою слугує відсутність копії ордеру про надання житлової площі.

Згідно ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.2 ЗУ "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 року №147/98-ВР, який визначає основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність їхніх територіальних громад передачі підлягають об`єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об`єкти соціальної інфраструктури, у тому числі, навчальні заклади, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управління державних підприємств, установ, організацій (далі-підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною першою статті 5 ЖК України передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

У ч. 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 48 ЖК України громадяни, які одержали житло у державному фонді, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтею 61 ЖК передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до частини першої статті 58 ЖК ордер є єдиною підставою для вселення в надане громадянину жиле приміщення.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

За своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц провадження №14-165цс18.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» умовою безоплатної передачі наймачеві та членам його сім`ї квартири (будинку), що підлягає приватизації, є відповідність загальної площі квартири (будинку) нормі, передбаченій абзацом другим частини першої статті 3 Закону; якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра; якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності грошима.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 13 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року за №396, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься, зокрема, ненадання особою необхідних документів для приватизації, перелік яких наведено в пункті 18 Положення.

Згідно із п. 17 Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Згідно з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, громадянином до органу приватизації подаються:

заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до пункту 20 зазначеного Положення, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, що бажає скористатися таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

У ч. 10 ст. 8 Закону №2482-XII закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним (ч. 2 ст. 2 Закону №2482-XII).

Ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Відповідно до ст. 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Набуття квартири у приватну власність пов`язане із майновим правом у контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (котрі ґрунтуються на законодавчих нормах) на набуття права володіння, користування, розпорядження. Такі сподівання виникли у позивачів з моменту надання їм житла в користування.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто, в рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Позивачем здійснені дії для отримання дублікату такого ордеру, водночас такі дії не принесли позитивного результату, тож позивачем були використані усі позасудові можливості для приватизації квартири.

При цьому, суд зауважує, що ордер на житлове приміщення надає право на вселення до цього приміщення, а тому сама по собі його відсутність станом на час розгляду справи не дає підстав для висновку про відсутність права на приватизацію квартири.

Із досліджених судом документів встановлено, що позивач вселився у спірну квартиру на законних підставах, з того часу постійно в ній проживає, зареєстрований у квартирі, чим підтверджується факт постійного користування зазначеною квартирою, житлово чеків не використав.

Виходячи з аналізу Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК, статті 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені статтею 64 ЖК права користування цим приміщенням, і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму містить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї та займані приміщення, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і зареєстровані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Отже, законодавство пов`язує право осіб на приватизацію не лише з фактом їхньої реєстрації в спірній квартирі (будинку), яка здійснюється на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а з їхнім правом на житло та фактом проживання у спірній квартирі (будинку).

Позивач тривалий час зареєстрований та проживає у квартирі, відповідно до наданих документів своїм правом на приватизацію не скористався, тому він, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» має право на приватизацію квартири.

Отже, відмова органу приватизації користувачам житлового приміщення у приватизації займаної ними квартири є безпідставною і порушує його права на житло.

Таким чином, суд вбачає підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Виноградової-Ковтун Карини Геннадіївни до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району прийняти пакет документів на приватизацію квартири АДРЕСА_3 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності ордеру про надання житлової площі на вказану квартиру та прийняти рішення щодо приватизації зазначеної вище квартири в будинку відповідно до вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-ХІІ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Суддя Н.В. Марченко