Ухвала суду № 136349568, 04.05.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 631/321/20 провадження № 1-кп/632/73/26

У Х В А Л А

04 травня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2025 року, згідно із ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року, до Первомайського міськрайонного суду Харківської області (назва на даний час - Златопільський міськрайонний суд Харківської області) надійшло кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою судді від 27 лютого 2025 року призначено підготовче судове засідання.

17 липня 2025 року захисник звернувся до суду із клопотанням про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_6 прокурору, оскільки зміст цього процесуального рішення не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема у обвинувальному акті вказано, що потерпілим у кримінальному провадженні є Комунальне неприбуткове підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Нововодолазького району» Нововодолазької районної ради Харківської області в особі представника потерпілого ОСОБА_8 . Правову допомогу останньому надавав адвокат ОСОБА_9 . Однак з 22 лютого 2021 року назва зазначеного вище підприємства, адреса його реєстрації та головний лікар змінились. На даний час вказане вище підприємство має назву Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Старовірівської сільської ради Харківської області», головний лікар ОСОБА_10 .

Таким чином, як зазначив захисник, стороною обвинувачення в обвинувальному акті вказано анкетні відомості потерпілого юридичної особи, яка з 2021 року має зовсім іншу назву, адресу та керівника.

Тобто, як вважає захисник, обвинувальний акт, всупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить вказівок про потерпілого у даному кримінальному провадженні - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Старовірівської сільської ради Харківської області», з зазначенням адреси реєстрації та даних про особу уповноважену представляти інтереси цієї юридичної особи.

При цьому, на думку захисника, сукупність наведених вище обставин свідчить, що наданий суду обвинувальний акт містить недостовірні дані про потерпілого, а юридичну особу, яка могла б бути потерпілою у даному кримінальному провадженні - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Старовірівської сільської ради Харківської області» по суті штучно усунуто від кримінального провадження, внаслідок чого потерпіла юридична особа позбавлена можливості брати участь у формулюванні обвинувачення.

Наявність у обвинувальному акті даних про потерпілу особу неіснуючої юридичної особи, є недоліком, який робить неможливим належну реалізацію учасниками кримінального провадження своїх прав і обов`язків та правомірне здійснення як відповідного, так й наступних етапів кримінального провадження, унеможливлює справедливий судовий розгляд кримінального провадження та захист прав та законних інтересів усіх його учасників.

Також захисник у своєму клопотанні зазначив, що відсутність чіткого формулювання обвинувачення в частині визначення потерпілої сторони, суттєво впливає на право обвинуваченої ОСОБА_6 мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього.

Крім того захисник вказав, що в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього дане процесуальне рішення дублює повідомлення про підозру.

Водночас, захисник послався на те, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є неконкретизованим, що полягає у наступному.

По-перше: в обвинувальному акті відсутні відомості про місце та час вчинення злочинних дій (охоплено лише період складання документів та накладання підписів) та мотиви якими керувалась ОСОБА_6 при вчиненні кримінальних правопорушень, а також спосіб їх вчинення.

Виклад фактичних обставин є не повним, не повним є й формулювання обвинувачення в ньому відсутня чітка вказівка на елементи складу кримінального правопорушення.

По-друге: формулювання обвинувачення не відповідає за своїм об`ємом встановленим фактичним обставинам кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальному акті, зокрема у формулюванні обвинувачення по внесенню неправдивих відомостей у платіжні доручення та електронні відомості щодо загальної суми нарахованої заробітної плати, премії працівникам КНП (КЗОЗ), зовсім не зазначено які при цьому було обвинуваченою порушені відповідні нормативні акти, відсутнє посилання на зловживання при цьому нею своїм службовим становищем.

По-третє: обставини кримінальних правопорушень, про які зазначено у обвинувальному акті містять суттєві суперечності, а також помилки у підрахунках щодо безпідставно збільшених і нарахованих сум заробітної плати й премій, що у свою чергу потягло за собою помилки у об`ємі обвинувачення.

По-четверте: в обвинувальному акті не міститься інформація про залучення конкретних експертів із зазначенням їх даних та документів, які засвідчують їх право виступати експертами.

Формулювання в обвинувальному акті у розділі «Витрати на залучення експертів», суперечить приписам п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України.

До того ж в обвинувальному акті зазначено, що обставини, які пом`якшують покарання не встановлені, що не є тотожним слову «відсутні (чи наявні)».

Разом із тим захисник зазначив, що не встановлення даних обставин є ознакою бездіяльності слідчого та прокурора, їх упередженості та не виконання відповідних вимог КПК України, а не доказом відсутності таких обставин, що у свою чергу є порушенням вимог п. 6 ч. 2 ст.291 КПК України.

З огляду на викладене захисник вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 291 КПК України, у зв`язку із чим судовий розгляд на його підставі призначений бути не може, а обвинувальний акт повинен бути повернутий прокурору для усунення недоліків.

У судовому засіданні як обвинувачена, так і її захисник підтримали зазначене клопотання із наведених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Прокурор заперечуючи проти задоволення клопотання, наголосив, що зміст обвинувального акта повністю відповідає вимогам ч. 1 - ч. 4 ст. 291 КПК України, зокрема у ньому зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

До обвинувального акта доданий реєстр матеріалів досудового розслідування.

При цьому прокурор наголосив, що подібні за змістом клопотання про повернення обвинувального акту вже неодноразово заявлялися стороною захисту, й хоча обвинувальний акт рішеннями судів першої інстанції тричі повертався прокурору, однак відповідні рішення були скасовані судом апеляційної інстанції. Тобто, доводи про які йдеться у клопотанні захисника вже були предметом судового розгляду, у тому числі й суду апеляційної інстанції.

Крім того прокурор зазначив, що якщо висунуте ОСОБА_6 обвинувачення й містить недоліки, у тому числі арифметичні помилки, то вони можуть бути усунуті під час судового розгляду, шляхом зміни обвинувачення в суді.

З огляду на викладене прокурор вважає, що клопотання захисника є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта, суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України.

Водночас, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків та порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд та які не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України.

До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Тож суд враховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.

До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об`ємі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018220000001590 від 10 грудня 2018 року містить відомості, що передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Таким чином, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України усі необхідні відомості обвинувального акта, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті слідчим та прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.

У реєстрі матеріалів до обвинувального акта викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про те, що виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та сформульоване обвинувачення є неповними та неконкретними, то суд зазначає наступне.

Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338, 340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдувальний вирок.

Особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту висунутого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі.

Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Формулювання обвинувачення, на думку суду, викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

Незгода сторони захисту із викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, його правовою кваліфікацією, формулюванням обвинувачення, а також вчиненими процесуальними діями, за своїм змістом є запереченням проти висунутого обвинувачення, розгляд якого може бути здійснений на етапі судового розгляду кримінального провадження.

Щодо доводів захисника про те, що обвинувальний акт всупереч п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить вказівок про потерпілого у цьому кримінальному провадженні - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Старовірівської сільської ради Харківської області», з зазначенням адреси його реєстрації та даних про особу уповноважену представляти інтереси вказаної юридичної особи, то суд зазначає наступне.

Дійсно відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого.

Із висунутого ОСОБА_6 обвинувачення вбачається, що вона своїми кримінальними протиправними діями заподіяла матеріальну шкоду Комунальному неприбутковому підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги Нововодолазького району».

Вказане підприємство зазначено у обвинувальному акті у якості потерпілого.

Тобто вимога п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акта була виконана.

Разом із цим суд зазначає, що обвинувальний акт був складений та затверджений 22 квітня 2020 року, а вперше надійшов до суду 29 квітня 2020 року.

05 лютого 2021 року Харківською районною радою було прийнято рішення ІІ сесії VІІІ скликання «Про передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району до комунальної власності територіальної громади села Старовірівка Красноградського району Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Нововодолазького району (код ЄДРПОУ 38602768).

Відповідно до цього рішення, було передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району до комунальної власності територіальної громади села Старовірівка Красноградського району Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Нововодолазького району» (код ЄДРПОУ 38602768).

09 лютого 2021 року Старовірівською сільською радою було прийнято рішення № 260 (V сесії VІІІ скликання) «Про прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району до комунальної власності територіальних громад села Старовірівка Красноградського району Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медикосанітарної допомоги Нововодолазького району» Нововодолазької районної ради Харківської області (код ЄДРПОУ38602768)».

Пунктом 5 цього рішення Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медикосанітарної допомоги Нововодолазького району» Нововодолазької районної ради Харківської області перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Старовірівської сільської ради Харківської області.

Отже, є очевидним, що обвинувальний акт містить відомості про потерпілого - Комунальне неприбуткове підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Нововодолазького району», та не містить відомості про Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Старовірівської сільської ради Харківської області, як потерпілу юридичну особу.

Водночас, як вбачається з вищевикладеного, будь-яких рішень щодо реорганізації потерпілої особи - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медикосанітарної допомого» Нововодолазького району (код ЄДРПОУ 38602768) шляхом приєднання, припинення, ліквідації тощо, не приймалося, не приймалося також рішень щодо зміни організаційно-правової форми підприємства, адже, були прийняті рішення про зміну складу засновників підприємства, зміну найменування підприємства, а також зміну місцезнаходження.

Зміна найменування юридичної особи не є її припиненням та не тягне за собою процесуального правонаступництва.

Разом із тим, враховуючи наведені вище події, що відбулися після направлення обвинувального акта до суду, суд з метою належної ідентифікації потерпілої особи, своєю ухвалою від 26 березня 2026 року визнав зміну найменування юридичної особи, яка є потерпілим з подальшим її відображенням в межах даного кримінального провадження, з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОНУ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ 38602768) на КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ 38602768).

За таких обставин, враховуючи те, що положення КПК України не містять такої підстави для повернення обвинувального акта прокурору як зміна найменування юридичної особи, що визнана потерпілим у кримінальному провадженні, з метою внесення до зазначеного процесуального рішення актуальних відомостей про потерпілого, суд доходить висновку, що ці доводи і вимоги захисника не ґрунтуються на законі.

Окремо суд наголошує на тому, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вже тричі, у тому числі й з підстав про які йдеться у клопотанні захисника, повертався прокурору вперше згідно із ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року; вдруге і втретє згідно із ухвалами Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року і 30 жовтня 2023 року.

Проте, зазначені вище рішення судів першої інстанції скасовані згідно із ухвалами Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, 01 липня 2021 року та 07 лютого 2024 року.

Разом із цим у своїх рішеннях суд апеляційної інстанції зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, будь-яких суттєвих та істотних порушень вимог цієї норми не встановлено, прокурором повністю дотримані вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а підстави для повернення обвинувального акта, наведені судами першої інстанції у своїх рішеннях є такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

При цьому суд апеляційної інстанції у своєму рішенні від 07 лютого 2024 року наголосив, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, вже неодноразово були досліджені апеляційною інстанцією та ним була надана оцінка, що такі висновки є безпідставними.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу й на те, що відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України висновки суду і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Таким чином, оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам КПК України, враховуючи висновки і мотиви, з яких скасовані попередні судові рішення судів першої інстанції, суд не вбачає підстав для повернення обвинувального акта прокурору, а тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання захисника.

Керуючись ст. 110, 291, 314 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3