Ухвала суду № 136349466, 08.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9454/26

Провадження № 1-кс/643/3769/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №22026220000000452 від 30.03.2026, за фактом вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 4362 КК України,

встановив:

До суду надійшло клопотання прокурора другого відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №22026220000000452 від 30.03.2026, за фактом вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 4362 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22026220000000452 від 30.03.2026, за фактом вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст.4362 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється групою прокурорів відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури .

У вказаному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом грудня 2025 року, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у камері № 608 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99 здійснював виправдовування, збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, серед осіб, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В рамках кримінального провадження №22026220000000452 від 30.03.2026 в ході тимчасового доступу до речей і документів вилучено речі - флеш накопичувач із написом 256 GB TPBF-240315001-2-2420H Made in Taiwan та флеш-накопичувач із написом 1852550581, які були розміщені у службовій камері IP-камера Dahua DH-IPC-HDW2249T-S-IL (2.8мм) із серійним номером BC06E5CPAG942C1, що розташована у камері № 608 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, та в період грудня 2025 року -лютого 2026 року працювала без ознак приховування, що знаходиться у власності ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (код ЄРДПОУ 08564587, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, індекс 61093, тел. 057-372-60-58, ел. Скринька uvp27@kh.kvs.gov.ua ).

07.05.2026 в рамках вказаного кримінального провадження перелічені вище предмети (речі) визнано речовими доказами.

Документи, вилучені 07.05.2026 за результатом проведення тимчасового доступу до речей і документів відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть свідчити про причетність вказаної особи до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 4362 КК України.

Таким чином, на підставі вищезазначеного можна дійти висновку, що вказані предмети відповідають критеріям, зазначеним у ч.ч. 3, 5 ст. 170 КПК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, вилучення вказаних документів за участі та у присутності представників ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (код ЄРДПОУ 08564587), є конкретним фактом, підтверджуючим право власності на вказані вище предмети ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (код ЄРДПОУ 08564587).

Зважаючи на викладене, на час досудового розслідування та судового провадження на вказані предмети та документи необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів та документів які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити.

Представник власника майна в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення клопотання не заперечував.

Відповідно до ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи обмежені строки розгляду клопотання, слідчий суддя не вбачає підстав для відкладення його розгляду.

Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

07.05.2026 в ході тимчасового доступу до речей і документів вилучено речі - флеш накопичувач із написом 256 GB TPBF-240315001-2-2420H Made in Taiwan та флеш-накопичувач із написом 1852550581, які були розміщені у службовій камері IP-камера Dahua DH-IPC-HDW2249T-S-IL (2.8мм) із серійним номером BC06E5CPAG942C1, що розташована у камері № 608 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, та в період грудня 2025 року -лютого 2026 року працювала без ознак приховування, що знаходиться у власності ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (код ЄРДПОУ 08564587, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, індекс 61093, тел. 057-372-60-58, ел. Скринька uvp27@kh.kvs.gov.ua ).

Постановою слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_5 07.05.2026 виявлені та вилучені предмети та речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22026220000000452 від 30.03.2026.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти, у кримінальному провадженні №22026220000000452 від 30.03.2026, за фактом вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст.4362 КК України, арешт на предмети (речі), що вилучено 07.05.2026 у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (код ЄРДПОУ 08564587), а саме: флеш накопичувач із написом 256 GB TPBF-240315001-2-2420H Made in Taiwan та флеш-накопичувач із написом 1852550581 належний на праві державної власності Україні в особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (код ЄРДПОУ 08564587).

Місцем зберігання вилученого майна визначити слідчий відділ Управління СБ України в Харківській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити прокурору.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1