Рішення № 136349339, 05.05.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/4013/25

Провадження № 2/626/356/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2026 року м.Берестин Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Матюхової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 158204 в сумі 14799,34 грн. та вирішити питання судових витрат. та витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 7000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 158204 на суму 9334,00 грн. Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язався вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Позивач стверджує, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, ініціювавши переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

16.04.2025 року ТОВ "ФК"Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали Договір факторингу №16042025 відповідно до умов якого, позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 1 від 16.04.2025, ТОВ "Юніт Капітал" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 14799,34 грн., з яких: 8834,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 5464,34 грн. заборгованість по відсотках; 501,00 грн. заборгованість по комісії; 0,00 грн. заборгованість по штрафах/пені.

На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 158204 від 25.10.2024 року у розмірі 14799,34 грн., а також вирішити питання судових витрат.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули. Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, згоден на розгляд справи в його відсутність та винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розляду справи від неї не надходило. Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання була повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 25.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" із заявою на видачу кредиту № 158204, в якій просила на підставі договору видати їй кредит у розмірі 9334,00 грн. в момент його підписання на визначених умовах.

25.10.2024 року між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №158204, який складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі - індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника, та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі - публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua (далі - сайт Кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs/

За умовами Кредитного договору, ТОВ "ФК "Кредіплюс" зобов`язалось на умовах визначених цим Договором, на строк 84 днів (з 25.10.2024 року по 17.01.2025 року) надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9334,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ТОВ "ФК "Кредіплюс" кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п.п. 2.1, 2.2.1, 2.6 Договору).

Порядок надання кредиту визначений у п. 2.2.1 Договору та визначений наступним чином: у розмірі 2464.82 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №153125 від 11.09.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4535.68 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2333.50 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пункт 2.5 Договору передбачає, що комісія за надання кредиту складає 2333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п. 2.3 Договору).

Одночасно з тим, п. 2.7.1 Договору визначена денна процентна ставка, яка складає 7803,84 грн. / 9334,00грн. / 84 днів * 100 % = 0,9953% в день.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4 Договору).

Крім того, сторони у межах Договору про споживчий кредит №158204 від 25.10.2024 року (індивідуальна частина) узгодили загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Договір про споживчий кредит №158204 (індивідуальна частина) від 25.10.2024 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «аf6737d6».

Окрім цього, 25.10.2024 року ОСОБА_1 отримала, ознайомилася та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «аf6737d6» графік платежів за кредитним договором, який є додатком до договору про споживчий кредиту №158204 від 25.10.2024 року. Графік платежів містить вичерпну та детальну інформацію щодо розміру щомісячного платежу, його складових та порядку їх нарахування, загальної вартості кредиту та розміру витрат за ним. Додатково до цього графік платежів вміщує в собі інформацію щодо порядку та способу повернення кредиту.

25.10.2024 року ОСОБА_1 також ознайомилася та електронним підписом одноразовим ідентифікатором «6d6е29bb» підписала Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком до договору про споживчий кредиту №158204 від 25.10.2024 року та який містить вичерпну інформацію щодо специфікації споживчого кредиту, який їй надається.

Пунктом 5.3 Договору про споживчий кредиту №158204 від 25.10.2024 року (індивідуальна частина) також встановлено, що приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту ознайомився з Публічною частиною, Правилами, паспортом споживчого кредиту , графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись їх умов.

Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується довідкою від 30.10.2025 за вих. №3881/30-10, відповідно до якої ТОВ "ФК "Кредіплюс" повідомило про успішність операцій, проведених відповідно до договору №1412/22-1 від 14.12.2022 року, укладеного з ТОВ "ФК "Контрактовий дім", зокрема: 25.10.2024 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на суму 4535.68 грн. із призначенням платежу: Видача кредиту №158204 від 25.10.2024 року.

Реквізити картки № НОМЕР_1 були зазначені ОСОБА_1 при укладення кредитного договору та містяться в індивідуальній частині Договору про споживчий кредит №158204 від 25.10.2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги кредитного договору ТОВ "ФК "Кредіплюс" виконало, зарахувавши на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4535,68 грн., що відповідає умовам договору про споживчий кредит №158204 від 25.10.2024 року.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

До матеріалів справи долучено картку обліку виконання договору №158204 від 25.10.2024 року, з якого вбачається, що нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 здійснювалось за узгодженою відсотковою ставкою та у межах строку кредитування - до 17.01.2025 року.

16 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (Фактор) укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).

Розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100,00 гривень, що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складення кожного Реєстру прав вимог на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункту цього Договору (п. 2.3 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстр прав вимог №1 від 16.04.2025 р., ТОВ "ФК "Кредіплюс" відступило ТОВ "Юніт Капітал" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №158204 від 25.10.2024 року на загальну суму 14799,34 грн., з яких: 8834,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5464,34 грн. - заборгованість по відсоткам; 501,00 грн. - заборгованість по комісії.

З виписки з особового рахунку, наданої ТОВ "Юніт Капітал", слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №158204 від 25.10.2024 становить 14799,34 грн., з яких: 8834,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5464,34 грн. - заборгованість по відсоткам; 501,00 грн. - заборгованість по комісії.

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №158204 від 25.10.2024 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 (на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №158204 від 25.10.2024 р., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8834,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 5464,34 грн.

Однак, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки суми нарахованої комісії 501,00 грн, оскільки аналіз змісту договору про споживчий кредит №158204 від 25.10.2024 р. свідчить, що в ньому не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надається відповідачу, та за які банком встановлена комісія, відсутні докази наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України 15 листопада 2016 року №1734-VIII "Про споживче кредитування".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02, укладений 10.09.2025 між АБ "Соломко та парнери" та ТОВ "Юніт Капітал", додаткову угоду №25770869719 від 11.09.2025 до договору №10/09/25-02 від 10.09.2025, свідоцтво про право на зайняття Соломко О.В. адвокатською діяльністю серії КС №7073/10, Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02, згідно якого вартість наданих послуг складає 7000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи зазначені стороною відповідачки заперечення щодо завищеного розміру витрат на професійну правову допомогу, приймаючи до уваги порядок подачі позивачем доказів, невелику складність судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, ціною позову, незначним обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реальним часом, необхідним для виконання таких послуг, наданим адвокатом, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, часткове задоволення заявлених вимог позивача, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 7000,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача 2000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.

На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2340,40 грн.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" ( ЄДРПОУ 43541163, м.Київ, вул.Рогнідинська, б.4, літ."А", оф.10) заборгованість за кредитним договором №158204 від 25.10.2024 року в розмірі 14298 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 34 коп., судовий збір в розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) гривень 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., а всього 18638 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 73 коп.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Берестинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя