Ухвала суду № 136349256, 08.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 645/2985/26

н/п 2/953/3703/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання відшкодувати матеріальні та моральні збитки

УСТАНОВИВ:

06.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до Державної казначейської служби України про зобов`язання відшкодувати матеріальні та моральні збитки.

Немишлянський районний суд міста Харкова ухвалою від 08.04.2026 передав справу для розгляду по суті Київському районному суду м. Харкова за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Ухвала суду мотивована тим, що за інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру № 2579374 від 08.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Шевченківського району м. Харкова, проте 14.09.2021 року знятий з реєстрації за вказаною адресою. У позовній заяві ОСОБА_1 , вказує своїм місцем проживання адресу: АДРЕСА_2 . Відповідач не має зареєстрованого місця проживання чи перебування на території, на яку поширюється юрисдикція (підсудність) Немишлянського районного суду міста Харкова. Суд вважав, що позивач звернувся за правилами альтернативної підсудності за власним місцезнаходженням відповідно до частини четвертої статті 28 ЦПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу передано для розгляду судді Вітюку Р.В.

Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі позовної заяви за підсудністю з огляду на таке.

Нормою статті 27 ЦПК України встановлено правило розгляду справ за місцем проживання або перебування фізичної особи та місцезнаходженням юридичних осіб.

Норма статті 28 ЦПК України визначають правила підсудності справ за вибором позивача.

Так, норма частини четвертої вказаної статті встановлює, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21, аналізуючи положення статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Порядку реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документі вказав, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 виснувала, що положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Указана практика є сталою.

Суд враховує вказані висновки в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 263 ЦПК України та вважає, що такі у повній мірі застосовні до правовідносин у цій справі, оскільки положення частини четвертої статті 28 ЦПК України також місять імперативний припис щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру № 2579374 від 08.04.2026 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Шевченківського району м. Харкова. 14.09.2021 знятий з реєстрації за вказаною адресою. Наведене також підтверджується копією паспорту позивача, долученою до позову.

Отже, останнім відомим місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1 , що відноситься до Шевченківського району м. Харкова. Жодних інших даних щодо місця реєстрації або проживання позивача (інформація про внутрішньо переміщену особу, оренду житла з реєстрацією тощо) матеріали справи не містять. А тому у суду відсутні підстави для прийняття позову до провадження, оскільки це порушить норми національного законодавства щодо визначення підсудності та міжнародного (статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) на розгляд справи судом, встановленим законом.

У цьому контексті суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України вважає за необхідне врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду зроблений в постанові від 26.08.2019 у справі № 855/364/19, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що (І) останнім відомим місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 , що відноситься до Шевченківського району м. Харкова; (ІІ) звернення позивача вперше до районного суду м. Харкова (тобто вибір альтернативної підсудності позивачем за його місцезнаходженням), дослідивши і оцінивши юридичну природу спірних правовідносин, з метою дотримання правил підсудності та додержання як вимог національного процесуального законодавства, так і статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на "суд, встановлений законом", суд дійшов висновку щодо необхідності направлення цивільної справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова, оскільки юрисдикція останнього поширюється на територію, на якій був зареєстрований позивач і це є останнім відомим його місцем реєстрації.

Керуючись ст. 2, 19, 23, 27, 28, 31, 187, 258 261, 353 355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 645/2985/26, провадження № 2/645/2471/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання відшкодувати матеріальні та моральні збитки передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова (проспект Перемоги, 52В, Харків, Харківська область, 61000).

Копію ухвали направити позивачу до відома.

Передачу справи на розгляд вказаного суду за встановленою підсудністю здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/sud2018/.

Суддя Роман ВІТЮК