Рішення № 136348270, 08.05.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1007/26

Номер провадження 2/213/1073/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання Бабейкіної Н.О., розглянув заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

15 серпня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72783893, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 150,00 грн, строк позики 20 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, має заборгованість у розмірі 16 423,35 грн. 05 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 031-050123, згідно з умовами якого до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшли права вимоги, зокрема до відповідача за договором позики №72783893.

05 грудня 2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики №72783893, а тому просить стягнути з відповідача зазначений розмір заборгованості, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 4 500,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

06 березня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

11 березня 2026 року судом отримана інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

12 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не викликалися. Представник позивача надав заяву, згідно з якою не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі. Відповідач відзив не подав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду цієї справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

15 серпня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 72783893, за умовами якого відповідач отримав позику у розмірі 5 150,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 . Строк позики 20 днів, базова процентна ставка 1,99 % в день, знижена 0,6965 % в день.

Відповідно до п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті (п.6 договору).

Згідно з п.15 договору, якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT») та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3. п.2 договору. У такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником в повному обсязі за весь період строку позики.

Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.

Відповідно до п. 6.5 ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що є невід`ємною частиною договору, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Пунктом 2.27 Правил визначено, що строк позики період часу, на який товариство надає позику позичальнику відповідно до умов договору позики (із зазначенням кінцевої дати строку позики) та який може бути змінено на підставі укладеної між товариством та позичальником додаткової угоди.

Позикодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав позичальнику кошти у розмірі 5 150,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 (номер платежу bc62bbbc-ecad-4e19-b53c-cdbed5a4392a).

Відповідач умови договору з повернення позики та сплати процентів належним чином не виконав.

Згідно з розрахунком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість становить 22 000,00 грн: заборгованість за тілом позики 5 150,00 грн, заборгованість за відсотками 11 273,35 грн.

05 січня 2023 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 031-050123, згідно з умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 01/03/23 від 01 березня 2023 року до договору факторингу № 031-050123 до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №72783893. Розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 16 423,35 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 150,00 грн, заборгованості за відсотками 11 273,35 грн.

05 грудня 2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 05/12/25-01 до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №72783893. Розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 16 423,35 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 150,00 грн, заборгованості за відсотками 11 273,35 грн.

Наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Висновок суду.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем договору позики з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, ознайомлення і згода відповідача з умовами договору позики, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Підписавши договір позики, відповідач засвідчив, що згодний з його умовами, вони йому зрозумілі, отже погодився на отримання коштів у позику саме на умовах, що визначені договором.

Відповідачем порушувались умови договору, кошти на повернення позики не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідачем отримання у позику коштів та наявність заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом позики становить 5 150,00 грн.

Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом позики підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що передбачений договором строк користування позикою 20 днів.

Оскільки умовами договору (як індивідуальної частини, так і Правил) не передбачено пролонгації на автоматичних умовах, доказів продовження строку користування позикою позивачем не надано, суд вважає безпідставним нарахування процентів за користування позикою після закінчення строку дії договору.

При цьому суд зазначає, що пунктом 6 договору чітко визначено, що строк користування позикою може бути продовжено шляхом укладення додаткової угоди. Пункт 2.27 Правил містить визначення терміну «строк позики» як періоду період часу, на який надається позика та який може бути змінено на підставі укладеної між товариством та позичальником додаткової угоди.

Умовами договору не передбачено автопролонгацію. Розділом 7 Правил передбачено лише пролонгацію за ініціативою позичальника, а пунктом 7.7 цього розділу визначено, що при цьому укладається додаткова угода.

Доказів укладення відповідачем додаткової угоди, на підставі якої здійснено пролонгацію, позивачем не надано.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов надання позики, матеріали справи не містять.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Згідно з п.6.5 Правил проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами.

Водночас суд зауважує, що посилання представника позивача на те, що строк користування позикою було продовжено, є безпідставним, оскільки редакцією Правил, яка діяла на час укладення договору позики, не передбачено автопролонгації, додаткової угоди між сторонами договору позики не укладено.

Отже, проценти, нараховані з 04 вересня 2022 року, є процентами за понадстрокове користування кредитом.

Позивачем позовні вимоги в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України не заявлено.

Так, позивач у правових підставах позову не посилається на ч.2 ст.625 ЦК України, вимога про стягнення процентів не розмежована на проценти за правомірне користування позикою і на проценти за неправомірне (понадстрокове) користування кредитом. Крім того, позивач безпідставно посилається на пролонгацію договору.

Тому суд вважає, що стягнення процентів за правомірне користування позикою після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Отже підлягає стягненню з відповідача проценти за користування позикою, нараховані за період з 15 серпня 2022 року по 03 вересня 2022 року включно.

При визначенні розміру процентів, який підлягає стягненню, суд враховує, що на підставі п.15 договору у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору на нараховані за ставкою 0,6965 % проценти підлягають перерахуванню за ставкою 1,99 %.

Здійснивши математичні підрахунки, судом встановлено, що розмір перерахованих за період з 15 серпня 2022 року по 03 вересня 2022 року (20 днів) процентів за ставкою 1,99 % має становити 102,49 грн в день (5 150,00 х 1,99 %), а розмір процентів за цей період 2 049,80 грн (102,49 х 20). Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 9 223,55 грн не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідач заборгованості у загальному розмірі 7 199,80 грн, з яких: 5 150,00 грн тіло позики, 2 049,80 грн проценти.

Щодо розподілу судових витрат.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 167,20 грн пропорційно розміру задоволених вимог (43,84%).

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 972,80 грн (43,84%).

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 199 (сім тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн 80 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 5 150,00 грн; сума заборгованості за відсотками 2 049,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 1 167,20 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1 972,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення 08 травня 2026 року.

Суддя О.В. Алексєєв