Рішення № 136347653, 08.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/22944/25

Провадження №2/523/504/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Бузовського В. В.,

при секретарі - Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смерекова Хата» (ЄДРПОУ 45678062, місцезнаходження за адресою: вул. Василя Симоненка, буд.16, кв.21, м. Івано-Франківськ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ), третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (місцезнаходження за адресою: вул.Донцова, буд.13/42, м. Івано-Франківськ) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування рішення про державну реєстрацію, до судового розгляду, -

встановив:

Позивач звернувся до суду та просив Застосувати наслідки недійсності нікчемності правочину договору купівлі- продажу серія та номер: 558, від 19.07.2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» та скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 79988853 від 19.07.2025 року, державного реєстратора - приватного нотаріуса Личука Тараса Володимировича про держану реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» (код ЄДРПОУ 45678062) права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 3174782751100, з припиненням запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 60782978 від 19.07.2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с. 107).

Від представника відповідача ТОВ «Цикл Фінанс», який належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи, надійшла заява про визнання позову та клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 71-74).

Відповідач ТОВ «Смерекова Хата» про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 100), причини неявки не повідомив, відзив на позов не подавав.

Третя особа приватний нотаріус Личук Т.В.,в судове засідання не з`явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 109).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що 08 червня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» було укладено Кредитний договір № 014/0075/74/56399, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі: 47 000,00 дол. США строком до 08.06.2026 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 11,5 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів для придбання квартири.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 17 червня 2006 року між Банком та громадянином ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., зареєстрованого в реєстрі за номером 2776.

Так, 09 червня 2006 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю за реєстром № 2657 було придбано квартиру під АДРЕСА_3 , загальною площею 42,7 кв.м.

19 квітня 2012 року Южний міський суд Одеської області ухвалив рішення по справі № 2-515/2011, в якому зобов`язав стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 531,88 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ (1 долар США - 7,97 грн.) складає 769 465,27 грн., та стягнути судовий збір в розмірі 1 820 грн.

13 липня 2012 року був виданий виконавчий лист № 2-515/11 по вищевказаному рішенню, строк пред`явлення якого встановлений до 30.04.2013 року. В свою чергу, внаслідок пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2019 році звернувся до Южного міського суду Одеської області про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання було відмовлено.

12 грудня 2023 році Суворовський районний суд м. Одеси, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу № 523/7438/20 за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості вирішив позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/0075/74/56399 від 08.06.2006 року у сумі: 102 551,13 дол. США, а саме на: квартиру під АДРЕСА_3 , - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій - залишити без задоволення.

Судом в мотивувальній частині рішення встановлено, що з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся ще 18,05.2020р. Отже загальний строк позовної давності на вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за даним договором на дату пред`явлення позову фактично сплив, оскільки рішення Южного міського суду Одеської області було ухвалено 19.04.2012 р, а з позовом позивач звернувся тільки 18.05 2020 р., тобто майже через вісім років.

24 жовтня 2025 року, приблизно о 15 год. 45 хв. невстановленими особами чоловічої статі була здійсненна спроба щодо незаконного проникнення до вищезазначеної квартири з метою примусити ОСОБА_1 , який є власником даного об`єкту нерухомості та його матір, яка проживає разом з сином, залишити житло, яке нібито з 19.07.2025 року належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» (далі - Покупець) на підставі Договору купівлі-продажу серія на номер: 558, продавцем за яким виступало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі - Продавець).

Так, був наданий витяг з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу № 436113010, дата формування: 19.07.2025 р.), за яким підтверджено, що власником квартири є Товариство з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА». На підтвердження своїх повноважень він також пред`явив довіреність, видану цим товариством на його ім`я - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 25.10.2019 року органом №8025, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Разом із тим, 18 травня 2011 року першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника В-15/93, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та оголошено заборону на її відчуження (постанова про арешт майна № 19723558).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу № 436113010, дата формування: 19.07.2025 р.) приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» на підставі Договору купівлі-продажу, серія на номер: 558, виданим 19.07.2025 року, видавник: приватний нотаріус Личук Т.В.

Ввласником квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 . Так, право власності останнього на зазначений об`єкт нерухомого майна належним чином підтверджується наступними правовстановлюючими документами, виданими у порядку, визначеному чинним законодавством України, а саме: Договором купівлі-продажу № 629641 від 09.06.2006 року, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 2494155 від 09.06.2006 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10935191 від 14.06.2006 року та технічним паспортом № 578пр-93-173 від 15.06.2006 року.

Таким чином, Договір купівлі-продажу серія на номер: 558, від 19.07.2025 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» (далі - Покупець) є нікчемним та не має юридичної сили, оскільки укладений з порушенням вимог про публічний порядок. Зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови про арешт майна боржника В-15/9 від 18.05.2011 року як зазначалося раніше був накладений арешт, що забороняє її відчуження третім особам.

Окрім того, здійснений запис про державну реєстрацію речових прав (номер відомостей про речове право № 60782978 від 19.07.2025 р., індексний номер № 79988853 від 19.07.2025 р.) на зазначений об`єкт нерухомості приватним нотаріусом Івано-франківського міського нотаріального округу, Івано- Франківської області, ОСОБА_3 є таким, що підлягає скасуванню, оскільки зареєстрований на підставі Договору купівлі-продажу, серія на номер: 558, виданим 19.07.2025 року.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 провадження № 14- 308цс18) Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема па підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі /п 759/24061/19).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, в ухвалі від 17 липня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-21250 св 13) дійшов висновку про те, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті.

Висновком Верховного Суду України у Постанові від 25.05.2016 р. у справі №6-605цс16 констатовано, що якщо відчужується майно, на яке був накладений арешт, це порушує публічний порядок (на підставі ст. 228 ЦК України), навіть якщо така заборона з тих чи інших причин не була зареєстрована у відповідному реєстрі.

Відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформулював детальний висновок щодо застосування статті 228 ЦК України (в контексті визначення терміну "публічний порядок"):

"Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної РеспублікиКрим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палат Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16- (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Момент набуття права власності за договором визначений у статті 334 ЦК, згідно з частинами 1 та 4 якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

За змістом пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих / отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, об' єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дублікат.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Вимогами ч 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що вимоги позову обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, з урахуванням визнання відповідачем ТОВ «Цикл Фінанс» вимог позову та в силу ст. 142 ЦПК України, з ТОВ «Цикл Фінанс» на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків сплаченого судового збору, а саме 605,60 грн. Решта судового збору в розмірі 1 816,80 грн., підлягає стягненню з ТОВ «Смерекова Хата».

Керуючись ст. ст. 12, 13, 82, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смерекова Хата» (ЄДРПОУ 45678062, місцезнаходження за адресою: вул. Василя Симоненка, буд.16, кв.21, м. Івано-Франківськ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ), третя особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (місцезнаходження за адресою: вул.Донцова, буд.13/42, м. Івано-Франківськ) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемності правочину договору купівлі- продажу серія та номер: 558, від 19.07.2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» та скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 79988853 від 19.07.2025 року, державного реєстратора - приватного нотаріуса Личука Тараса Володимировича про держану реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКОВА ХАТА» (код ЄДРПОУ 45678062) права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 3174782751100, з припиненням запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 60782978 від 19.07.2025 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смерекова Хата» (ЄДРПОУ 45678062, місцезнаходження за адресою: вул. Василя Симоненка, буд.16, кв.21, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 816,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.05.2026 року.

Суддя