Вирок № 136344749, 08.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/621/25

Провадження № 1-кп/346/334/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12025096180000028 від 28 січня 2025 року та № 12025091180000163 від 24 лютого 2025 року про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартинівське, Вознесенського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого немає, судимого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 16 серпня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2025 року звільнення від відбування покарання з іспитовим строком скасовано,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162 та ч.1 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 вчинив незаконне проникнення до житла та спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.

Досудовим розслідування встановлено, що в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, який згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 січня 2025 року, близько 19:00 годин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , перебуваючи біля домогосподарство ОСОБА_5 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , вирішив проникнути до будинку ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій намір ОСОБА_8 спробував відкрити вхідні двері будинку ОСОБА_5 , однак йому це не вдалося.

В подальшому, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, суспільно небезпечний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достеменно знаючи, що будинок що в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , яка згоду на проникнення до будинку не надавала, усвідомлюючи, що не має законних підстав на проникнення до даного приміщення, розуміючи, що його дії порушують гарантоване Конституцією України право особи на недоторканість житла, діючи умисно, у порушення встановленого законом порядку, та з метою незаконного проникнення до житла ОСОБА_5 порушуючи гарантоване частиною 1 статті 30 Конституції країни конституційне право останньої на недоторканість житла, незаконно, проти волі власниці за відсутності визначених законом підстав, шляхом віджиму рами вікна проник у середину будинку та залишився там перебувати для особистих потреб.

Дії ОСОБА_8 кваліфікуються за ч.1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла.

Окрім цього, ОСОБА_8 , 23.02.2025 року близько 19.00 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час розпивання спиртних напитків наніс два удари кулаками рук потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого наніс ще один удар кухонним ножем в область правої лопатки, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки з проникненням в праву плевральну порожнину з розвитком правобічного пневмотораксу відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Таким чином, дії ОСОБА_8 кваліфіковано як вчинення умисних дій, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину свою в інкримінованому йому кримінальних правопорушеннях визнав частково, щодо обвинувачення за ч.1 ст. 162 КК України визнає в повному обсязі та не оспорює обставини, зазначені в обвинувальному акті. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, вчиненого 23.02.2025 року пояснив, що приблизно 22 чи 23 лютого 2025 року о 14 год він йшов з магазину та зустрів сусіда ОСОБА_9 , який хотів щось випити. Прийшовши до нього додому, вони випивали. На столі був малий ніж з коричневою ручкою, яким вони різали хліб та ковбасу. ОСОБА_10 попросив в обвинуваченого 150 гривень, щоб похмелитися і останній виявив, що в нього зникли гаманець з грішми і золота печатка. Зазначив, що потерпілий забрав у нього речі із дивану: кошельок і печатку. Обвинувачений вдарив його долонею по обличчю і в ОСОБА_11 пішла кров з носа, крапля крові впала потерпілому на кросівок. ОСОБА_10 вдарився об меблі, а ОСОБА_12 дав йому рушник, щоб той витер кров з носа. Після того, обвинувачений викликав поліцію. Працівники поліції забрали ОСОБА_11 та відвезли додому. До приїзду поліції потерпілий був у кімнаті.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є інвалідом ІІ групи, про що ОСОБА_8 відомо, обвинувачений являється її співмешканцем. Він часто випивав та погрожував їй, через що вона прогнала його, однак останній не пішов геть. Вона змінила замки в будинку та забила вікна, проте ОСОБА_8 в один із днів незадовго до подій 27 січня 2025 року забіг в дім п`яний і почав проганяти її з дому. Після чого, почав бігти на неї з сокирою і погрожувати. Востаннє, обвинувачений проник в її житло, через вікно, 27 січня 2025 року приблизно о 19 год 00 хв і вона викликала поліцію.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому пояснив, що 23 лютого 2025 року на вулиці в селі зустрівся з ОСОБА_8 , який запропонував йому випити. Вони зайшли в магазин, взяли горілку і пішли до обвинуваченого додому. В ході розпивання алкогольних напоїв між ними виник конфлікт щодо проведення поліцією слідчих дій у справі про крадіжку дрів. ОСОБА_8 наніс потерпілому удар в обличчя і останній відчув як в нього запекло під лопаткою. Після удару в обличчя більше нічого не пригадує. Додому йшов пішки сам. Коли прийшов додому, жінка побачила, що в нього на спині кров. Вона обробила йому рану, а під ранок в нього піднялась температура і дружина викликала швидку допомогу. В лікарні наклали шви і зробили дренаж. Лікарі сказали, що в нього ножова рана. Знає, що отримав її в ОСОБА_8 вдома. Вперше відчув сильний біль в спині коли повертався додому від обвинуваченого, та сам удар у спину не пригадує. Пам?ятає, що бачив на столі ніж з кров?ю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що обвинувачений являється колишнім співмешканцем її мами, яка є потерпілою в кримінальному провадженні. Через конфлікти, які виникали між матір`ю та обвинуваченим, свідок забрала матір жити до себе. В січні 2025 року мати попросила її забити вікна в будинку, щоб ОСОБА_8 не зміг зайти в дім. В січні 2025 року її матері подзвонили сусіди і сказали, що в хаті грає музика, вона викликала поліцію. Коли вона приїхали в село, то двері були цілі, в будинку було пошкоджене вікно. Знає, що ОСОБА_14 ніхто ключі не давав, та в той вечір, коли обвинувачений проник у будинок, замки були вже поміняні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що він є працівником поліції, орієнтовно в січні 2025 року на лінію 102 поступило повідомлення від жінки, що в АДРЕСА_1 до її будинку зі слів сусідів хтось проник. Він виїхав на місце події. Будинок йому відкрив обвинувачений ОСОБА_8 , який вказав, що він колись тут проживав, однак власниця будинку його прогнала і він немає де жити. Він проник в будинок через вікно, бо були змінені замки. Двері він відкрив зсередини не ключем, а викруткою. В момент, коли приїхала поліція ОСОБА_8 був у будинку та на кухні їв. ОСОБА_16 вказав, що в даний час власниця будинку в Коломиї у своєї дочки, дозволу йому знаходитись у будинку не давала. На місце події в той день прибула СОГ і проводили слідчі дії. В цей будинок він вже приїжджав за повідомленнями про домашнє насильство.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_6 . В лютому 2025 року ввечері повернувшись додому виявила свого чоловіка, який спав на дивані, на його обличчі були сліди побиття і він був в нетверезому стані. У нього були подряпини на носі, тому вона подумала, що чоловік падав. Коли пізніше ввечері чоловік прокинувся, то при розмові вона почула нехарактерні звуки, чоловік ніби булькав. Коли вона зняла йому куртку, то побачила на спині рану, з якої йшла кров, було схоже ніби чоловіка хтось вдарив ножем. На одязі були плями від крові. Чоловік сказав, що нічого не знає. Вона заліпила рану лейкопластирем. Зранку чоловік прокинувся і скаржився, що йому важко дихати. Сказав, що ввечері був у ОСОБА_18 і то певно він його поранив. В цей час у чоловіка піднялась температура тіла і вона викликала швидку. Швидка забрала чоловіка в лікарню, де йому зашили рану і він пробув у лікарні кілька днів. Їй чоловік не хотів нічого розповідати, однак в телефонній розмові з сином, який служить на фронті чоловік розповідав, що то їх сусід ОСОБА_19 наніс йому поранення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що працює травматологом в Коломийській ЦРЛ. 24.02.2025 року швидка допомога доставила пацієнта, в травмпункті виявили рану на спині, на якій вже була пов`язка. Вони з хірургом обробили рану і зашили. Рана була лінійна з рівними краями шириною 2 см, орієнтовно отримана від колючо-ріжучого предмету. Потерпілий ходив та рухався. Пояснив, що якби у потерпілого були фізичні навантаження в цей час, це могло призвести до його смерті внаслідок пневотораксу і зупинки дихання. Однак, пов`язка на рані потерпілого, сприяла консервації рани та перекрила доступ в неї повітря. Після огляду та надання медичної допомоги лікарями було викликано поліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 являється лікарем-хірургом. В лютому 2025 року, під час зміни, його викликали до чоловіка, який мав травму на спині. Лікарями було виявлено біля правої лопатки рану шириною 2 см. Зі слів чоловіка його вдарили ножем. Рану було зашито і зроблено рентген. В легенях було виявлено повітря, що свідчить про ножову рану, а також про те, що остання могла бути заподіяна за добу до цього. Потерпілий сказав, що його вдарив чоловік.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 121 КК України, які відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку та тяжкого злочину.

Щодо епізоду за ч.1 ст. 162 КК України.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст. 162 КК України повністю підтверджується показами потерпілої та свідка, а також дослідженими в судовому письмовими доказами, які судом визнаються належними та допустимими, а саме:

- проколом огляду місця події від 27.01.2025 року з фототаблицею, що за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку перебував ОСОБА_8 , який вказав, що проживає за даною адресою протягом 4 років зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , яка являється власником даного господарства. Потрапив у будинок через вікно;

- відеозаписом з бодікамер поліцейських протоколу огляду місця події від 27.01.2025 року, на яких обвинувачений показав, яким чином проник в будинок.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Недоторканність житла особи є принципом, визнаним світовою спільнотою.

Статтею 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Так, відповідно до частини 1 цієї статті не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Ці конституційні норми, що охороняють права і свободи людини, знайшли закріплення в Кримінальному процесуальному кодексі як засади кримінального судочинства (ст.ст.7, 13 КПК), за якими не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Національне законодавство дає визначення поняттю житлу та іншому володінню особи.

Так, житло це певне приміщення. Будь-якому житлу притаманно те, що це певна будівельна споруда капітального типу чи її частина. Житло має стіни, перекриття, підлогу, стелю, дах. Житлом є не будь-яке приміщення, а саме таке, що призначено для постійного чи тимчасового проживання людей. Основна відмінність житла від нежилих будівель полягає у різному їх призначенні. Перші призначені для постійного чи тимчасового проживання громадян (ст. 6Житлового кодексу). Інші використовуються для потреб промислового характеру, як об`єкти інфраструктури, адміністративні заклади тощо.

Під незаконним проникнення до житла, або іншого володіння необхідно розуміти будь-яке вторгнення у житло, або інше володіння, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

При цьому, суд бере до уваги правовий висновок щодо проникнення як кваліфікуючої ознаки розбою, що зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року (справа№569/1111/16-к). Зокрема, у судовому рішенні зазначено, що проникнення передбачає, щоб особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений 27.01.2025 року близько 19:00 години незаконно, тобто без дозволу потерпілої та без будь-яких законних підстав, проникнув до будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , що належить потерпілій ОСОБА_5 ..

Злочинні дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла.

Щодо епізоду за ч.1 ст. 121 КК України.

Попри невизнання ОСОБА_8 вини у спричиненні потерпілому ОСОБА_6 ножового поранення та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, його вина обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується, зокрема наступними письмовими доказами:

- витягом з ЄРДР від 24.02.2025 року в якому зазначено, що 23.02.2025 року близько 19:00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, розпивав спиртні напої спільно із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в подальшому між ними виник словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_8 наніс ОСОБА_6 рукою два удари в область обличчя і один удар кухонним ножем в область правої лопатки, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, проникаюче поранення грудної клітки по задній поверхні в ділянці 5-6 міжребер`я, правобічний гідроторекс;

- рапортом ЄО від 24.02.2025 року, в якому помічником чергового Коломийського РВП отримано зі служби 102 повідомлення від ОСОБА_22 . Доставлений КШМД громадянин ОСОБА_6 повідомив, що 23.02.2025 року приблизно 19:00 год йому нанесли тілесні ушкодження ножем. Діагноз ножове порання проникаюче в область правої частини спини біля лопатки;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 від 24.02.2025 року в якому останній вказав, що 23.02.2025 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_23 , розпиваючи спиртні напої, в ході раптово виникнутого конфлікту, наніс ОСОБА_6 два удари в область обличчя і один удар кухонним ножем в область правої лопатки;

- протоколом огляду місця події від 24.02.2025 року з фототаблицею в АДРЕСА_1 , в ході якого при вході в будинок, на кухні виявлено та вилучено два ножа із рукояткою чорного кольору та один ніж із рукояткою коричневого кольору. Під час огляду місця події ОСОБА_8 вказав, що цим ножем різав ковбасу і викинув його з хати на вулицю через вікно. На дерев`яній рамі вилучені змиви РБК ззовні схожі на кров. Також на кросівках виявлено РБК ззовні схожу на кров. На ліжку на простирадлі білого кольору із візерунком квітів виявлено сліди РБК ззовні схожі на кров. На столі в даній кімнаті вилучено ніж із дерев`яною рукояткою. Всі виявлені сліди вилучені та опечатані в спецпакети;

- протоколом огляду місця події від 25.02.2025 року з фототаблицею за адресою АДРЕСА_2 . Виявлено та вилучено одяг ОСОБА_6 , в який останній був одягнений 23.02.2025 року, а саме: футболка темно-коричневого кольору із написом «Volcom Stone Maoke» зі слідом порізу, спортивна куртка «SCAWDA», на задній стороні якої сліди речовини темно-бурого кольору та порізом, куртка із маркуванням «КТ», темно-синього кольору, розмір L зі слідами речовини бурого кольору та порізом;

- довідкою КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР від 24.02.2025 року в якій зазначено, що громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель с. Марківка доставлений 24.02.2025 року о15 год 10 хв до відділення НЕМД з ножовим пораненням. Діагноз: проникаюче поранення ГК, по задній поверхні в ділянці 5-6-го міжребер`я правобічний гідроторакс;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 07 березня 2025 року, під час вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_6 вказав, що може впізнати ніж, яким йому заподіяно ножове поранення, це був ніж білого кольору із червоною рукояткою. Потерпілим впізнано ніж на фотознімку під № 2, який був вилучений в ході огляду місця події 24.02.2025 року;

- висновком експерта № 23 згідно якого, при судово-цитологічному дослідженні слідів на клинку ножа (об.№1), вилученого під час огляду місця події, знайдено кров людини, статеву належність якої встановити не вдалось із-за відсутності в препаратах клітинних елементів крові. При визначенні групової належності крові виявлено антигени А, В та Н ізосерологічної системи АВ0. Таким чином, враховуючи отримані результати та групу крові потерпілого ОСОБА_6 експерт доходить висновку, що походження антигену Н за рахунок крові самого потерпілого не виключається. Антигени А та В не властиві йому, могли виникнути від особи, в крові якої якої дані антигени містяться. Клітинні елементи людини не виявлені;

- висновком експерта № 256 згідно якого експерту надано: футболки, спортивну кофту, штани, куртки та кросівки з правої ноги потерпілого ОСОБА_6 , вилучені під час огляду місця події. Експертом встановлено, що кров на вище вказаних речових доказах, може походити від особи групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, що не виключає належності крові потерпілому ОСОБА_6 ;

- висновком експерта № 254 яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО. В плямі на частині дерев?яного аплікатора 3 ватним тампоном-змивом (об.N?1) речовини вилученої з рами дерев?яних дверей, під час огляду місця події, виявлена кров людини. При серологічному дослідженні виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО. Таким чином, кров на вищевказаному речовому доказі, може походити від особи групи 0 з ізогемаглютнінами анти-А і анти-В, що не виключає належності крові потерпілому ОСОБА_6 ;

- висновком експерта № 47 яким встановлено, що характер слідів біологічного походження (речовини, схожої на кров) на одязі потерпілого не вказує на положення його тіла під час слідоутворення. При утворенні колото-різаних пошкоджень на задній поверхні предметів плечового одягу потерпілого та відповідної їм рани на задній поверхні його грудної клітки останній до вістря знаряддя, яким вони були заподіяні, був обернений задньою поверхнею тіла. Колото-різані пошкодження, виявлені на одязі потерпілого могли утворитись від дії клинка ножа, поданого на експертизу;

- висновком експерта № 29 згідно якого вбачається, що у громадянина ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: колото-різане порання грудної клітки з проникненням в праву плевральну порожнину з розвитком правобічного пневмотораксу, садна обличчя, синець лівої навколоочної ділянки. Тілесні ушкодження у ОСОБА_6 отримані до часу поступлення на лікування в Коломийську ЦРЛ 24.02.2025р. та можуть відповідати терміну, вказаному слідчим близько 19 год 23.02.2025 року; Колото-різане поранення грудної клітки спричинено дією плоского колюче-ріжучого предмету, на що вказують морфологічні ознаки рани. Враховуючи морфологію рани, а також результати медико-криміналістичної експертизи одягу, який був на потерпілому в момент спричинення тілесного ушкодження, не виключається можливість спричинення проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки клинком ножа. Садна обличчя та синець лівої навколоочної ділянки спричинені дією тупих твердих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Наявне проникнення колото-різаного поранення в праву плевральну порожнину (рентгенологічне підтвердження правобічного пневмотораксу; виділення повітря з плевральної порожнини при її дренуванні по Бюлау) відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

Оцінюючи інші вище наведені докази, як кожний окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.

Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

Диспозицією ч.1 ст.121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке, зокрема, спричинило втрату будь-якого органу або його функцій.

Отже, при вчиненні цього злочину умисел винної особи направлений саме на спричинення тілесних ушкоджень. При цьому ступінь тяжкості ушкодження здоров`я потерпілого може бути в свідомості особи не конкретизованим, тобто щодо наслідків своїх дій вона може діяти з невизначеним умислом. В такому разі відповідальність настає залежно від фактично заподіяної шкоди здоров`ю потерпілому.

Сукупність всіх досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про доведеність викладених в обвинувальному акті фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, тому суд вважає доведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , яке було небезпечним для життя в момент заподіяння, кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України є правильною.

На переконання суду, покази потерпілого та свідків, письмові докази у справі, а саме протокол огляду місця події, висновки експертиз вказують на те, що 23.02.2025 року близько 19 год мала місце подія, під час якої ОСОБА_8 в ході словесного конфлікту умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 кулаком кілька ударів в обличчя, після чого, коли потерпілий розвернувся до нього спиною, наніс ще один удар кухонним ножем в область правої лопатки, чим спричинив йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Оцінюючи покази обвинуваченого, який свою вину визнає частково, суд дійшов висновку, що такі покази обвинуваченого спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинене, оскільки іншого логічного розвитку подій ніж те, яке описане в обвинувальному акті судом не встановлено. Виявлені під час огляду місця події за місцем проживання обвинуваченого сліди крові на рамі дерев`яних дверей, яка належить потерпілому ОСОБА_6 підтверджує покази останнього, що під час перебування в домі обвинуваеного у нього виник конфлікт в ході якого обвинувачений ОСОБА_8 наніс йому кілька ударів в обличчя. А виявлені сліди крові потерпілого ОСОБА_24 на клинку ножа, виявленого при огляді місця події в домі обвинуваченого, вказують на те, що колото-ріжуча рана потерпілому ОСОБА_6 була заподіяна в будинку обвинуваченого саме ОСОБА_8 .

З огляду на це суд вважає, що інкриміноване кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, що відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що під час розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_25 останній викрав у нього гаманець з грішми і золоту печатку, після чого ОСОБА_8 викликав поліцію, яка приїхала на місце події, після чого ОСОБА_10 повернув йому викрадені речі і працівники поліції відвезли нетверезого ОСОБА_11 додому не підтверджується матеріалами справи. Доказів виклику ОСОБА_8 в той день поліції стороною захисту не надано.

Спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у спосіб і за обставин, викладених в обвинувальному акті підтверджується сукупністю досліджених судом доказів та показів потерпілого та свідків, які є послідовними, не містять суперечностей та доповнюють один одного.

Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого за ч. 1 ст. 162 КК України є визнання вини та сприяння в розкритті кримінального правопорушення, за ч. 1 ст. 121 КК України таких обставин судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого за ч. 1 ст. 162 КК України є вчинення кримінального проступку щодо особи з інвалідністю, за ч. 1 ст. 121 КК України - рецидив злочинів, тобто вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином, особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, не працює та не має постійного доходу, раніше судимий, а також обставини, що пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого та часткове визнання ним своєї вини.

Враховуючи всі обставини справи, думку прокурора, який просив призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді восьми років позбавлення волі, а такожвраховуючи позицію сторони захисту, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, що цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого,

При цьому суд враховує, що 08.04.2025 року ухвалою Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_8 було скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлено для відбування покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2024 року за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі у зв`язку з неодноразовим притягненням його під час іспитового строку до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 183, ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Вказане свідчить, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та у період умовно-достроково звільнення від відбування покарання, вчинив кримінальний проступок та тяжкий, умисний злочин. Тому за переконанням суду його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

На підставі ч.1 ст. 171 КК України обвинуваченому слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2024 року. Одночасно зарахувати в строк покарання попереднє ув`язнення з 24 лютого 2025 року по 16 квітня 2025 року (дата набрання чинності ухвалою суду про скасування звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлення його для реального відбування покарання) із розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.07.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України виконано.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 127, 128, 368-370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 та ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 162 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного судом обвинуваченому за даним вироком у виді позбавлення волі на 6 років, приєднати частину невідбутого покарання, призначеного йому вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2024 року за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років шість місяців.

Початок строку відбування ОСОБА_8 покарання призначеного цим вироком рахувати з 08 травня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання попереднє ув`язнення з 24 лютого 2025 року по 16 квітня 2025 року із розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази:

- 2 сліди рук та жилку жовтого кольору, які знаходяться в паперовому конверті знищити після набрання вироком законної сили;

- лезо від ножа із маркуванням «Hampton Forge 8 Chef», рукоятку від ножа червоного кольору, два ножа із рукояткою чорного кольору, один ніж із рукояткою коричневого кольору, один ніж із дерев?яною рукояткою, кросівки білого кольору «Adidas», вирізку із простирадла білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, змиви речовини бурого кольору ззовні схожої на кров, футболку темно-червоного кольору із надписом «Volcom Stone made» зі слідами порізу, штани темно-сірого кольору із численними плямами бруду, спортивну куртку «SCAWDA» на задній стороні якої сліди речовини темно-бурого кольору та прорізом, куртку із маркуванням «КТ» темно-синього кольору, розміром «L» зі слідами речовини бурого кольору та прорізом та гумові калоші чорного кольору - знищити після набрання вироком законної сили.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 25.02.2025 року та ухвалою слідчого судді від 26.02.2025 року - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку.

Суддя: ОСОБА_1