Рішення № 136343781, 08.05.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №445/2763/25

Провадження №2/943/528/2026

08 травня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості, упущеної вигоди та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить стягнути на його користь із КС «Експрес Кредит Юніон» грошові кошти в загальному розмірі 124174,97 грн., а саме: неповернений вклад у сумі 45000 грн. та відсотки за договором вкладу в розмірі 6796 грн.; загальний розмір упущеної вигоди в сумі 25452,40 грн. (21046+4406,40); 3% річних у розмірі 1627,70 грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 25298,87 грн. (12302,10+12996,77), а також моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що 09.09.2021 року між ним та відповідачем укладено Договір №544/09-21/В1 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, за умовами якого позивач вніс на депозитний рахунок 50000,00 грн. строком до 09.10.2022 року (13 місяців) із виплатою 12,5% річних у день повернення вкладу. Після завершенню вказаного строку договору позивач намагався отримати суму вкладу та нараховані проценти за ним, однак нічого не отримав. Так, прийшовши у відділення до відповідача із бажанням про повернення суми вкладу та нарахованих процентів, однак приміщення відповідача було зачинене, після чого позивач дізнався, що відповідач припинив будь-які виплати всім вкладникам кредитної спілки, посилаючись на воєнні дії в Україні. Після численних індивідуальних та колективних вимог до відповідача, останнім повернуто позивачу в лютому 2023 року лише 5000 грн. без надання квитанції, засвідчивши вказаний факт підписом позивача в окремому зошиті відповідача. Проте, своїх зобов`язань за вищевказаним договором вкладу відповідач досі не виконав та неповернута сума вкладу на даний час становить 45000 грн. та відсотки за вкладом у розмірі 6796 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку із відповідача на його користь. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути із відповідача також інфляційні втрати у розмірі 12302,10 грн. за період із 09.09.2021 по 31.01.2025 (від суми 50000 грн) та в розмірі 12996,77 грн. за період із 10.10.2022 по 01.10.2025 (від суми 45000 грн), а всього інфляційні нарахування в розмірі 25298,87 грн., а також 3% річних у розмірі 1627,70 грн. (3%х50000/365х397) за період із 09.09.2021 по 10.10.2022. Разом із тим, оскільки відповідач відмовляється впродовж трьох років повернути грошові кошти позивача, чим йому завдано збитків у вигляді недоотриманих позивачем реальних доходів, які би він отримав за звичайних обставин (упущена вигода), зокрема; за період із 09.09.2021 по 31.01.2025 (1238 днів) із розрахунку 12,5% річних від суми 50000 грн. упущена вигода позивача складатиме 21046,00 грн. (12,5%х50000/365х1238), а за період із 01.02.2025 по 15.11.2025 (288 днів) із розрахунку 12,5% річних від суми 45000 грн. упущена вигода позивача складатиме 4406,40 грн. (12,5%х45000/365х288). Відтак, позивач ОСОБА_1 просить стягнути на його користь із КС «Експрес Кредит Юніон» грошові кошти в частині загальної суми упущеної вигоди в розмірі 25452,40 грн. (21046+4406,40). Крім того, враховуючи відсутність неповернутих позивачу грошових коштів по вкладу, витрати на його лікування, харчування та комунальні послуги, які він не отримавши у відповідачу, змушений був їх позичати в близьких людей, що спричиняє йому моральні страждання, душевний неспокій, витрачений час на неодноразові звернення до відповідача, написання листів та численних звернень, докладені ним зусилля на відновлення порушеного права щодо повернення грошового вкладу, у зв`язку із чим йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінив у сумі 20000 грн.

Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 24.11.2025 року вказана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Буського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді від 15.12.2025 року в даній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, а проти заочного розгляду справи не заперечує. Крім того, позивач ОСОБА_1 повідомив, що грошовий вклад та нараховані відсотки по вкладу йому досі не повернуті, оскільки відповідач тривалий час їх не повертає та лише дає обіцянки на майбутнє.

Відповідач КС «Експрес Кредит Юніон» явку свого повноважного представника у судове засідання повторно не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, а відзиву на позовну заяву не подавав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що в силу вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи згоду позивача ОСОБА_1 , який у судовому засіданні не заперечує проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, а відзиву на позовну заяву не подав, отже суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням частини першої статті 280 ЦПК України.

Заслухавши доводи позивача на підтримку позовних вимог, дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами п`ятою, сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року між сторонами по справі було укладено Договір №544/09-21/В1 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, у силу якого позивачем ОСОБА_1 , як членом Кредитної спілки, було внесено строковий вклад на депозитний рахунок відповідача Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» у вигляді грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. строком до 09.10.2022 року (13 місяців), які відповідач зобов`язався повернути позивачу із виплатою процентів за цим вкладом у розмірі 12,5% річних у день повернення вказаного вкладу в строк до 10 жовтня 2022 року.

Як убачається із Бухгалтерської довідки №1938 від 09.09.2021, що від позивача ОСОБА_1 прийнято вклад на депозитний рахунок згідно Договору №544/09-21/В1 від 09.09.2021 року на суму 50 000,00 грн. (виплата вкладу за Депозитним договором №462/08-20/В1 від 07.08.2020 шляхом їх зарахування як вклад по вищевказаному Договору №544/09-21/В1 від 09.09.2021), що свідчить про внесення позивачем до відповідача вкладу в сумі 50 000,00 грн. та наявність між цими ж сторонами правовідносин за договором депозитного вкладу раніше.

Відтак із наведеного убачається, що строк виконання зобов`язань за вказаним договором вкладу сплив 10 жовтня 2022 року.

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача про повернення вкладу, однак йому частково повернуто вклад лише у розмірі 5000 грн. в лютому 2023 року, а решту суми досі не повернуто, внаслідок чого він звертався у правоохоронні органи, про що вбачається із заяви ОСОБА_1 в Львівське районне управління поліції №1 ГУНП у Львівській області від 30.01.2025, листів Слідчого управління ГУНП у Львівській області (про розгляд звернення) від 04.10.2024, від 20.12.2024, від 24.03.2025, ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18.11.2024 року в справі №463/10463/24 та Витягу з ЄРДР за №12024141360003357 від 04.12.2024.

За статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Положення цього параграфа, крім частини третьої цієї статті, абзацу другого частини першої статті 1059, частини другої статті 1060, статей 1063-1065 цього Кодексу, застосовуються до відносин, що виникають під час здійснення кредитною спілкою діяльності щодо залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню (ч. 4 ст. 1058 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1061 ЦК України).

Відтак, за своєю правовою природою договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок має багато спільного з договором банківського вкладу. Тому допустимим є застосування аналогії закону щодо прогалин правового регулювання відносин за договорами про залучення внеску (вкладу), які укладаються кредитними спілками.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2019 року в справі №121/11524/17.

Проте, взятих на себе цивільно-правових зобов`язань за договором вкладу відповідач Кредитна спілка «Експрес Кредит Юніон» не виконав, спірною сумою на даний час безпідставно користується, оскільки строк повернення вкладу та виплати відсотків сплив 10.10.2022, будь-яких доказів про повернення суми позики (повністю) до суду відповідачем не подано.

При цьому, позивачем ОСОБА_1 визнаються обставини про часткове повернення йому відповідачем у лютому 2023 року частини вкладу в розмірі 5000 грн., що ніким не заперечується та в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Отже, суд вважає доведеним те, що неповернена відповідачем сума грошового вкладу становить 45 000,00 грн., що не спростовано відповідачем, а тому заявлена позивачем вимога у цій частині є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Крім того, суд вважає підставною заявлену вимогу в частині стягнення із відповідача на користь позивача процентів за вкладом у розмірі 12,5% річних, що в силу приписів п. 1.2.2, п. 1.3 Договору вкладу №544/09-21/В1 від 09.09.2021 року, які разом із сумою вкладу відповідач зобов`язався повернути позивачу - 10 жовтня 2022 року, а тому стягненню підлягають проценти за вкладом у розмірі 6770,83 грн. (12,5% річних х 13 міс. х 50000 грн) та залишок неповерненої суми вкладу в розмірі 45 000 грн., а всього із відповідача на користь позивача слід стягнути 51 770,83 грн. (6770,83 + 45000).

Крім того, суд вважає частково обгрунтованою заявлену вимогу в частині стягнення із відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 12302,10 грн. за період із 09.09.2021 по 31.01.2025 (від суми 50000 грн) та в розмірі 12996,77 грн. за період із 10.10.2022 по 01.10.2025 (від суми 45000 грн), а всього інфляційні нарахування в розмірі 25298,87 грн.

Проте, після перевірки зазначеного розрахунку позивача, суд погоджується із таким розрахунком частково та вважає підставними вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат від неповерненої відповідачем суми вкладу в сумі 50000 грн. та процентів за вкладом у розмірі 6770,83 грн. за період із 10.10.2022 по 31.01.2023, що становитиме 2 714,15 грн. (56770,83х1,04780889-56770,83), зважаючи на виникнення обов`язку відповідача щодо повернення такого вкладу та відсотків по вкладу 10.10.2022 (п. 1.2.2, п. 1.3 Договору вкладу №544/09-21/В1 від 09.09.2021) та часткове повернення позивачу вкладу в сумі 5000 грн. в лютому 2023 року, що визнається позивачем ОСОБА_1 та в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, і з огляду на не встановлення точного числа отримання позивачем частини вкладу в розмірі 5000 грн., а тому слід вважати перше число місяця (01.02.2023).

Разом із тим, зважаючи на часткове повернення суми вкладу позивачу в розмірі 5000 грн. у лютому 2023 року, а тому станом на 01.02.2023 сума неповерненого відповідачем вкладу становить 45000 грн., що досі не був повернений позивачу ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що стягненню підлягатиме також сума інфляційних втрат від неповерненої відповідачем суми вкладу в сумі 45000 грн. та процентів за вкладом у розмірі 6770,83 грн. за період із 01.02.2023 по 01.10.2025, що становитиме 12 590,56 грн. (51770,83х1,243198-51770,83).

Натомість, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення із відповідача на його користь інфляційних втрат за період із 09.09.2021 по 09.10.2022 та 3% річних у розмірі 1627,70 грн. за період із 09.09.2021 по 10.10.2022, оскільки нараховані позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України штрафні санкції за Договором вкладу №544/09-21/В1 від 09.09.2021 року за вищевказаний період (09.09.2021-10.10.2022) суперечать приписам п. 1.2.2, п. 1.3 цього Договору, в силу яких сторони за вказаним договором досягли згоди щодо нарахування для виплати позивачу процентів за цим вкладом у розмірі 12,5% річних, що в силу разом із сумою вкладу (50000 грн) відповідач зобов`язаний був повернути позивачу лише 10 жовтня 2022 року, а відтак до цього часу (10.10.2022) положення частини другої статті 625 ЦК України не є релевантними в зазначений позивачем період, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем відбулося лише після 10.10.2022 року, а тому відсутні правові підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин за період із 09.09.2021 по 10.10.2022.

Відтак, суд вважає, що до часткового задоволення підлягають заявлені вимоги позивача про стягнення із відповідача на його користь сукупного розміру інфляційних втрат за період із 10.10.2022 по 01.10.2025 у загальній сумі 15 304,71 грн. (2714,15+12590,56).

Разом із тим, позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення із відповідача 3% річних за період із 10.10.2022 по 01.10.2025, тобто в межах перебігу строку прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем щодо повернення суми вкладу, позивач ОСОБА_1 не заявляв, а в силу приписів ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відтак, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки позивачем заявлено вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення із відповідача 3% річних за період із 09.09.2021 по 10.10.2022, тобто до початку перебігу строку прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем щодо повернення суми вкладу, який виник лише після 10.10.2022, а тому суд розглянув спір у межах заявленої позовної вимоги, у задоволенні якої відмолвив за її безпідставністю, виходячи із вищенаведених мотивів.

Крім того, суд вважає помилковими заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги в частині стягнення на його користь із КС «Експрес Кредит Юніон» упущеної вигоди в загальній сумі 25452,40 грн. (21046+4406,40), виходячи із такого.

Так, позивач ОСОБА_1 в обгрунтування заявленої вимоги покликався на приписи п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України (збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відтак, оскільки відповідач відмовляється впродовж трьох років повернути грошові кошти позивача, чим йому завдано збитків у вигляді недоотриманих позивачем реальних доходів, які би він отримав за звичайних обставин (упущена вигода), зокрема; за період із 09.09.2021 по 31.01.2025 (1238 днів) із розрахунку 12,5% річних від суми 50000 грн. упущена вигода позивача складатиме 21046,00 грн. (12,5%х50000/365х1238), а за період із 01.02.2025 по 15.11.2025 (288 днів) із розрахунку 12,5% річних від суми 45000 грн. упущена вигода позивача складатиме 4406,40 грн. (12,5%х45000/365х288). Відтак, позивач ОСОБА_1 просить стягнути на його користь із КС «Експрес Кредит Юніон» грошові кошти в частині загальної суми упущеної вигоди в розмірі 25452,40 грн. (21046+4406,40).

Проте, частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд констатує, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 року в справі №127/16524/16-ц.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер). Окрім того, позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню. Крім того, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував. Таким чином Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що позивачу слід довести елементи складу цивільного правопорушення з боку відповідача для застосування до останнього заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди). Покладення на особу згідно зі статтею 22 ЦК України обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Тотожні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року в справі №908/2486/18, від 15.10.2020 року в справі №922/3669/19, від 16.06.2021 року в справі №910/14341/18.

Крім того, подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2026 року в справі №461/1377/24, де Суд виснував, що відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. З аналізу вказаних норм цивільного права вбачається, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідна сукупність таких підстав: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Ці підстави уможливлюють висновок про те, що стягнення упущеної вигоди є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Разом із тим, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів, що внаслідок виконання кредитною спілкою грошового зобов`язання за рішенням суду, він міг би реально отримати дохід у розмірі 370 027,30 грн., відтак таке твердження позивача та посилання на договори з банківськими установами зводяться до припущень.

Отже, ураховуючи наведені обставини, суд вважає, що в справі відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння позивачу ОСОБА_1 збитків у вигляді упущеної вигоди в результаті незаконних дій відповідача, та недоведення позивачем фактів вжиття ним конкретних заходів щодо одержання таких доходів у порядку статті 623 ЦК України, а тому суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача загальної суми упущеної вигоди в розмірі 25452,40 грн.

Крім того, суд не знаходить правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Так, відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14-ц викладений правовий висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.10.2019 року в справі №554/1583/16-ц роз`яснив, що суд, вирішуючи спір про стягнення моральної шкоди повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом із тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05.12.2022 року в справі №214/7462/20 виснував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатомморальною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши викладені позивачем доводи в цій частині, суд приходить до висновку, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, понесених ним моральних страждань, як і не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і діяннями відповідача.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2026 року в справі №461/1377/24, де Суд виснував, що при розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди. Тобто і відшкодування упущеної вигоди, і відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною. Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не довів наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди, наявність сильного хвилювання, страху, психічних труднощів і страждань внаслідок невиконання кредитною спілкою судового рішення. Позивач не довів, що у зв`язку з неповерненням коштів він був вимушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту. Відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутній доведений зв`язок між невиплатою коштів та необхідністю лікування.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення із відповідача моральної шкоди до задоволення не підлягають через їх недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18.07.2006).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів на загальну суму в розмірі 67075,54 грн., що включає неповернену суму вкладу в розмірі 45000 грн., процентів за вкладом у сумі 6770,83 грн., а також сукупний розмір інфляційних втрат за період із 10.10.2022 по 01.10.2025 у загальній сумі 15304,71 грн.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», розмір якого становив 1241,74 грн. (1% від ціни позову в сумі 124174,27 грн), а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 670,75 грн. (67075,54/124174,27х1241,74).

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму в розмірі 67 075,54 грн. (шістдесят сім тисяч сімдесят п`ять гривень 54 копійок).

Стягнути із Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» на користь держави судовий збір у розмірі 670,75 грн. (шістсот сімдесят гривень 75 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кредитна спілка «Експрес Кредит Юніон» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 32; код ЄДРПОУ 39045012).

Повний текст судового рішення складено: 08.05.2026 року.

Суддя: І. Б. Кос