Рішення № 136343679, 04.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/10928/25

Номер провадження 2/317/494/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2025 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Запорізького районного суду.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,що 10.12.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ`та Щербиною І.О. укладено договір про надання кредиту № 2998301, який був укладений з використання електронного підпису боржника, шляхом відправлення одноразового ідентифікатора, на суму 7 000 грн.

На виконання договору, кредитодавець надав боржнику кошти на його платіжну банківську карту.

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», відповідно до чинного законодавства, було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025.

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», та ТОВ «ФК «Солвентіс», відповідно до чинного законодавства, було укладено договір факторингу № ДФ -07072025.

Згідно з вказаним договором факторингу № ДФ -07072025 від 07.07.2025, відбулося відступлення права вимог до боржників, в тому числі і за кредитним договором № 2998301 від 10.12.2019.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 39 340 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 32 340 грн. заборгованість за відсотками, 0 грн. заборгованість за штрафними санкціями, 0 грн. заборгованість за пенею.

Позивач просить стягнути з відповідача суму загальної заборгованості, витрати по оплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Належним чином повідомлений позивач до суду не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання до суду не з`явився без поважних причин, відзив на позов не подавав, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.12.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2998301 на споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, сума кредиту складає 7 000 грн., кредит надається в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.

Вказаний договір укладений з використання електронного підпису боржника, шляхом відправлення одноразового ідентифікатора.

На виконання договору, кредитодавець надав боржнику кошти на його платіжну банківську карту.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 7000 грн.

Окрім суми основного боргу позивачем в даній справі заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 32 340 грн.

Згідно до п. 1.6. Договору про надання кредиту №2998301 від 10.12.2019 сторони погодились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього Договору.

Як вбачається з наданого позивачем графіку розрахунків, сторонами узгоджено проценти в розмірі 3 575, 40 гривень. Це ж зазначено в п. 3.1.7.3 Договору.

Стосовно стягнення процентів за період після закінчення строку кредитування, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору строк кредитування встановлений до 07 липня 2020 року включно. Зі спливом цього строку, тобто з 08 липня 2020 року, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу всю його заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі.

Таким чином, абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення коштів у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.

Таким чином, нарахування процентів за період після 07 липня 2020 року є необґрунтованим, оскільки здійснений поза межами строку кредитування.

Доводи позивача, наведені в позовній заяві, вказаних висновків не спростовують. Крім того, суд вважає помилковим посилання позивача на п. 2.1.2 Договору як на підставу для нарахування процентів за договором поза межами строку кредитування, оскільки цим пунктом встановлено як відкладальну таку обставину, яка не є нею в розумінні приписів статті 212 ЦК України (факт користування кредитом після закінчення строку кредитування).

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», відповідно до чинного законодавства, було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025.

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», та ТОВ «ФК «Солвентіс», відповідно до чинного законодавства, було укладено договір факторингу № ДФ -07072025.

Згідно з вказаним договором факторингу № ДФ -07072025 від 07.07.2025, відбулося відступлення права вимог до боржників, в тому числі і за кредитним договором № 2998301 від 10.12.2019.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_1 не сплатив заборгованість по основній сумі боргу та за відсотками, яка була відступлена позивачу у справі, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7 000 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 3 575, 40 грн.

При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідачка не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості та не спростувала наявності у неї заборгованості за кредитом перед позивачем, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано копію договору про надання правничої допомоги №43657029 від 01.07.2025, згідно з яким правова допомога ТОВ «Солвентіс» надавалась адвокатом Лівак Іванною Миколаївною.

Суду надано копію акту приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2025, в якому зазначено, що адвокатом Лівак І.М. надавались такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин 2250 грн., складання позовної заяви 3000 грн., формування додатків до позовної заяви 750 грн.

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. у зв`язку з їх недоведеністю.

Питання надання доказів підтверджується позицією Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код 43657029, адреса 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» суму заборгованості за договором кредиту №2998301 від 10.12.2019 у сумі: 10 575, 40 грн. (десять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 40 копійок), яка складається з 7 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3 575, 40 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 651, 19 грн. (шістсот п`ятнадцять гривень 19 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова