Рішення № 136343117, 15.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2026 Справа №607/26393/25 Провадження №2/607/576/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача Єськової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача заборгованість за Договором про надання позики № 0982213365 від 26.11.2019 у розмірі 52298,75 грн.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 26.11.2019 в електронній формі уклали кредитний договір № 0982213365.

ТОВ «Інфінанс» виконало умови договору та перерахувало на рахунок відповідача кошти, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Первісний кредитор на підставі договору від 14.07.2021 № 14-07/21 відступив на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0982213365.

Також, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору 10.01.2023 № 10-01/2023 відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0982213365.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0982213365. Вказує, що загальний розмір заборгованості становить 75 328,75 грн. Однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість лише у розмірі 52 298,75 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 48 298,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

13.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Вказує, що долучені позивачем до справи документи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування йому суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому вважає, що не є доведеним факт укладення кредитних договорів між ним та первісним кредитором.

Щодо нарахування відсотків за договором зазначає, що сторони визначили максимальний строк користування кредитом, який становить 30 днів, тому відсотки можуть нараховуватися лише в межах цього строку.

Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною і неспівмірною зі складністю справи на наданими адвокатом послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

19.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій на спростування доводів відповідача зазначає наступне.

Щодо перерахування коштів зазначає, що на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 000,00 грн. Враховуючи, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства Дана обставина підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», відповідно до якого 12.02.2020 року було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 . Відповідач тривалий час частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Водночас, для спростування заперечень відповідача, разом з відповіддю на відзив представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.12.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 26.11.2019 уклали Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0982213365.

Згідно умов договору, товариство надає позичальнику кошти на умовах фінансового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами в межах стоку дії 36 календарних місяців. Максимальна кількість днів користування кредитом 30, максимальний розмір кредиту 20000 грн.

Розмір кредиту, строк кредитування (траншем) вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом визначається сторонами у Додатках 1 та 2 до договору при наданні першого траншу кредиту, та додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні другого та наступного траншів кредиту (пункт 1.6).

Договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором 5v4q1й.

Також 12.02.2020 ОСОБА_1 підписав Заявку-Анкету на отримання кредиту, в якій просив ТОВ «Інфінанас» надати кредит в сумі 4000 грн, терміном на 30 днів, а також підписав пропозицію надання 3 траншу кредиту згідно Заяви-анкети від 12.02.2020 в рамках Договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0982213365 від 26.11.2019 (оферта), в якому погодив розмір кредиту 4000 грн, строк користування кредитом 30 днів, відсоткову ставку 1,75%, загальну вартість кредиту у грошовому вираженні 2100 грн (а.с. 47, 57).

Заявка-анкета та пропозиція надання кредиту підписані електронним підписом 4j5s5r.

Як убачається із електронної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.07.2025 та довідки ТОВ «Інфінанс», успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 12.02.2020 на суму 4000, маска карти НОМЕР_1 (а.с. 64-65).

Окрім того, з інформації АТ «Універсал Банк» від 21.03.2026 № БТ/Е-9031, витребуваної судом за клопотанням позивача, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну пластикову картку № НОМЕР_2 , та 12.02.2020 через платіжну систему IPAT 5_credit на його карту було зараховано 4000 грн.

14.07.2021 укладено договір №14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0982213365.

Право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Реєстру Боржників, який є підтвердженням факту передачі грошової вимоги до боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. (п. 6.1.4).

Як видно із платіжного доручення від 15.07.2021, акту приймання передачі реєстру боржників від 14.07.2021, реєстру боржників, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0982213365 на суму 40 328,75 грн.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до пункту 5.2 договору, право вимоги вважається відступленим Первісним кредитором в момент підписання акту приймання передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

Згідно акту приймання передачі від 10.01.2023, акту зарахування зустрічних вимог від 28.02.2023, реєстру боржників (додаток №1 до договору) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 за договором від 26.11.2019 № 0982213365.

Відповідно до разрахунку ТОВ «Вердикт капітал» станом на день відступлення права вимоги (10.01.2023), заборгованість ОСОБА_1 становить 75 328,75 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 36 328,75 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги первісним кредитором (14.07.2021), 35 000 грн нараховані відсотки за кредитним договором.

Згідно із розрахунком ТОВ «Коллект Центр», станом на 28.11.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 75 328,75 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 71 328,75 грн заборгованість за відсотками.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 26.11.2019 уклали Договір про споживчий кредит № 0982213365.

Факт одержання коштів у розмірі 4000 грн відповідачем підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.07.2025 та інформацією АТ «Універсал банк» від 21.03.2026.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту перерахування коштів в розмірі 4000 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, на підставі договорів укладених 14.07.2021 за № 14-07/21 ТОВ «ІНФІНАНС» та «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 10.01.2023 за №10-01/2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», право вимоги до відповідача за кредитним договором 0982213365 перейшло до позивача, що підтверджується змістом договорів, актами приймання передачі, реєстром прав вимоги, які досліджені судом.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що за змістом договору, укладеного ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем 26.11.2019 № 0982213365, розмір кредиту, строк кредитування (траншем) вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом визначається сторонами у Додатках 3 та 4 до договору при наданні другого та наступних траншів кредиту.

Таких додатків позивачем не надано.

Тому, суд бере до уваги умови щодо розміру кредиту, строку кредитування (траншем), вартість кредиту (траншу), які зазначені у пропозиції ТОВ «ІНФІНАНС» укласти договір та акцепті оферти ОСОБА_1 на отримання першого траншу кредиту, згідно договору про надання позики, відповідно до якого розмір кредиту становить 4000 грн, строк кредитування 30 днів, загальна вартість кредиту 2 100 грн.

Тому, суд вважає підтвердженим саме такий розмір заборгованості за тілом кредиту (4000 грн) та відсотками (2100 грн), разом 6 100 грн, які нараховані в межах строку кредитування.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У пунктах 1.6, 1.3 договору, заяві-анкеті на отримання кредиту та пропозиції надання 3 траншу кредиту встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту з 12.02.2020.

Разом із тим, як видно із розрахунків заборгованості за договором первісний кредитор та його правонаступники нараховували відсотки і після погодженого строку кредитування з 13.03.2020, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року.

Доказів того, що сторони погодили зміну строку кредитування суду не надано.

З цих підстав суд вважає слушними доводи відповідача про те, що позивачем невірно нараховано відсотки за кредитним договором і що таке нарахування має відбуватися лише в межах 30-денного строку.

Незважаючи на зазначення у п. 1.2 кредитного договору строку дії договору 36 місяців, суд доходить висновку, що відсутні підстави нараховувати відсотки поза межами погодженого 30 денного строку кредитування, зважаючи на таке.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Більше того, із змісту заяви на отримання грошових коштів, видно, що укладаючи з ТОВ «Інфінанс» кредитний договір відповідач скористався належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою, де йому було надано можливість самостійно обрати «суму кредиту», «термін» (строк кредитування) згідно з Алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Інфінанс» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. Заповнивши усі запитувані кредитором дані, відповідач акцептувала оферту на зручних умовах, які у момент акцепту пропонував їй первісний кредитор самостійно, в автоматичному порядку було сформовано Заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит, в тому числі і строк кредитування 30 днів. (а.с. 47)

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування та процентної ставки, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення 30 денного строку кредитування

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

При цьому, суд також враховує те, що нарахований позивачем та пред`явлений до стягнення розмір «відсотків» в більше як в 12 разів перевищує суму тіла кредиту, що призводить до істотного дисбалансу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів, за відсутності активних дій відповідача, є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу строку кредитування 13.03.2020.

Тому, суд вважає доведеним розмір відсотків за користування кредитом в межах 30 денного строку кредитування у розмірі 2100 гривень.

Отже, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, серед іншого, сплата неустойки.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Оскільки позивачем не спростовано розмір заборгованості основного боргу 4000 грн та суми боргу за процентами - 2100 грн, їх слід стягнути із відповідача в користь позивача, разом 6 100 грн.

Тому, позов слід задовольнити частково.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 грн, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги із АО «Лігал ассістанс» від 01.07.2024, заявкою про надання юридичної допомоги № 49 від 03.11.2025 та витягом із акту № 16 про надання юридичної допомоги на суму 16000 гривень (а.с. 52-56).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову.

При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд вважає, що такі послуги, які зазначені у переліку (заявці), як надання усної консультації з вивченням документів складання 2 години на суму 4000 грн (п.1.2) не підтверджені матеріалами справи, не відповідають критеріям обґрунтованості та розумної необхідності, не доведено, що вказані послуги стосуються розгляду цієї справи, а не інших, є необхідними та неминучими для цієї справи, при цьому, на думку суду вказані послуги охоплюється послугою написання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

Заявлена до відшкодування сума та витрачений час на складання позовної заяви 4 годин очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

На підставі наведеного, суд доходить висновку що необхідними і розумними витратами на правову допомогу є витрати на суму 6000 грн.

Загалом судові витрати будуть становити 8422,40 (2422,40+6000) грн.

Судом задоволено позовних вимог на суму 6100 грн із 52 298,75 грн, що становить 11,66 %. Отже, в силу статті 141 ЦПК України, із відповідача в користь позивача слід стягнути 982,05 (8422,40 Х 11,66 %) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 6 100 (шість тисяч сто) гривень заборгованості за Договором надання позики № 0982213365 від 26.11.2019 та 982 гривні 05 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 15.04.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходженн: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. М. Позняк