Рішення № 136343019, 07.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/803/26

н\п 2/490/2077/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа, про визнання угоди купівлі-продажу дійсною,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа, про визнання угоди купівлі-продажу дійсною.

В обґрунтування заяви зазначено, що 16 лютого між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на Південній Товарній біржі було укладено Договір №9634 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Сторони договору повністю виконали його умови та вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №18420 від 03.03.1999 року. Але, у зв`язку з непосвідченням договору нотаріусом, позивачка не має можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

13.10.2025 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді від 03.03.2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, в частині вимог до відповідача ОСОБА_3

Ухвалою судді від 03.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа, про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання позивачка, відповідачі та третя особа не з`явилися, своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

06.05.2026 року представниця позивачки надала до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представниці, позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене вище, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії Договору №9634 купівлі-продажу нерухомого майнавід 16.02.1999 року вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Договір №9634 купівлі-продажу нерухомого майнавід 16.02.1999 року був укладений на Південній Товарній біржі та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю". Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №18420 від 03.03.1999 року про що міститься відповідна відмітка на договорі.

Згідно відповіді КП "ММБТІ" від 04.02.2026 року №2-750 вбачається, що згідно паперових носіїв інфентирізаційної справи станом на 28.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №9634 від 16.02.1999 року, зареєстровано в КП "ММБТІ" за реєстровим номером №18420 від 03.03.1999 року.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності на спірну квартиру правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 28.02.2001 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору договору купівлі-продажу нерухомого майна №9634 від 16.02.1999 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Південній Товарні біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, договору купівлі-продажу нерухомого майна №9634 від 16.02.1999 року був укладений на Південній Товарні біржі та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю". Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №18420 від 03.03.1999 року, про що міститься відповідна відмітка на договорі. Таким чином, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на вказану квартиру за реєстровим номером №18420 від 03.03.1999 року, держава цим самим визнала право власності позивачів на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1999 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №9634 від 16.02.1999 року, за яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладеного та зареєстрованого на Південній Товарній біржі 16.02.1999 року за №9634, дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа (код ЄДРПОУ 13854212, адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 3, кв. 69, ), про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, задовольнити.

Визнати дійсним Договір №9634 купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.1999 року, за яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Саламатін О.В.