Рішення № 136342748, 07.05.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/924/26 Справа №945/2764/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.12.2024 №5593481 в сумі 12 200,00 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.12.2025 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.12.2024 №5593481 в сумі 12 200,00 грн, передано за підсудністю до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

При цьому, як вбачається із вказаної ухвали суду, при встановлені зареєстрованого місця проживання відповідачки, судом отримано відповідь від виконавчого комітету Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області з якої встановлено, що ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2026 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.12.2024 №5593481 в сумі 12 200,00 грн, передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 09.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 07.04.2026.

11.03.2026 від відповідачки через підсистему електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 07.04.2026 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, ухвалу про відкриття провадження у справі сторони отримали до своїх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд».

Позивач, в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи без участі представника. Відповідачка причин неявки не повідомила.

У зв`язку із неявкою відповідачки в судове засідання, для надання позивачу можливості подати відповідь на відзив, розгляд справи було відкладено на 07.05.2026.

В судове засідання 07.05.2026 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, повістки про виклик до суду, сторони отримали до своїх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд». Відповідачка причин неявки не повідомила.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи той факт, що сторони будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, позивач просить проводити розгляд справи без участі його представника, а відповідачка не повідомила причин неявки, однак подала відзив на позов, в якому висловила свою правову позицію щодо предмету спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на те, що 27.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений договір про споживчий кредит №5593481 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 3 000,00грн. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, однак відповідач не виконала своїх зобов`язань за договором, кредитні кошти не повернула, та не сплатила комісію за обслуговування кредиту та нараховану неустойку. 28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Зокрема, згідно п.1.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п.1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. |

Відповідно до реєстру боржників №2 від 28.07.2025 до договору факторингу №28072025 від 28.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 200,00 грн, з яких: 3000,00грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 4 200,00грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн. заборгованість за неустойкою.

Також позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, ним не здійснювались нарахування жодних додаткових штрафних санкцій

Правова позиція відповідача.

Відповідачка подала письмовий відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнала частково. Зокрема зазначила, що готова погасити фактично отриману суму кредиту, однак вважає, що нарахована сума неустойки спрямована на безпідставне збільшення боргу, оскільки значно перевищує суму основного зобов`язання. Також вважає безпідставними вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, оскільки позивач не надав жодних доказів фактичного надання послуг за які нараховано комісію, не навів економічного обґрунтування її розміру.

Окремо звертає увагу на те, що її не було повідомлено про відступлення права вимоги, що позбавило її можливості виконати зобов`язання перед новим кредитором.

Просить відмовити у стягненні комісії та штрафних санкцій.

Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_2 , 27.12.2024 звернувся до ТОВ "Мілоан" з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим заповнила анкету-заяву на кредит №5593481, в якій вказала свої особисті дані, в тому числі номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Анкета-заява на кредит №5593481 від 27.12.2024 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту ОСОБА_2 у ТОВ «Мілоан». Замовлена сума кредиту: 3000,00грн; замовлений строк кредиту: 15 днів; комісія за надання кредиту 9990,00грн; проценти за користування кредитом: 0%.

На підставі поданої анкети-заяви ОСОБА_2 цього ж дня 27.12.2024 о15:11год. підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 223099 договір про споживчий кредит №5593481.

Відповідно до п.1.2 договору сторони визначили, що сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн.

Відповідно до п.1.3-1.4 договору, сторони визначили, що кредит надається строком на 345 днів з 27.12.2024. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися із встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеного у додатку №1 до договору. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів- 07.12.2025.

Відповідно до п. 1.5.1, п.1.5.2 договору, комісія за надання кредиту - 750,00грн, яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування - 9 240,00грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Згідно з п.2.2.1 договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах визначених п.п. 1.5.1-1.5.4 договору.

Відповідно до п. 3.1.3 договору, кредитодавець зобов`язаний протягом усього строку кредитування надавати позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць , а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації через обрані позичальником канали.

Згідно із пунктами 6.1- 6.2 договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток, месенджери. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

За змістом п.6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація зазначена в договорі а також та, що надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. в заяві на отримання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; договір відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил, що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5. договору).

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Строк дії договору складає період , що починається із моменту укладення договору і закінчується в останній день строку кредитування. Згідно п. 1.3, 1.4 договру.

Додатком №1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту та проценти за користування кредитом.

Із паспорта споживчого кредиту №5593481 видно, що ОСОБА_2 27.12.2024 підписала паспорт споживчого кредиту, у якому визначені основні умови кредитування, а саме: тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, мету отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставка, кількість та розмір платежів, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, штрафи, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Згідно із Платіжним дорученням №145220380 від 27.12.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідачки ОСОБА_2 НОМЕР_4 кошти в сумі 3000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору №5593481.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №5593481, позивачем за період 27.12.2024 - 26.07.2025 здійснено нарахування комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахування штрафу згідно п.4.1 договору.

28 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 28072025 (а.с. 21-24).

Згідно з п.1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) неустойки (штраф/пеня), та/або проценти за порушення грошового зобов`язання, та інші платежі згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 29.07.2025 до договору факторингу №28072025, сторони виклали в новій редакції п. 3.2, 3.3 договору та зокрема визначили, що суму прав вимоги, що відступаються згідно із реєстром боржників №2 від 28.07.2025 становить 57 893 269,24грн. Ціна продажу за договором становить 9 070 320,30грн (а.с. 26).

Відповідно до платіжної інструкції від 31.07.2025 №745 про здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно додаткової угоди №1 до договору факторингу №28072025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти в сумі 9 070 320,30грн (а.с. 29).

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписано Акт прийому передачі реєстру боржників №2 від 28.07.2025 до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників № 2 від 28.07.2025 кількістю 3667, після чого, з урахуванням п.1.2. Договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.27).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 28.07.2025 №2 до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, ТОВ «Мілоан»» передало право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 за договором від 27.12.2024 №5593481 в розмірі 12 200,00грн з яких: 3000,00 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 200,00грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн. заборгованість за неустойкою (а.с. 28).

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до пункту 11статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір в електронній формі №5593481 за умовами якого сторони погодили надання відповідачці кредитних коштів в розмірі 3 000,00 грн, шляхом зарахування таких на платіжну картку відповідачки, на строк 345 дні, зі сплатою комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів- 07.12.2025.

При цьому, ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої договірні зобов`язання та перерахувало відповідачці кредитні кошти в сумі 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №145220380 від 27.12.2024 та відповідачкою не заперечується.

Разом з тим, відповідачка свої зобов`язання за договором кредиту щодо повернення коштів, належним чином не виконала, в результаті чого в неї утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000,00грн.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за кредитним договором №5593481 від 27.12.2024 року укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Європейська агенція повернення боргів.

А тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки 4 200,00грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту та 5000,00 грн. заборгованість за неустойкою, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до п.1.5.2 договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 9 240,00грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

В розділі договору «Терміни та визначення» зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов?язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів період, крім останнього.

Відповідно до п. 3.1.3 договору, кредитодавець зобов`язаний протягом усього строку кредитування надавати позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації через обрані позичальником канали.

З наведених положень договору вбачається, що серед переліку можливих послуг є також послуги, надання яких кредитодавцем, є безоплатним. Однак позивачем не наведено переліку та не надано доказів надання відповідачці послуг пов`язаних із обслуговуванням кредиту, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, а тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідачки комісії в сумі 4200,00грн. слід відмовити.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також вказаним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану неустойка в розмірі 5000,00 грн. за кредитним договором, підлягає списанню кредитодавцем, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 5000,00 грн, слід відмовити.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат, позивачем не надано.

Враховуючи що позовні вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 744,59грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №5593481 від 27.12.2024 в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» - 744,59грн сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ, 01032;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер- НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 07.05.2026.

Суддя Роман ДЖУС