Ухвала суду № 136340016, 24.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7095/25

провадження № 4-с/208/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське матеріали скарги представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Ворона Артема Ігоровича, заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Ворон Артем Ігорович звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського зі скаргою про зобов`язання вчинити певні дії, де заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк".

Протоколом автоматизованого розподілу від 02.06.2025 року скаргу по справі № 208/7095/25 було розподілено в провадження судді Гречаній В.Г.

Ухвалою суду від 03.06.2025 року скаргу було призначено до судового розгляду.

В ході розгляду справи представником заявника - адвокатом Ворон А.І. подано уточнену скаргу, в якій він просить суд:

Зобов`язати Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений:

- постановою про арешт майна БЕЗ НОМЕРУ від 26.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7837320, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- постановою про арешт майна боржника БЕЗ НОМЕРУ від 25.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7866946, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування уточненої скарги зазначає, що у квітні 2025 року ОСОБА_1 дізналася про те, що відповідно до інформації із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо неї як Боржника наявні обтяження, що залишаються чинними:

- № 7837320, дата реєстрації: 26.11.2014 р., накладене на підставі постанови про арешт майна боржника, БЕЗ НОМЕРУ від 26.11.2014 р., державний виконавець Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіна Л.І.,

- № 7866946, дата реєстрації: 28.11.2014 рік, накладене на підставі постанови про арешт майна боржника, БЕЗ НОМЕРУ від 25.11.2014 р., державний виконавець Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіна Л.І.

Листом-відповіддю Заводського ВДВС у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного мідрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2025 року у відповідь на адвокатський запит було повідомлено про те, що у вказаному Відділі виконавчої служби саме у вказаний період часу перебували:

1. виконавче провадження ВП № 45535613 із примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 30 695,50 грн.

25.11.2014 року було винесено постанову про арешт майна боржника.

22.01.2015 року державним виконавцем керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) на підставі відповіді Пенсійного фонду України, боржник ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Хлібзавод № 10 м. Дніпропетровська», який був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відносився до підвідомчості ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва.

Тобто, виконавче провадження ВП 45535613 щодо боржника ОСОБА_1 було направлено за належністю до Шевченківського РВДВС у м. Києві.

2. виконавче провадження ВП № 45535457 із примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судового збору у сумі 306,95 грн.

22.01.2015 року державним виконавцем керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) на підставі відповіді Пенсійного фонду України, боржник ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Хлібзавод №10 м. Дніпропетровська», який був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відносився до підвідомчості ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва.

Листом-відповіддю Шевченківського ВДВС у м. Києві від 29.04.2025 року, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП № 49123583 з примусового виконання виконавчого листа № 2-208/1314/12 від 18.10.2014 р., виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 30 695,50 грн. Державним виконавцем, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», 27.06.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Повторно зазначені виконавчі листи Стягувачем до виконання не пред`являлись.

Отже, Шевченківським РВДВС у м. Києві не виносились постанови про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 .

В той же час при винесенні постанови про повернення виконавчого документу від 27.06.2017 року постанови про скасування арешту також не виносились.

Враховуючи наведене, без наявності вказаних письмових документів, неможливо достовірно встановити, у рамках яких саме проваджень виносились постанови про арешт нерухомого майна: у ВП № 45535613, у ВП № 45535457, або ж в рамках інших проваджень, відповідно до яких зареєстровані діючі на сьогодні обтяження: № 7837320 та № 7866946.

Листом-відповіддю № 50605 від 21.05.2025 р. Органом виконавчої служби на заяву про зняття вказаних обтяжень повідомлено, що у Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янського Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управліния Міністерства постиції (м.Одеса) не має законних підстав для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , таким чином у задоволенні заяви про зняття обтяжень фактично відмовлено.

Окрім того, виконавчий лист було повернуто стягувачу 27.06.2017 року. Проте повторно виконавчі документи Стягувачем АТ КБ «Приватбанк» до виконання не пред`являлися. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із спливом строку зберігання (3 роки). Зазначаю, що на сьогодні відсутні фактичні майнові претензії АТ КБ «Приватбанк» до боржника ОСОБА_1 , оскільки виконавчий документ повторно пред`явлено у встановлений законом строк не було.

Також на сьогодні неможливе відновлення (продовження) примусового виконання судового рішення чи виконавчого документа, через сплив відповідних процесуальних строків.

Станом на сьогодні Стягувач АТ КБ «Приватбанк» будь-яких майнових вимог до Боржника ОСОБА_1 не пред`являє.

Станом на день подання цієї заяви, будь-які виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників відсутні.

Враховуючи наведене, за відсутності виконавчого провадження, стягувача за цим виконавчим провадженням та зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, у зв`язку з відсутністю можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власниця майна, позбавлена змоги розпоряджатися належним їй майном та оформити спадщину після смерті матері через наявність арешту на майно та відмову у знятті такого арешту, тому змушена звернутися для захисту своїх прав до суду.

11.07.2025 року до суду від представника скаржника адоката Ворон А.І. надійшли додаткові пояснення, з яких слідує, що наявність тривалий час нескасованого арешту майна, накладеного на все майно ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та порушенням законних прав власника, гарантованих нормами чинного законодавства та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Майно боржника, якщо стягувач не вчиняє дій з пред`явлення виконавчого документу до виконання, не може перебувати під арештом безстроково, адже протягом цього часу статус майна залишається невизначеним - таке майно не може бути реалізоване для задоволення вимоги стягувача, разом з тим і власник не може вільно розпоряджатися ним.

Саме тому, на сьогодні відсутні будь-яка легітимна мета і підстави для збереження арештів, накладених у 2014 році на майно ОСОБА_1 .

Також зазначає, що стягувач АТ КБ «ПриватБанк» ще у 2014 році був обізнаний про накладення арешту на майно, проте не вчиняв активних дій щодо захисту своїх інтересів , що може свідчити про його незацікавленість у виконанні чи фактичне виконання судового рішення, ухваленого на його користь.

Зазначає, що аналогічний підхід до вирішення вказаної категорії спорів наведено Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової падати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 580/1528/23, від 26.07.2023 року у справі № 761/14, від 30.04.2025 року у справі № 753/12589/23

Тому за таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових пертензій з боку АТ КБ «Приватбанк» відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника ОСОБА_1 та відсутність необхідність подальшого застосування такого арешту на майно боржника, просить суд прийняти задовольнити скаргу та скасувати наявні арешти.

07.10.2026 року від представником заінтересованої особи Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кременчуцької Олени Анатоліївни надійшли заперечення на скаргу, з яких вбачається, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 45535613 з примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 30 695.50 грн.

20.11.2014 року державним виконавцем відповідно до ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

25.11.2014 року державним виконавцем відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами) винесено постанову про арешт майна боржника.

27.11.2014 року державним виконавцем відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами) винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3069,55 грн.

27.11.2014 року державним виконавцем відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами), державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 53,51 грн.

22.01.2015 року державним виконавцем керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) на підставі відповіді Пенсійного фонду України, боржник ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Хлібзавод №10" м. Дніпропетровська, який був розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відносився до підвідомчості ВДВС Шевченківського РУЮ.

Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає скаргу по справі № 208/7095/25 безпідставною та такою, у задоволеніякої необхідно відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавчепровадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів)боржника або його частини с:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунонборжника має спеціальний режим використання та/або звернения стягнення на таккошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону»

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законодавцем чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

-у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

-у разі повернения виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернения не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач мас право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімасться одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернения виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника. нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності інного майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону України «Про виконавче проваджения» № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третійстатті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).

Зазначає, що міркування скаржника про бездіяльність Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та необхідність зобов`язати відділ зняти арешт майна боржника - ОСОБА_1 , РНОКІП: НОМЕР_1 , накладений:

постановою про арешт майна від 26.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., у рамках ВП: 45535613, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7837320 із Сдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.,

- постановою про ареншт майна боржника від 25.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., у рамках ВП: 45535613, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7866946, із Єдиного ресстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є помилковим, оскільки скаржником не надано будь-яких доказів шодо вжитя заходів з метою встановления підстав та природи накладення арешту на нерухоме майно, окрім звернения до Відділу.

Просить суд у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

08.10.2025 року від представника скаржника -адвоката Ворона А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано до суду відповідь на заперечення, з якого слідує, що із заперечення Заводського ВДВС у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області, вбачається, що всі доводи, викладені в ньому повно цитують постанову № 2/1522/11652/11 від 14.05.2025 року Великої Палати Верховного Суду, де зазначено саме два випадки, які законодавець визначив для зняття арешту з майна. Також звертає увагу суду, що при розгляду Касаційним судом справи, на які посилається представник заітересованої сособи, стосувалался саме визнання бездіяльності державного виконавця, однак скаржник ОСОБА_1 не оскаржує протиправну бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту.

Підставою подання скарги є не та обставина, що державний виконавець під час повернення виконавчого документа стягувачу протиправно не зняв арешти, а те, що такі арешти існують тривалий строк (арешт накладений у 2014 році, тобто понад 11 років тому назад), без відкритих виконавчих проваджень, не забезпечуючи при цьому жодного виконання.

Згідно з відомостями, які містяться в АСВП, наразі немає жодного відкритого виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит, в останнє виконавчий лист перебував на примусовому виконанні в 2017 році, а після цього жоден кредитор не пред`являв виконавчі листи до виконання.

Не зважаючи на тривалий проміжок часу (8 років), є цілком достатнім для нового кредитора для того, щоб звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа, у разі втрати такого. Однак, до цього часу жодних відповідних дій зроблено не було.

Як слідує із матеріалів справи, 22.01.2015 року державним виконавцем керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) було передано виконавче провадження для подальшого виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва, який в свою чергу, постановою від 27.06.2017 року повернув виконавчий документ Стягувачу без виконання.

Повторно протягом встановленого законом строку (3 роки), вищевказаний виконавчий лист не пред`являвся, що заінтересованою особою АТ КБ «Приватбанк» не спростовано, а тому на сьогодні вказаний строк є пропущеним.

Таким чином, виконавчий лист наразі не підлягає виконанню і є таким, який неможливо виконати через пропущення строків пред`явлення до виконання.

Враховуючи те, що кредитор АТ КБ «Приватбанк» за понад 11 років не проявив інтересу щодо вчинення будь-яких дій для виконання судового рішення, пред`явлення виконавчого листа до виконання, існування по сей день арештів на все нерухоме майно заявниці не є виправданим, а накладені арешти наразі позбавлені своєї легітимної мети.

Так, боржник ОСОБА_1 виходить із того, що встановлення Законом України «Про виконавче провадження» строків повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання має на меті забезпечити юридичну визначеність статусу сторін виконавчого провадження, а також майна боржника, запобігти зловживанням сторонами своїми правами.

Майно боржника не може перебувати під арештом безстроково, адже протягом цього часу статус майна залишається невизначеним таке майно не може бути реалізоване для задоволення вимог стягувача, разом з тим і власник не може вільно розпоряджатися ним.

Продовження такого обтяження є прямим порушенням права власності ОСОБА_1 та суперечить основоположним принципам цивільного права.

Тож наявність протягом тривалого часу (11 років) нескасованого арешту на все її майно, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та відсутності майнових претензій з боку стягувача,є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та порушенням законних прав власника, гарантованих, у тому числі, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому просить задовольнити скаргу у повному обсязі та зняти арешти з майна ОСОБА_1

21.10.2025 року від представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк»- адвоката Колодочка Павла Олександровича до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких він зазначає, що зі скаргою АТ КБ «ПриватБанк» не згодне та заперечує проти неї в повному обсязі, вважає зазначену скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за скаржником ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) рахується заборгованість перед Банком по різним банківським продуктам на зальну суму 25264,50 гривень, в тому числі і по кредитному договору № SAMDN34000023134258 - 25264,50 грн.

Скаржник не зазначає та не надає жодного доказу, який би підтвердив відсутність боргу та/або виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2014 року по справі № 415/1314/12, яке змінено Пстановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року по справі № 415/1314/12 (провадження № 22-ц/774/2983/15).

АТ КБ ПриватБанк наголошує на тому, що заборгованість перед Банком не погашена, що також підтверджується долученими доказами та обставинами, встановленими вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Вважаємо, що безпідставне звільнення майна з-під арешту дозволить Позивачеві уникнути обов`язків щодо погашення заборгованості перед Банком, а це, в свою чергу, порушує законні права та інтереси Банку.

Зазначає, що скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

27.02.2026 року судом задоволено клопотання представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Ворона А.І. та витребувано у Заводського відділу ДВС у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені матеріали виконавчих проваджень № 45535613 та № 45535457.

06.03.2026 року із Заводського відділу ДВС у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано письмові пояснення на виконання ухвали суду від 27.02.2026 року про витребування доказів, з яких слідує, що у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження:

- № 45535613 із примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 30 695,50 грн.

- № 45535457 із примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості судового збору у розмірі 306,95 грн.

Зазначені виконавчі провадження 22.01.2015 року передано за належністю до ВДВС Шевченківського РУЮ. У відділі провадження по ним не відновлювалося. Надати належним чином завірені належним чином копії зазначених виконавчих проваджень не представляється можливим.

02.04.2026 року від представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк»- адвоката Колодочка Павла Олександровича до суду надійшли додаткові письмові пояснення, з яких слідує, що по рішенню Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.08.2014 року по справі № 415/1314/12 на підставі виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року востаннє виконавче провадження відкривалося ВП № 49123583 від 16.10.2015 року, стягнуто було в рамках виконавчого провадження 5 369.77 грн та повернуто стягувачу 27.06.2017 року.

Також по боржнику було отримано виконавчий напис № 5904 від 07.07.2017 року, на підставі якого відкривалося виконавче провадження ВП № 54880902 від 13.10.2017 року та яке також було повернуто без виконання 28.03.2018 року.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3,4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як вбачається зі СКАРГИ, підставою обтяження спірного майна є постанови відділу державної виконавчої служби в рамках виконавчих проваджень про стягнення боргу на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Судові рішення відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Доводи скаржника про нібито втручання у особисте право на мирне володіння майном не доведене, а отже не є підставою для скасування арешту, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на час розгляду даної справи не виконано.

Будь-яких підстав, передбачених 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника в даному випадку відсутні, оскільки арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Окрім того за змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Рішення суду не виконано, а тому у разі задоволення вимог СКАРЖНИКА про скасування арешту будуть порушенні права та інтереси кредитора, на користь якого підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у зв`язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Просить суд у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

30.03.2026 в судовому засіданні представник скаржника адвокат Ворон Артем Ігорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 підтримав подану скаргу та просив суд її задовольнити. Суду зазначив, що у квітні 2025 року ОСОБА_1 із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізналася про те, що на її майно накладено арешт відповідно до обтяження № 7837320 від 26.11.2014 року на № 7866946 від 28.11.2014 року, які внесені відповідно до постанов державного виконавця Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ б/н від 26.11.2014 року та 25.11.2014 року. З метою зняття вказаних обтяжень та взагалі з`ясування причини їх накладення було скеровано до Заводського ВДВС заяву про зняття арешту з майна та адвокатський запит. У знятті арешту з майна відмовлено та надано відповідь, з якої слідує, що на виконанні у Заводському ДВС міста Кам`янського Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало декілька виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , а саме АСВП № 35894354, 45535457 та 45535613, де стягувачем був ПАТ КБ «ПриватБанк». Два виконавчих провадження АСВП № 45535457 та 45535613, з примусового стягнення виконавчих листів № 208/1314 від 18.10.2014 року про стягнення заборгованості у розмірі 30 695,50 грн та судового збору у розмірі 306,96 грн були передані за територіальністю за місцем роботи боржника до ВДВС Шевченківського РУЮ. Як вбачається із відповіді ВДВС Шевченківського РУЮ, яке міститься в матеріалах справи, зазначені виконавчі провадження 27.06.2017 року повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазничив, що ВДВС Шевченківського РУЮ арешт на майно боржника не накладався, однак при поверненні виконавчого листя стягувачу також знятий не був. На сьогоднішній день обтяження з майна боржника не знято. Також зазначив, що відповідно до інформації із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна взагалі не можливо однозначно встановити, в рамках якого саме виконавчого провадження було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , що є однією із підстав для скасування арешту на майно. Як зазначив Заводський ВДВС міста Кам`янського Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у своїй відповіді на виконання ухвали суду про витребування доказів, вище зазначені виконавчі провадження не поновлювалися та здійснити їх відновлення не можливо. Також зазначив, що оскільки відсутня сама постанова про арешт майна, то неможливо встановити однозначно й стягувача та суму боргу у виконавчому провадженні, в якому було накладено арешт. Тому точно стверджувати, що арешт на майно боржника накладено саме в рамках виконавчого провадження, де стягувачем є ПАТ КБ «ПриватБанк», а докази не можуть гуртуватися на припущеннях.

Також зазначив, що 27.06.2017 року ВДВС Шевченківського РУЮ виконавчий лист було повернуто ПАТ КБ «Приватбанк», яким повторно до виконання виконавчий документ для примусового стягнення у межах строку, визначеному законом, пред`явлено не було. На даний момент відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження. Однак наявність тривалого арешту на майно ОСОБА_1 за відсутності наявних виконавчих проваджень, враховуючи практику Верховного Суду України є порушенням прав ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження належним їй майном. Просить суд задовольнити скаргу та скасувати наявні обтяження з майна ОСОБА_1 . Також зазначив, що як йому відомо, заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 не погашена у повному обсязі, однак причини її не погашення йому не відома.

30.03.2026 року в судовому засіданні представник заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Колодочка Павло Олександрович заперечував проти скарги та просив відмовити у її задоволенні, враховуючи обґрунтування, викладені у поданих до суду письмових запереченнях. Також зазначив, що сума боргу ОСОБА_1 перед банком станом на сьогоднішній день складає 25 264,56 грн. Зазначив, що відповідно наявної в матеріалах справи відповіді Заводського ВДВС, вбачається, що арешт на майно боржника було накладено в рамках виконавчого провадження № 45535613. Окрім того, повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для скасування арешту на майно боржника. В свою чергу безпідставне звільнення майна з-під арешту призведе до звільнення боржника від обов`язку здійснити погашення боргу перед банком, а це в свою чергу порушує права банку. Вважає, що відсутні підстави для зняття арешт у з майна боржника, тому просить суд відмовити у задоволенні скарги. Окрім того зазначив, що на момент розгляду справи в нього відсутня інформація про повторне пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки відповідь із відповідного відділу банку, який займається цим питання йому не надано.

24.04.2026 року представник скаржника адвокат Ворон Артем Ігорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності та відсутності скаржника. Скаргу просить задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники скарги в судове засідання не з`явивлися.

Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України неявка сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 26.11.2014 року на майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 26.11.2014 року, виданої Заводським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ накладено арешт. Реєстраційний номер обтяження 7837320. Також 28.11.2014 року на майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 25.11.2014 року, виданої Заводським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ накладено арешт. Реєстраційний номер обтяження 7866946.

Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) у зняті арешту з майна ОСОБА_1 за обтяженнями № 7837320 від 26.11.2014 року та № 7866946 від 28.11.2014 року відмовлено через відсутність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна.

Окрім того, як вбачається із відповіді та заперечень на скаргу Заводського ВДВС в м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції ( м. Одеса), у відділі на примусовому виконанні перебували виконавчі провадження:

№ 45535613 із примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 30 695,50 грн.

В Рамках вказаного виконавчого провадження 25.11.2014 року державним виконавцем, відповідно до ст. 51 Закону України « Про виконавче провадженн» , в редакції від 21.04.1999 року № 606-ХIV (зі змінами) винесено постанову про арешт майна.

- № 45535457 із примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості судового збору у розмірі 306,95 грн.

Зазначені виконавчі провадження 22.01.2015 року передано за належністю до ВДВС Шевченківського РУЮ. У відділі провадження по ним не відновлювалося. Надати належним чином завірені належним чином копії зазначених виконавчих проваджень не представляється можливим.

Відповідно до відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вих. 11837/27.10-25 від 29.04.2025 року виконавче провадження № 49123583 з примусового виконання виконавчого листа № 208/1314/12 від 18.10.2014 року виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 30 695,50 грн. Дане виконавче провадження 27.06.2017 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Надати більш детальну інформацію не являєтьяс можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено за мінуванням строку їх зберігання.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На час вчинення виконавчих дій у виконавчих проваджень діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року(далі - Закон №606-XIV).

На момент повернення виконавчого провадження 45535613 (49123583) діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону №606-ХІV, одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ч.1 ст.52 Закону №606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Аналогічна за змістом норма закріплена у ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Ст.60 Закону №606-ХІV (ст. 57 Закону 1404-VIII) визначені підстави для зняття арешту з майна боржника, яке відбувається за рішенням суду, державним виконавцем або постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби .

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Як вбачається з відомостей, які містіться в наявній в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не відомо, в рамках саме якого виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника. Оскільки у розділі документ на підставі якого вносилися відомомсті до реєстру про обтяження вказано б/н.

З наявних в матеріалах справи доказах можна припустити, що обтяження № 7866946 від 28.11.2014 року було накладено в рамках виконавчого провадження № 45535613, оскільки співпадає дата винесення постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження, а саме 25.11.2026 року

Встановити ж в рамках якого саме виконавчого провадження було накладено арешт на майно скаржника за номером обтяження № 7837320 від 26.11.2014 року не представляється можливим, а відтак не встановлено й саме в рамках якого виконавчого документу було відкрито виконавче провадження, на підставі якого було накладено арешт, а відповідно Інфорамції з Єдиного реєстру боржників, на час звернення з даною скаргою до суду, відносно ОСОБА_1 будь-які виконавчі провадження відсутні.

Якщо виконавче провадження було повернуто стягувачу без виконання, то відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно, пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, якою встановлено строк для пред`явлення виконавчих документів для виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Оскільки виконавчий лист в рамках виконавчого провадження № 45535613 повернуто стягувачу 27.06.2017 року, відповідно повторно пред`явити його до виконання стягувач мав право до 28.06.2020 року ( Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII)

Законом України «Про виконавче провадження» 1404-VIII не врегульовано питання щодо припинення заходів примусвого викоанння виконавчого документу після повернення виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, в діючій редакції та на момент звернення скаржника до виконавчої служби з заявою про скасування заходів примусового виконання рішення, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Виконавча служба повідомила заявника про відсутність відкритого виконавчого провадження та неможливість встановити в рамках якого саме виконавчого провадження та якого саме виконавчого документу було накладено арешт на її майно за номером обтяження № 7837320 від 26.11.2014 року, а також надало припущення, що обтяження за № 7866946 від 28.11.2014 року могло бути накладено саме в рамках виконавчого провадження № 45535513, однак зняти вказані обтяження з них відсутні будь-які підстави, передбачені нормами чинного законодавства.

Так, виходячи із норм діючого на момент виникнення правовідносин законодавства, а саме на момент можливого повернення виконавчого документа стягувачу, у державного виконавця були відсутні передбачені Законом № №1404-VІІ підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

Згідно із приписами п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 3 ст. 37 вказаного Закону зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. На повернення виконавчого документа з інших підстав ця вимога не поширюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Суд враховує, що державним виконавцем 27.06.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно ж до приписів ст. 39 зазначеного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. Водночас, повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно з приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд зауважує, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 04 листопада 2022 у справі № 686/6010/14-ц, , від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.

Отже, державний виконавець діяв правомірно не вирішуючи питання щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Разом з тим, передбачений ст. 12 Закону України ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII строки для повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання сплили та питання щодо їх поновлення стягувачем не ініціювалось. Виконавче провадження знищене за спливом строку зберігання.

Окрім того суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11. Правова позиція, викладена у вказаній постанові, спростовує доводи представника органу ДВС у частині того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення дій щодо зняття арешту з майна відповідача у спірному випадку.

Посилання представника суб`єкта оскарження на не можливість встановити в рамках якого саме виконавчого провадження та в рамках виконання якого виконавчого докменту було накладено обтяження, суд не бере до уваги, так як положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавче провадження повернуто і знищене за закінченням строку зберігання. Законодавством, яке діяло на момент накладення арешту на майно боржника та діючим законодавством не врегульований порядок скасування арешту майна боржника після повернення виконавчого провадження.

Окрім того, представником АТ КБ «Приватбанк» суду не надано підтвердження того, що ним повторно, після повернення виконавчого документу стягувачу, було пред`явлено до виконання виконавчий документ, як і не надано доказів того, що ним вживалися заходи, у разі пропуску строку звернення виконавчого документу до виконання для поновлення даного строку.

Оскільки станом на день розгляду цієї справи у суді виконавчий лист № 208/1314/12 від 18.10.2014 з 2017 року повторно не пред`явлений до виконання, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вирішувалось, стягувач не ініціював продовження виконавчих дій, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, суд доходить до переконання, що збереження більше 7 років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

Наявність за твердженням представник аАТ «КБ «приватБанк», який з 2017 року не звертався ані до виконавчої служби для повторного примусвого стягнення, ані до суду із заявою продовження строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заборгованості у ОСОБА_1 не спростовує висновків про те, зі спливом більше 6 років (з дня повернення виконавчого листа стягувачу та до дня звернення зі скаргою) відсутні підстави для збереження арешту на майно ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому проваджені за відсутності виконавчих проваджень.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17, а також у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справа № 645/6694/15-ц та від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20.

Ні стороною стягувача, ні стороною виконавця не доведено суду підстав збереження арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у 2014 році.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення скарги, тому що відсутність відкритого виконавчого провадження, не встановлення в рамках якого саме виклнавчого провадження накладено арешт та не вжиття стягувачем будь-яких дій, після поверення йому виконавчого документу для його повторного пред`явлення або звернення до суду з метою повнолення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, у разі пропуску строку для його повторного пред`явлення свідчить про безпідставність продовження дії арешту майна боржника.

За таких обставин суд вважає за необхідне встановити зобов`язання для відповідного відділу державної виконавчої служби вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна скаржника, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.

На підставі викладеного та керуючись ст.367,369,374,376,381,382 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Ворона Артема Ігоровича, заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати посадових осіб Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна та заборони на його відчуження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

- постановою про арешт майна БЕЗ НОМЕРУ від 26.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7837320, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- постановою про арешт майна боржника БЕЗ НОМЕРУ від 25.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7866946, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Суддя В.Г. Гречана