Рішення № 136339637, 07.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 521/16351/25

Провадження № 2/522/937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бондар В.Я.

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.09.2025 звернувся до Хаджибейського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з нього суму майнової шкоди у розмірі 134 481,62 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.08.2024 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ФГ «Василишен В.М.» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №552/24-Т/В, забезпечений транспорт БМВ Х5, номерний знак КВ333ТВ. 27.02.2025 на вул. Новосельського, 95 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Тойота, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля БМВ Х5, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ДТП сталася через порушення ПДР водієм ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП застрахованому у позивача автомобілю спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі 294 481,62 грн. Цивільно-правова відповідальністю водія транспортного засобу Тойота була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО». Між страховими компаніями врегулювано питання на підставі Угоди про пряме врегулювання збитків. Невиплаченою залишається сума у розмірі 134 481,62 грн (294 481,62 160 000 грн), яку і просить стягнути позивач з винної особи.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 17.09.2025 справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Справа 08.10.2025 надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та була передана судді Бондарю В.Я. 09.10.2025.

У відповідності до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 12.11.2025.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 12.11.2025 розгляд справи відкладено на 23.12.2025.

До суду 22.12.2025 надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яким просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що акт та рахунок не можуть підтвердити розмір завданої шкоди. Відповідачку не було повідомлено про огляд автомобіля, а тому позбавили її можливості реалізувати свої процесуальні права. У розрахунку ТОВ «Баварія Центр» не наведено конкретних джерел цін, дат прайсів та каталогів, що унеможливлює перевірку достовірності вартості деталей та робіт; частина пошкоджень, включених оцінювачем до кошторису, не підтверджуються необхідністю заміні на нові запчастини; оцінювач застосував лише вартість оригінальних деталей, не визначено коефіцієнт фізичного зносу; розрахунок ґрунтується на завищених ставках нормо-години офіційного дилера; е враховано участь ТЗ в інших ДТП. При огляді автомобіля було безпідставно припущено, що всі пошкодження виникли саме в результаті ДТП, адже автомобіль використовується в сільській місцевості та багато їздить, що означає, що частина сколів та подряпин виникла внаслідок експлуатації автомобіля. Посилаючись на рішення у справі №522/7317/19 прийняте суддею Бондарем В.Я. представник відповідача вказує, що відсутні докази на підтвердження виникнення пошкоджень внаслідок конкретної ДТП, що свідчить про недоведеність заявленого розміру матеріальної шкоди. Також вказано, що відповідач має права на отримання замінених (старих) складових частин транспортного засобу, вартість яких була врахована у складені заявлених до стягнення витрат, однак відповідач не наполягає на фактичній передачі замінених запчастин, а бажає реалізувати своє право шляхом зменшення розміру заявлених позовних вимог.

До суду 22.01.2026 надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 у яких представник наполягає на тому, що не доказано позивачем утворення пошкоджень автомобіля саме внаслідок ДТП.

Розгляд справи у судовому засіданні 23.12.2025 відкладено на 22.01.2026.

У судовому засіданні 22.01.2026 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено на 26.01.2026 з метою надання часу представнику відповідача усунути недоліки допущені при подачі відзиву, поданого за допомогою електронної пошти.

У судовому засіданні 26.01.2026 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_3 , поновлено строк та прийнято відзив, суд задовольнив клопотання представника про оголошення перерви з метою отримання оригіналів доказів, наступне засідання призначено на 10.03.2026.

До суду 27.01.2026 надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 , яка по суті є відповіддю на відзив, у якій вказано, що до позову долучено рахунки та акти виконаних робіт, які є належними доказами. Виклик відповідача є правом, а не обов`язком експерта. Акт огляду пошкодження є доказом того, що пошкодження завдані внаслідок ДТП. Страхова компанія не зберігає замінені деталі транспортних засобів, тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

До суду 02.02.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача Щербалюка О.М.

Розгляд справи у судовому засіданні 10.03.2026 відкладено на 31.03.2026 внаслідок задоволення однойменного клопотання представника відповідача.

Розгляд справи у судовому засіданні 31.03.2026 відкладено на 29.04.2026 внаслідок задоволення однойменного клопотання представника відповідача.

У судовому засіданні 29.04.2026 прийнято відповідь на відзив та заперечення, представник відповідача Щербалюк О.М. просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином, раніше звертався до суду з заявами про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 07.05.2026 о 13:15 год.

Під час перебування суду на стадії ухвалення рішення від представника відповідача 06.05.2026 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме заяви до судового експерта Федотова Ф.В. про призначення експертизи, однак така заява не містить доказів її отримання чи принаймні направлення судовому експерту, надійшла до суду поза встановленими строками і представник відповідача не просить поновити строк на подання доказів, тому заява про долучення доказів підлягає залишенню без задоволення.

Заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфернції, яка надійшла до суду 07.05.2026, тобто в день судового засідання для проголошення рішення, повертається заявнику без розгляду, адже подана з пропуском процесуального строку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» і ФГ «Василишен В.М.» уклали 20.08.2024 договір страхування наземних транспортних засобів «КАСКО ALL RISKS» №552/24-Т/В, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля BMW X4, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.7-29).

ОСОБА_1 27.02.2025 о 11 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «Тойота C-HR» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по Івана та Юрія Лип, 53А, у м. Одеса, повертаючи ліворуч не впоралась з керуванням не дотримавшись безпечної дистанції допустила зіткнення з іншим транспортним засобом марки «БМВ Х4» д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 27 березня 2025 року у справі №521/3809/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнята постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

07.03.2025 на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» ФОП ОСОБА_5 проведено огляд транспортного засобу та складено акт огляду №03-25-МО70 технічного стану транспортного засобу, яким зафіксовані пошкодження транспортного засобу БМВ Х4 (а.с.38).

18.03.2025 ФГ «Василишен В.М.» звернулося до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.36).

ТОВ «Баварія Центр» склала рахунок, згідно якого за ремонт автомобіля БМВ Х4 слід сплатити 294 481,62 грн (а.с.42).

Актом виконаних робіт №IN000022074 від 26.06.2025 ТОВ «Баварія Центр» підтверджується виконання відновлювальних робіт автомобіля BMW X4, номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 294 481,62 грн (а.с.43).

Страховим актом №006.00493225-1 від 21.03.2025 вирішено здійснити виплату СГ «Василишен В.М.» на користь ТОВ «Баварія Центр» у розмірі 134 481,62 грн (а.с.44).

Сума у розмірі 134 481,62 грн була сплачена ТОВ «Баварія Центр» позивачем 24.03.2025, відповідно до платіжної інструкції №62530646 (а.с.46).

Іншу частину у розмірі 160 000 грн на рахунок ТОВ «Баварія Центр» сплатило ПрАТ «СК «Вусо» як страхувальник автомобіля ОСОБА_1 (а.с.47,48).

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, справа №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), зроблено висновок, що «стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 № 1909-ІХ Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За умовами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 108 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування, завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, за змістом ст.ст. 993, 1194 ЦК України непокрита частина фактичних витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, підлягає стягненню з особи, з вини якої сталася ДТП.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 №755/18006/15-ц, від 03.10.2018 №760/15471/15-ц, від 22.02.2022 № 201/1б373/16-ц.

Отже, у зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язані у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.

Крім того, страховиком відповідача частково відшкодовано шкоду у сумі 160 000 грн в межах страхового ліміту.

Суд вважає, що розмір завданої ДТП шкоди підтверджується рахунком ТОВ «Баварія Центр», який є належним та допустимим доказом у розумінні вимог ЦПК України, та підтверджує фактичну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.

Доводи відповідача про неврахування ушкоджень спричинених експлуатацією транспортного засобу є безпідставними, адже не ґрунтуються на матеріалах справи. Оцінювачем при проведені огляду транспортного засобу встановлюється пошкодження спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування у вказаному розмірі було фактично перераховано позивачем на користь ТОВ «Баварія Центр», тобто на рахунок СТО, яка виконувала ремонт транспортного засобу, що підтверджується відповідними платіжними документами та не заборонено положеннями чинного законодавства.

Доводи про не повідомлення ОСОБА_1 про проведення огляду транспортного засобу суд не приймає до уваги, адже такі не спростовують належність проведеного огляду, а право подати свої заперечення відповідачка реалізувала у відзиві, у якому детально не аналізувала проведений огляд.

Отже, доводи про недоведеність розміру вартості відновлювального ремонту, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, при цьому відповідачем не заявлялося клопотань про призначення судової експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту та не надано жодних доказів на спростування його визначеної вартості.

Отже, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 як винуватця ДТП різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля марки БМВ Х4 та сумою страхового відшкодування, а саме сума у розмірі 134 481,62 грн.

Щодо посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 09.06.2021 у справі 766/13258/18.

Так, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 519/1079/21 (провадження № 51-7055 км 23) вказував на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

У постанові від 09 червня 2021 року у справі № 766/13258/18 (провадження № 61-13917св20) Верховний Суд звернув увагу на те, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи таких вимог про передачу замінених деталей відповідач не заявляв, а тому посилання на вищезазначені висновки Верховного Суду є безпідставними. Відповідач у відзиві просив зменшити розмір позовних вимог на залишкову вартість замінених деталей.

Су звертає увагу на те, що відповідач посилався на необхідність врахування вартості замінених деталей при визначенні розміру шкоди, однак такі доводи є необґрунтованими, оскільки рахунком-фактурою ТОВ «Баварія Центр» не встановлено окремої вартості саме замінених деталей як самостійного елемента збитків.

Суд ще раз наголошує на тому, що відповідачем не заявлялося клопотання про проведення експертизи.

Тож, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вартості таких деталей, а також не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення їх вартості, у зв`язку з чим підстав для врахування відповідних доводів немає.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на справу №522/7317/19, адже обставини справ зовсім різні, а також представник відповідача не звернув увагу на наявність припущення у висновку експерта у тій справі та те, що рішення було змінене постановою Одеського апеляційного суду від 09.06.2022.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 3 028 грн (а.с.6).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) суму майнової шкоди у розмірі 134 481 (сто тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 62 (шістдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 травня 2026 року.

Суддя: В.Я.Бондар