Ухвала суду № 136339299, 15.04.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 669/272/26

Номер провадження 2/504/3115/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі судді Вінської Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самос тійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,-

встановив:

26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання ним малолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 27 березня 2026 року Білогірський районний суд Хмельницької області справу № 669/272/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком передав на розгляд Доброславського районного суду Одеської області за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року справу передано для розгляду судді Вінській Н.В.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Крім того, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою про встановлення факту, що на його утриманні перебувають п`ятеро дітей в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не посилається на докази оспорення будь-ким такого факту та неможливості встановити такий факт у позасудовому порядку.

Також, в порушення вимог п. 5, п. 6 ч. 3ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить посилань на докази якими саме діями відповідач не визнає, порушує чи оспорює права позивача відносно утримання дітей, в чому саме виник спір між позивачем і відповідачем у цій частині та не вказує факту порушення його прав з боку відповідача в частині його участі в її утриманні.

Позовне провадження вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Водночас, у справах позовного провадження факт утримання дитини, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимога про встановлення факту утримання дитини може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (подібна позиція ВП ВС викладена у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

Звертаючись до суду з даним позовом в порядку позовного провадження, ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що на його утримання перебуває син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, встановлення такого факту необхідний позивачу для отримання відстрочки від мобілізації. При цьому, вимоги позовного характеру відсутні та не зазначені обставини порушення, невизнання або оспорювання його права іншими особами.

Відповідно до ст. 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

У батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Доведення факту перебування дітей на утриманні стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батьків дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт утримання дитини може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі щодо виконання батьками обов`язків з виховання та утримання дитини.

Тому, позивачу слід уточнити позовні вимоги, надати докази порушення права, за захистом якого, він звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом направлення до суду уточнити позовні вимоги, надати докази порушення права, за захистом якого, він звернувся до суду з даною позовною заявою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Тож залишення позову без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком -залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення недоліків в позовній заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Попередити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Вінська Н. В.