Ухвала суду № 136337995, 06.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3017/24

Номер провадження2/950/33/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(про залишення без розгляду)

"06" травня 2026 р. м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Бакланов Р. В. з участю секретаря - Гладкової С.В., представника позивачки - Нежевело В.В., представника відповідача - Васильця С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Нежевело Валентина Вікторівна до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУЕР" про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) для усунення перешкод у реалізації прав спадкоємця з підстав не усвідомлення відчужувачем ділянок значення своїх дій та неможливості керувати ними,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа № 950/3017/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАУЕР» про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзису - для усунення перешкод у реалізації прав спадкоємця з підстав неусвідомлення відчужувачем ділянок значення своїх дій та неможливості керувати ними.

Позовні вимоги заявлені про визнання недійсним, починаючи з дати укладення та підписання, договору № 5 від 28 грудня 2018 року про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзису, укладеного між ОСОБА_2 , як власником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАУЕР», як землекористувачем, щодо двох окремих земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 2,8994 га, кадастровий номер 5910500000:03:005:0091, та земельної ділянки площею 0,4225 га, кадастровий номер 5910500000:04:001:0091, розташованих на території Лебединської територіальної громади Сумського району Сумської області.

Підставами позову позивачка визначила обставини, які, на її думку, свідчать про те, що власник земельних ділянок при укладенні договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 26 березня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

05 травня 2026 року представником позивачки Нежевело В.В. через підсистему «Електронний суд» подано заяву, в якій порушено питання про залишення позову без розгляду, вирішення питання про судові витрати та повернення судового збору.

У судовому засіданні представник позивачки Нежевело В.В. заявила вказане клопотання, просила залишити позовні вимоги без розгляду та повернути позивачці сплачений судовий збір.

Представник відповідача Василець С.О. у судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду не заперечував.

Заяву представника позивачки мотивовано тим, що після відкриття провадження та під час розгляду цієї справи остаточно вирішено іншу судову справу № 950/2731/21, яка стосувалася того ж договору емфітевзису та державної реєстрації речового права за ТОВ «ЗАУЕР».

Представник позивачки зазначила, що рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року у справі № 950/2731/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЗАУЕР» та інших відповідачів, зокрема визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзису від 28 грудня 2018 року № 5, скасовано державну реєстрацію права користування земельними ділянками та зобов`язано ТОВ «ЗАУЕР» повернути позивачці відповідні земельні ділянки.

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року в частині задоволених вимог було скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 950/2731/21 касаційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Нежевело Валентини Вікторівни задоволено частково, постанову Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 950/2731/21 частково задоволено апеляційні скарги ТОВ «ЗАУЕР» та ОСОБА_1 , рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року по суті спору залишено без змін.

Представник позивачки також зазначила, що після останнього проведеного судового засідання у справі № 950/3017/24 державними реєстраторами було вчинено дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іншого речового права - права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, емфітевзису, щодо земельних ділянок площею 2,8994 га, кадастровий номер 5910500000:03:005:0091, та площею 0,4225 га, кадастровий номер 5910500000:04:001:0091.

До заяви додано копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких інше речове право - право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб - припинено щодо земельної ділянки площею 2,8994 га, кадастровий номер 5910500000:03:005:0091, та земельної ділянки площею 0,4225 га, кадастровий номер 5910500000:04:001:0091.

Також до заяви додано квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету представника відповідача Васильця С.О., що підтверджує направлення заяви та додатків іншому учаснику справи.

Оцінивши подану заяву, пояснення учасників справи, матеріали справи та додані до заяви докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до статті 55 Конституції України: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом».

Згідно зі статтею 124 Конституції України: «Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди».

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України: «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

Пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.

Частина перша статті 13 ЦПК України передбачає: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках».

Частиною третьою статті 13 ЦПК України встановлено: «Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд».

Отже, саме позивач визначає обсяг, характер та подальшу процесуальну долю заявлених ним вимог. Суд не вправі примушувати позивача підтримувати позов, якщо останній заявляє про відсутність наміру надалі наполягати на розгляді вимог у цьому провадженні.

Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2023 року у справі № 683/1861/19 зазначив, що подання заяви про залишення позову без розгляду є формою реалізації принципу диспозитивності, а воля сторони цивільного процесу визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її процесуальний результат.

Також Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 759/14677/21 виходив із того, що суд не наділений повноваженнями примушувати позивача до підтримання позову всупереч його волі.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, відповідно до яких судовий захист має бути ефективним, а обраний спосіб захисту повинен відповідати змісту права, характеру його порушення та наслідкам, які позивач прагне усунути.

У цій справі подальший розгляд вимог після припинення зареєстрованого речового права та остаточного вирішення суміжного спору може не відповідати меті ефективного судового захисту, оскільки позивачка фактично заявляє про втрату необхідності у розгляді позову саме в цьому провадженні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 наголошувала, що суд, вирішуючи процесуальні питання, має виходити з принципів змагальності, диспозитивності та пропорційності, забезпечуючи баланс процесуальних прав сторін.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України: «Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду».

Судом встановлено, що позивачка через свого представника прямо висловила волю на припинення розгляду заявлених вимог у цьому провадженні шляхом залишення позову без розгляду. Така воля є чіткою, однозначною, поданою належним представником та підтвердженою у судовому засіданні.

Суд також бере до уваги, що представник відповідача Василець С.О. у судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду не заперечував. Вказана позиція відповідача узгоджується із диспозитивним характером заявленого процесуального питання та не перешкоджає суду вирішити заяву відповідно до вимог ЦПК України.

Залишення позову без розгляду не є вирішенням спору по суті, не встановлює прав та обов`язків сторін щодо предмета спору, не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення умов, що стали підставою для залишення заяви без розгляду, та не порушує права відповідача на захист.

Частина друга статті 257 ЦПК України передбачає: «Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно».

Суд окремо оцінює кожен доказ, наданий на підтвердження заяви.

Позовна заява та матеріали відкриття провадження підтверджують предмет спору, склад сторін та обсяг заявлених вимог. Цей доказ є належним і допустимим, оскільки безпосередньо стосується предмета розгляду заяви про залишення позову без розгляду.

Ухвала суду про закриття підготовчого провадження підтверджує процесуальну стадію справи та має значення для встановлення хронології розгляду справи.

Заява представника позивачки від 05 травня 2026 року підтверджує процесуальну волю позивачки не підтримувати подальший розгляд позовних вимог у межах цієї справи. Суд визнає цей доказ належним, оскільки саме він є процесуальною підставою для вирішення питання про залишення позову без розгляду.

Пояснення представника позивачки Нежевело В.В., надані у судовому засіданні, підтверджують заявлене письмове клопотання та свідчать про послідовність процесуальної позиції сторони позивача.

Позиція представника відповідача Васильця С.О., який у судовому засіданні не заперечував проти залишення позову без розгляду, підтверджує відсутність заперечень відповідача щодо можливості завершення розгляду цієї справи без ухвалення рішення по суті заявлених вимог.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 2,8994 га, кадастровий номер 5910500000:03:005:0091, підтверджує припинення іншого речового права - емфітевзису. Цей доказ має істотне значення, оскільки підтверджує обставини, на які посилається представник позивачки як на підставу для втрати актуальності подальшого розгляду спору.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,4225 га, кадастровий номер 5910500000:04:001:0091, також підтверджує припинення іншого речового права - емфітевзису. Суд визнає його належним та допустимим письмовим доказом.

Квитанція про доставку документів до електронного кабінету представника відповідача підтверджує виконання представником позивачки обов`язку щодо направлення заяви іншому учаснику справи. Цей доказ свідчить про дотримання принципів змагальності та рівності сторін.

Щодо можливих заперечень відповідача проти залишення позову без розгляду суд зазначає, що такі заперечення у судовому засіданні не заявлялись. Навпаки, представник відповідача не заперечував проти задоволення відповідного клопотання.

Водночас суд зазначає, що навіть у разі наведення відповідачем доводів щодо безпідставності позовних вимог, дійсності договору або відсутності підстав для його недійсності такі доводи не могли б бути предметом оцінки суду при вирішенні заяви про залишення позову без розгляду, оскільки суд у такому випадку не вирішує спір по суті та не встановлює матеріально-правову правоту жодної зі сторін.

Суд приходить до висновку, що заява представника позивачки в частині залишення позову без розгляду підлягає задоволенню, оскільки відповідає процесуальному волевиявленню позивачки, не суперечить закону та не порушує прав інших учасників справи.

Щодо судового збору суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Відповідно до частини третьої статті 257 ЦПК України: «В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі залишення заяви або скарги без розгляду, крім випадків, прямо передбачених законом.

Враховуючи викладене, характер поданої заяви, припинення зареєстрованого речового права, фактичну втрату потреби у подальшому розгляді позову в цьому провадженні, а також відсутність заперечень представника відповідача проти залишення позову без розгляду, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачці сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 13, 141, 142, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 55, 124 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Нежевело Валентина Вікторівна до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУЕР" про визнання недійсним договору № 5 від 28.12.2018 р. про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що був укладений між ОСОБА_2 , як власником (відчужувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУЕР" як землекористувачем, стосовно двох окремих земельних ділянок одночасно площею 2,8994 га кадастровий номер 5910500000:03:005:0091 та площею 0,4225 га кадастровий номер 5910500000:04:001:0091 розташованих на території Лебединської територіальної громади Сумського району Сумської області з підстав не усвідомлення власником (відчужувачем) земельних ділянок значення своїх дій та неможливістю керувати ними, залишити без розгляду.

Повернути позивачу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), згідно квитанції ID:4374-8060-7281-3803 від 20.09.2024.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний зміст ухвали виготовлений 07.05.2026

Суддя Роман БАКЛАНОВ