Ухвала суду № 136337992, 07.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

ОСОБА_1 Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 573/2762/25

Номер провадження 1-кп/950/115/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025200570000349 від 24.07.2025 за обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В Лебединському районному суді Сумської області на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 152, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, у якому відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, мотивоване тим, що строк дії запобіжного заходу спливає, а судовий розгляд кримінального провадження на даний час не закінчився. При цьому не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою обрання останньому зазначеного запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інші кримінальні правопорушення. Тому сторона обвинувачення просить продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 про продовження строку тримання його під вартою не заперечив.

Захисник при вирішення даного питання покладається на розсуд суду.

Сторона потерпілих, а також представник цивільного відповідача - Національного військового-медичного центру ГВКГ (місто Київ) в наданих заявах проти клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не заперечили. Просили судове засідання проводити без їх участі.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Суд вважає, що усвідомлюючи невідворотність та суворість зазначеного покарання, обвинувачений може вдатися до заходів, спрямованих на уникнення від кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності/відсутності вказаного ризику суд враховує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) загроза відносно суворого покарання. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім цього, має місце й ризик незаконного впливу обвинуваченого шляхом підкупу, примушування, іншого тиску на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, відомості про яких відомі ОСОБА_1 , з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тому ризик незаконного впливу є наявним.

Так само ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки бажаючи уникнути передбаченого законом покарання, він може намагатися переховуватися від суду, у зв`язку з чим може вчинити нові незаконні діяння насамперед ті, які пов`язані з ухиленням від проходження військової служби, незаконним впливом на свідків.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення обвинуваченим/підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення особою таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений/підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими й доведеними зазначені в клопотанні прокурора ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даному етапі судового розгляду не зменшилися.

Застосування ж іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, поруки чи домашнього арешту на думку суду не зможе належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені судом ризики, у випадку їх настання, будуть відсутні відповідні стримуючі стимули для неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.

Враховуючи зазначене, дані, які характеризують особу обвинуваченого, його сімейний стан, стан здоров`я, матеріальне становище, що об`єктивно не може спростовувати факт вчинення кримінальних правопорушень, зважаючи на наявність доведених ризиків, обставини вчиненого й тяжкість спричинених наслідків, суд доходе висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовжує ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Оскільки ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та щодо злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, розмір застави останньому суд не визначає.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, до 24:00 год. 05.07.2026 з подальшим його утримуванням в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_8

Судді: ОСОБА_9

ОСОБА_10