Рішення № 136337790, 06.05.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/427/26

Номер провадження 2-о/573/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Миколаївська селищна рада Сумського району Сумської області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад заяви.

04 березня 2026 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів. Заява аргументована тим, що при видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 допущено помилку при написанні його прізвища, а саме : у документі зазначено прізвище ОСОБА_3 , що не узгоджується з паспортом громадянина України та іншими документами заявника.

Крім цього, заявнику на підставі рішення Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області від 01.10.1993 «Про приватизацію земельних ділянок», передано у приватну власність земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га та ведення особистого підсобного господарства площею 0,06 га, у архівному витязі з рішення прізвище заявника записано як ОСОБА_3 .

Неправильне написання прізвища заявника у вищезазначених документах перешкоджає заявнику володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, у зв`язку з чим і виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про встановлення факту належності йому правовстановлюючих документів, а саме: свідоцтва на право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , виданий виконавчим комітетом Улянівської селищної ради народних депутатів від 02 січня 1995 року відповідно до рішення виконкому Улянівської селищної ради народних депутатів від 19 жовтня 1994 року №92 та архівного витягу із рішення виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області від 01.10.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок», виданого Сумською районною державною адміністрацією Сумської області від 12.08.2025 №494/04-01.

Позиція заявника та заінтересованої особи.

У судове засідання заявник ОСОБА_2 не з`явився, 01.05.2026 у запереченнях на пояснення Миколаївської селищної ради зазначив про розгляд заяви без його участі, заяву підтримує повністю ( а.с. 20, 21).

Крім цього, у запереченнях зазначає, що заінтересована особа необґрунтовано заперечує у задоволенні заяви в частині відмови щодо встановлення юридичного факту належності йому архівної копії витягу із рішення виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області, від 01.10.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок», оскільки саме на підставі вищезазначеного витягу було розроблено землевпорядну документацію на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 та внесено відомості до Державного земельного кадастру.

Представник заінтересованої особи Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, до суду надійшло письмове пояснення на заяву, у якому не заперечують проти задоволення вимог заяви частково, а також розгляд справи без участі представника (а. с.13-16).

Із пояснень встановлено наступне. Так, згідно норм земельного законодавства, яке діяло на момент видачі документів заявнику, право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, правовстановлюючими документами на момент існування спірних правовідносин були державні акти. Рішення Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області від 01.10.1993 «Про приватизацію земельних ділянок» не є правовстановлюючим документом.

Крім цього, заявник просить про встановлення факту належності навіть не рішення, а архівного витягу з рішення. Витяг - засвідчена копія частини тексту службового документа (пункт 2 Розділу 1 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України18.06.2015 №1000/5).

З огляду на викладене, заява не підлягає задоволенню в частині встановлення факту належності архівного витягу з рішення Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області «Про приватизацію земельних ділянок» від 12.08.2025 року №494/04-01.

Щодо задоволення заяви в частині встановлення факту належності ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Улянівської селищної ради народних депутатів від 02 січня 1995 року, заперечення відсутні.

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою від 09 березня 2026 відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду (а. с.12).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білопільським РВУМВС України в Сумській області 10 квітня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , видане на підставі рішення виконкому Улянівської селищної Ради народних депутатів від 19 жовтня 1994 року №92 на ім`я « ОСОБА_4 » (а.с. 3).

Згідно архівного витягу із рішення виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області від 01.10.1993 «Про приватизацію земельних ділянок» у п.1 зазначено наступне: передати у приватну власність земельні ділянки, що були раніше надані громадянам в межах норм, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки) по смт. Улянівка громадянину ОСОБА_4 , мешканцю АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,15 га, для ведення особистого підсобного господарства по смт. Улянівка громадянину ОСОБА_4 , мешканцю АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,06 га (а.с. 4).

Згідно довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської міської ради від 11 лютого 2026 року виданої ОСОБА_2 право власності на житловий будинок садибного типу, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстроване 02.01.1995 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності, виданого виконкомом Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області 02.01.1995 року б.н. (а.с. 8).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5920655700:00:003:0884 площею 1,15 га, цільове призначення для будівництва і обслуслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка №5920655700:00:003:0884 площею 0,06 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства внесені до Державного земельного кадастру (а.с.22-25).

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).

Пунктом 5 частини 2 статі 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Так, факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

У статті 315 ЦПК України наведений перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку, зокрема суд розглядає справи про встановлення факту належності документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п. 6 ч. 1).

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, обов`язково повинно бути зазначено мету встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.

Суд враховує в якості консультативних роз`яснення, викладені у листі Верховного Суду України 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При цьому обов`язком суду при розгляді таких справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду №175/2317/16-ц від 02 жовтня 2019 року.

Висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт належності заявнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право власності на житловий будинок від 02 січня 1995 року, виданого на підставі рішення виконкому Улянівської селищної Ради народних депутатів від 19 жовтня 1994 року №92.

Щодо встановлення факту належності заявнику архівного витягу із рішення виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області від 01.10.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок», виданого Сумською районною державною адміністрацією Сумської області від 12.08.2025 №494/04-01, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у вказаному рішенні виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області від 01.10.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок», було допущено помилку при написанні прізвища особи, якій передано земельну ділянку, а саме: ОСОБА_4 замість вірного написання « ОСОБА_2 », прізвище якого не збігається з даними особи, зазначеним у паспорті серії НОМЕР_1 .

Правовстановлюючий документ - документ, який посвідчує правовий зв`язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством.

На момент прийняття відповідного рішення, а саме: 01.10.1993 року земельні відносини в Україні регулювалися Земельним кодексом України 1990 року в редакції від 22.06.1993 року (далі - ЗК України 1990 року).

За приписами статті 22, 23 ЗК України 1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Таким чином, можно зробити висновок, що у 1993 році рішення органу місцевого самоврядування, зокрема виконавчого комітету, не було кінцевим документом, що посвідчує право власності, а слугувало юридичною підставою для його оформлення, а рішення ради про передачу землі у власність вважалося документом, що підтверджує право на землю, до моменту отримання Державного акта.

Отже, правовстановлюючими документами на момент існування спірних правовідносин були державні акти. Чи отримував заявник державний акт у заяві не зазначено.

Витяг - засвідчена копія частини тексту службового документа (пункт 2 Розділу 1 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5).

Заявник просить про встановлення факту належності не рішень, а витягу з рішення, на підставі якого вже розроблено технічну документацію та дані внесено до Державного земельного кадастру.

Таким чином, заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності вказаного Витягу з рішення, який, я і саме рішення, не є правовстановлюючим документом і не довів суду, що саме встановлення факту належності йому даного витягу може викликати для нього юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав.

Аналізуючи зазначене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного вищевказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_5 про встановлення факту належності вказаних документів підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Миколаївська селищна рада (місце знаходження: с-ще Миколаївка, бул-р Свободи, 2, Сумської області) про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право власності на житловий будинок від 02 січня 1995 року, виданого на підставі рішення виконкому Улянівської селищної Ради народних депутатів від 19 жовтня 1994 року №92.

В іншій частині заявлених вимог слід відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя