Ухвала суду № 136336358, 07.05.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/2049/25

Провадження №2-п/567/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17.03.2026 року у цивільній справі за позовом ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

20.11.2025 р. ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 74424,47 грн.

Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17.03.2026р. позов позов ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 0684614936/3 від 01.11.2020 року в розмірі 74 424 грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

06.04.2026р. відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду Рівненської області із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17.03.2026р., посилаючись на те, що в судові засідання вона не з`явилась у зв`язку з тим, що хоча вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за іншою адресою, яка була вказана нею в анкеті-заяві на отримання кредиту, що унеможливлювало своєчасне здійснення процесуальних дій. Як на докази, що мають істотне значення для вирішення справи, відповідачка посилається на те, що вона не була в повній мірі ознайомлена з умовами договору щодо розміру відсотків за користування кредитом, оскільки до кредитного договору не додано паспорта та вважає, що за відсутності паспорта споживчого кредиту розрахунок заборгованості за відсотками є безпідставним. Одночасно зазначає, що на її думку, положення вищевказаного договору щодо встановлення процентів за користування кредитом є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції), у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17.03.2026р.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Представник позивача подав на адресу суду письмові пояснення щодо заяви із викладом своїх заперечень проти скасування заочного рішення. В обгартування заперечень проти заяви вказує, що позивач належним чином підтвердив факт укладення кредитного договору та надав до позовної заяви відповідні докази, на підставі яких суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи недобросовісними. Таким чином вважає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами та просить в задоволенні заяви відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17.03.2026 р. позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 0684614936/3 від 01.11.2020 року в розмірі 74 424 грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Роз`яснено порядок оскарження заочного рішення.

19.03.2026 р. вищевказане заочне рішення суду направлялося відповідачці ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку за зареєстрованим місцем її проживання: АДРЕСА_1 , та було повернуто на адресу суду без вручення 14.04.2026р.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, у даному випадку, судом не встановлено наявності сукупності вказаних обставин, що свідчить про неможливість скасування заочного рішення суду.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Вивчивши матеріали справи, матеріали заяви про скасування заочного рішення, судом встановлено, що на адресу реєстрації відповідачки: АДРЕСА_1 , судом направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, а також судові повістки про виклик в судове засідання. Дані відправлення були повернуті на адресу суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Отже, відповідачка про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відомостей про інше місце проживання відповідачки із зазначенням відповідних доказів відповідачкою подано не було.

Із заявами про відкладення розгляду справи із зазначенням доказів неможливості прибуття в судові засідання у визначені дати, відповідачка не зверталася.

Суд вважає, що ці обставини вказують на неповажність причин неявки відповідачки в судові засідання при цьому відповідачка не повідомляла суд про неможливість подання відзиву на позов та не клопотала перед судом про продовження строку для подання відзиву.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Водночас, вирішуючи спір, суд виходив і з того, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву і відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Оскільки відповідачкою не було подано відзив у встановлений судом строк, письмового повідомлення суду про неможливість подати докази у встановлений судом строк на адресу суду не надходило, то суд виходить з того, що при вирішенні справи відповідачка не дотрималася своїх обов`язків з подання доказів.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Таких обґрунтувань суду не надано.

Отже, судом було вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, відповідачка не була позбавлена можливості надати суду відзив на позовну заяву, однак своїм правом в цій частині, не скористалася, не з`являлася в судові засідання та у встановлений судом строк не подала доказів у справі.

Крім того зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї, не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Для скасування заочного рішення відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Відповідачкою не зазначено посилань на докази, якими вона обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та не надано доказів на обґрунтування таких заперечень.

Відповідачка не спростовує факт несвоєчасної сплати заборгованості за кредитним договором та не оспорює наявність заборгованості та підстави її стягнення. В заяві відсутні посилання на докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення.

Також відповідачка не надала до суду жодних доказів на спростування факту отримання нею кредитних коштів, а також розміру нарахованої та стягнутої заборгованості.

Окрім того, доводи відповідачки про відсутність паспорту споживчого кредиту не можуть свідчити про необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог у справі, адже умови кредитування були погоджені сторонами при укладенні кредитного договору, отже, дане твердження не є підставою для звільнення відповідачки від виконання кредитного договору.

При цьому безпідставними є також доводи, викладені відповідачкою щодо несправедливого та надмірно завищеного розміру процентів за кредитним договором, що, на її думку, не відповідає засадам добросовісності та є справедливим, з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону). Згідно визначення поняття "несправедливі умови договору" (частина друга статті 18 цього Закону) це умови договору, які є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, наведеними вище нормами передбачено, що у разі, якщо особа вважає несправедливим умови договору, вона має звернутися до суду із позовом про визнання таких умов договору недійсними.

З таким позовом відповідачка до суду не зверталась.

При укладенні кредитного договору сторони погодили розмір відсоткової ставки та строк кредитування, що було нею погоджено.

Позичальником був укладений договір про надання фінансових послуг за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги і під час його укладання усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Отже, відповідачці було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

При цьому суд не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи.

Таким чином, викладені відповідачкою посилання не спростовують встановлених судом обставин справи та фактично зводяться до бажання відповідачки здійснити переоцінку доказів, які вже були предметом судового розгляду, при цьому жодних нових доказів, що спростовували б дані обставини не зазначає, що не є підставою для скасування заочного рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачкою не наведено жодного посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи, а також про відсутність передбачених ст.288 ЦПК України підстав для задоволення заяви про скасування заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.287 ЦПК України, за результатом розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд, може залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, суд, враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідачки та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а також те, що доводи заявниці не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.287, 288, 353 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі за позовом ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного тесту ухвали.

Суддя Острозького районного суду Венгерчук А.О.