Ухвала суду № 136335529, 06.05.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1188/13-ц

6/368/14/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р.Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І

за участі секретаря Назаренко А.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто», стягувач: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його право наступником та видачу дублікату виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

представник заявника просить суд замінити вибулого стягувача: ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто»» у виконавчому листі: № 368/118/13-ц за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", до боржника 1 - ОСОБА_1 та видати дублікат виконавчого листа № 368/118/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто»», щодо боржника 1 - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи наступним.

01.10.2013 року ухвалив рішення по справі: № 368/118/13-ц про стягнення з боржника (ів), яким /якими є: ОСОБА_1 , на користь заборгованості за кредитним договором: № ВLаЖГА00022206.

Відповідно до ст. 82 п. 4 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

16.04.2020 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» було укладено Договір № 616802.1435 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відступило Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № ВLаЖГА00022206.

16.06.2021 року Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні (ях) № 40653776, винесено постанову(и) про закінчення виконавчого провадження (постанову про повернення виконавчого документа стягувачу), однак копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано.

Також відповідно до інформації про виконавче провадження стосовно боржника, яким є: ОСОБА_1 відомо, що на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листів по справі № 368/118/13-ц. при ньому виконавчий) лист в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» відсутні та строки для примусового їх виконання не пропущені.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п.1. ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», - строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.1. ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», - у разі повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

З огляду на вищенаведені норми Закону України «Про виконавче провадження» та той факт, що виконавчий лист по боржнику яким є: ОСОБА_1 в останнє повернуто 16.06.2021 року, строк його пред`явлення до виконання закінчується 16.06.2024 року.

Заявник звертався з адвокатським запитом до відділу ДВС у якому перебувало виконавче провадження з метою отримання постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) для підтвердження перебування виконавчого документа на виконанні та підстав повернення докази чого додає, проте, станом на дату подачі цієї заяви відомостей не отримано.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У пункті 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц.

У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц (провадження № 61-17590св20), від 20 травня 2022 року у справі № 1005/7133/2012 (провадження № 61-21381св21) та від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14 (провадження № 61-2110св22, ЄДРСРУ №105402251).

У відповідності до п. 4 ч. 102 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження»: «4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану».

Аналізуючи викладене: строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, згідно постанови про повернення виконавчого документу не був пропущений станом на дату запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022 року). Воєнний стан, починаючи з моменту його запровадження скасований або припинений не був, станом на дату подачі цієї заяви воєнний стан не скасовано і не припинено, а отже і станом на дату подачі цієї заяви строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не є пропущеним.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків - є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено правила належності доказів, які визначають об`єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.: ст. ст. 76 - 81, 89, 228, 229, 235, 243, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Доповнюючи викладене, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Якщо керуватися Європейськими принципами оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі J.K. AND OTHERS v. SWEDEN від 23.08.2016 p. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає нього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

Такий підхід позбавляє оцінку доказів абстракції, а її критерії становлять чіткий і злагоджений механізм.

Аналізуючи вищенаведене,на підтвердження вищенаведених фактів - у формі додатку залучені копії належних та допустимих доказів (копії Договорів відступлення права вимоги з додатками), які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а так само, не суперечать нормам чинного законодавства України.

Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах ВС від 31.10.2018 у справі: №2-а- 3494/11 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах,без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання.

Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення, при цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Пунктом 130 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022р. (справа: №2- 63/10, провадження: №14-197цс21), якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання.

В постанові від 30.07.2019р. справа: №5/128 Верховний Суд дійшов висновку про те, що до видачі виконавчого листа - змінюється сторона (стягувач) у справі, після видачі виконавчого листа і до відкриття виконавчого провадження здійснюється заміна боржника чи стягувача у виконавчому листі, після відкриття виконавчого провадження - заміна сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони на правонаступника у вищенаведених виконавчих листах.

Згідно ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що виступає довготривалою процедурою, в зв`язку з великої кількістю переданих матеріалів, а тому, можлива втрата виконавчих листів, а так/само, пропуск їх пред`явлення до примусового виконання, що виступає поважними причинами, які фактично пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення таких дій./Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та від 04 листопада 2015 року (справа 6-1486цс15), в зв`язку з чим, заява товариства підлягає задоволенню у повному обсязі так як, виконання судового рішення, як було зазначено вище - це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, а тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. б ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018 р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019 р. у справі: № 826/6479/18.

Верховний Суд при розгляді справи: №6-1355/10 (за заявою про заміну сторони виконавчого провадження) здійснив висновок про те, що задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, при цьому, заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження, а так/само, норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України - має імперативний характер (звертаючись до Академічного тлумачного словника 1970 - 1980р., термін «імперативний» - пояснюється, як такий, який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання, наказовий), оскільки, її нормами прямо визначено правило поведінки, а саме, право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритих виконавчих провадженнях чи за інших обставин.

За таких обставин, звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.

Окрім наведеного, в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018р. (справа: № 643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:

купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК);

дарування (ч.2 ст.718 ЦК);

факторингу (гл. 73 ЦК).

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

/Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13/.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні, оскільки, новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Водночас, слід зазначити про те, що дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили - не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу. Боржники, проти яких ухвалені судові рішення про стягнення боргу та не виконують їх - діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувана (кредитора), при цьому, їхні дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувана (кредитора), а тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісно та зводяться до зловживання правом /схожий за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц/.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником на стадії виконання судового рішення.

З наведених положень ст.442 ЦПК України вбачається, що нею регламентовано порядок заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.

Правовою позицією Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі: № 10/56-08 передбачено, що якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення, у протилежному ж випадку правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договором про відступлення права вимоги в порядку статті 512 Цивільного кодексу України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». /Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190)/.

Враховуючи вищезазначене та позиції Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії пронесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник заявника в особі Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Ассісто» в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить судове засідання проводити у відсутність представника. Заяву підтримує в повному обсязі.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення з відміткою адресат відсутній за адресою проживання. Заяв та клопотань не надходило.

Представник заінтересованої особи - стягувача в особі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про отримання судової повістки, причини не явки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи в особі Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про отримання судової повістки, причини не явки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.03.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто»» було укладено договір № 616802.1435 про відступлення прав вимоги, що підтверджується протоколом електронного аукціонну, за яким до заявника, як нового кредитора, перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ВLаЖГА00022206 від 01.10.2013 року.

Заявником надано належні докази набуття ТОВ «ФК «Ассісто» статусу нового кредитора.

Вказує, що заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

При вирішенні питання про заміну сторони суд перевіряє факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, який у даному випадку підтверджено. Водночас заміна стягувача є необхідною умовою реалізації прав нового кредитора на примусове виконання судового рішення та може бути здійснена на будь-якій стадії процесу.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного строку), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: - купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст. 656 ЦК); - дарування (ч.2 ст.718 ЦК); - факторингу (гл.73 ЦК).

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Згідно із ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Натомість частиною 2 статті 516 ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином ризик настання несприятливих наслідків неповідомлення боржника про заміну кредитора несе лише новий кредитор, а не боржник.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто, процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, звернення сторони у справі чи правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби/ із відповідними заявами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що заява представника ТОВ «Ассісто» підлягає задоволенню, а стягувач у виконавчому провадженні підлягає заміні на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто».

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15 липня 2013 року було стягнуто з із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку суму заборгованості за кредитним договором № BLaЖГА 00022206 від 25.03.2011р. в розмірі 30 808 грн. 81 коп. та судові витрати в сумі 308 грн. 09 коп. понесені по сплаті судового збору.

11.11.2013 р. Кагарлицьким відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виконавчого листа № 368/1188/13-ц, виданого 01.10.2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області відкрито виконавче провадження № 40653776.

Постановою від 16.06.2021 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказано, що залишок боргу складає 16 36,98 гривень.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 616802.1435 від 25 березня 2020 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «ФК «АССІСТО» погоджено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатках №№ 1, 2 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатках №№ 1, 2 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно із витягом з Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 616802.1435 від 25 березня 2020 року до ТОВ «ФК «АССІСТО», як нового кредитора, від ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» перейшло право вимоги у зобов`язанні за кредитним договором № BLаЖГА00022206 від 25.03.2011 року.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють суду зробити висновок про те, що у справі, яка переглядається, заявником АТ «ФК «АССІСТО» доведено набуття усіх прав первісного кредитора ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_1 , тому звернення ТОВ «ФК «АССІСТО» до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (вибулого стягувача) та видачу дубліката виконавчого листа, відповідно до якого просило суд замінити вибулого стягувача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «АССІСТО» та видати дублікат виконавчого листа в цивільній справі № 381/3426/15-ц (провадження 2/381/1387/15) відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відповідно до рішення № 17/01-2023/1 від 17 січня 2023 року було змінено найменування заявника із ТОВ «ФК «АССІСТО» на ТОВ «АССІСТО», що об`єктивно не впливає на можливість вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження та видачі дублікату виконавчого документу.

Вирішуючи вимоги заяви ТОВ «ФК «АССІСТО» (ТОВ «АССІСТО») в частині видачі дубліката виконавчого листа № 368/1188/13-ц, виданого 01.10.2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області, суд керується тим, що процесуальний порядок вирішення питання про видачу дублікату виконавчого документа встановлений підпунктом 17.4 пункту 17 частини 1 розділу ХІІІ Перехідних положень Закон України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Так, зазначеними положеннями ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз зазначеної норми процесуального права вказує на те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа правове значення має сукупність умов: як втрата виконавчого документа, так і факт звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції - частина 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Таке право стягувача передбачено також нормою статті 433 ЦПК України.

Зазначений строк є процесуальним, а отже, може бути поновлений за наявності поважних для цього підстав за заявою заявника.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, заявник повинен подати докази, а суд має обов`язок перевірити: чи не було виконано судове рішення, чи не втратило воно законної сили, чи звернувся заявник в межах строків пред`явлення його до виконання та докази, якими підтверджується втрата виконавчого листа.

У разі пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та порушення питання про його поновлення в межах заявлених вимог про видачу дубліката виконавчого листа, суд повинен також з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та, залежно від характеру цих причин, на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів зробити висновок про їх поважність, чи неповажність.

Судом встановлено, що 01.10.2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області видано виконавчий лист №368/1188/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку суму заборгованості за кредитним договором № BLaЖГА 00022206 від 25.03.2011р. в розмірі 30 808 грн. 81 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 368/1188/13-ц від 01.10.2013 року підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом трьох років.

Отже, вчинені стягувачем ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» дії свідчать про переривання строку пред`явлення виконавчого листа 368/1188/13-ц від 01.10.2013 року до виконання.

Із відповіді Обухівського відділу державної виконавчої служби у Обухівському районі Київської області від 04.05.2026 року № 56166 вбачається, що: «11.11.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

16.06.2021 на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Залишок заборгованості становив 16736,98 гри. Виконавчий збір стягнуто в повному обсязі в сумі 3080,88 грн.

Відповідно до ч. 1,2 розділу XI правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 р. № 1829/5 виконавчі провадження перебувають на зберіганні в архіві три роки після чого знищуються. Надати копії матеріалів виконавчих проваджень не вбачається можливим в зв`язку зі знищенням архівної справи».

Перевіркою відомостей програмного забезпечення АСВП «Державний виконавець» станом на день відповіді виконавчий лист № 368/1188/13-ц від 01.10.2013 року виданий Кагарлицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Всеукраїнський Акціонерний Банк» боргу в сумі 30 808 грн. 81 коп. на виконанні у Обухівському відділі ДВС у Обухівському районі Київській області ЦМУМЮ (м. Київ) не перебуває.

Відповідно до п. 9.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів ( за вершинних виконавчих проваджень) становлять три роки після чого вони підлягають знищенню.

Відповідно до ч. 1,2 розділу XI правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 р. № 1829/5 виконавчі провадження перебувають на зберіганні в архіві три роки після чого знищуються. Надати копії матеріалів виконавчих проваджень не вбачається можливим в зв`язку зі знищенням архівної справи.

Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.06.20217 року № 1829/5: строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять три роки після чого вони підлягають знищенню.

Відповідно до вимог п. 128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 (зі змінами) реєстри на відправку рекомендованої кореспонденції згідно номенклатури справ зберігаються 1 (один) рік.

Отже, надати інформацію про відправку постанов про повернення виконавчих документів стягувачу та оригінал виконавчих документів не вбачається за можливе у зв`язку із знищенням реєстрів відправки рекомендованої кореспонденції за закінченням терміну зберігання.» .

Таким чином, докази про відправку постанов про повернення виконавчих документів стягувачу та оригінал виконавчих документів відсутні, що зокрема підтверджується відповіддю Фастівського відділу державної виконавчої служби у Обухівському районі Київської області від 04.05.2026 року № 56166 про те, що виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

Інформація щодо відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 368/1188/13-ц від 01.10.2013 року в системі АСВП відсутня.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 15.07.2013 року не виконано.

Таким чином, матеріальне правовідношення, що існує згідно з кредитним договором № BLaЖГА 00022206 від 25.03.2011 р року не припинено, а отже, і не припинені процесуальні відносини, в межах яких вирішується питання заміни сторони виконавчого провадження та видачі виконавчого документу.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-IX від 15 березня 2022 року було доповнено розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Закон № 2129-IX набрав чинності 26 березня 2022 року.

У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив таке:

«Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання».

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період дії воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк на пред`явлення виконавчого документу після повернення його стягувачу не пропущено.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 (провадження № К/990/383/23), від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22 (провадження № К/990/29776/22), від 09 листопада 2023 року у справі № 0440/5997/18 (провадження № К/990/31759/23), від 19 червня 2024 року у справі № 278/6265/13 (провадження № 61-4175св24), від 28 серпня 2025 року у справі № 824/20/19 (провадження № 61-13392ав24).

Отже, суд робить висновок, що матеріальне правовідношення, що існує згідно з кредитним договором № BLaЖГА 00022206 від 25.03.2011 року не припинено, а отже, і не припинені процесуальні відносини, в межах яких вирішується питання заміни сторони виконавчого провадження та видачі виконавчого документу.

Суд додатково зауважує, що в силу приписів частини 1, 4 статті 12, підпункту 4 пункту 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», строк на пред`явлення виконавчого документу після повернення його стягувачу не пропущено.

Також, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «АССІСТО» і зазначена обставина об`єктивно не впливає на можливість вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження та видачі дублікату виконавчого документу.

На підставі викладеного та керуючись розділом VI ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто», стягувач: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його право наступником та видачу дублікату виконавчого листа - задовольнити.

Замінити вибулого стягувача: ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (код ЄДРПОУ: 43426003, юридична адреса: 03151, м. Київ, Солом`янський район, вул. Ушинського, буд. 40, прим. 302, оф. 2,) у виконавчому листі: № 368/118/13-ц за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", до боржника 1 - ОСОБА_1 .

Видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 368/1188/13-ц.

Ухвалу суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 06.05.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко