Рішення № 136335003, 06.05.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/312/26

Провадження по справі №2/276/424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1230719 про надання споживчого кредиту від 12.01.2024 року станом на 29.07.2024 року у розмірі 43105,15 грн, яка складається з: 23300,00 грн - заборгованість за кредитом, 19805,15 грн - заборгованості за нарахованими процентами за період з 12.01.2024 по 29.07.2024, а також стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № 1230719 про надання споживчого кредиту від 12.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 23300,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір укладено в електронному виді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти були перераховані відповідачу 12.01.2024 на платіжну картку №НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк».

29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», укладено Договір факторингу № 29/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 1230719 про надання споживчого кредиту від 12.01.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 29.07.2024 становить: 43105,15 грн, яка складається з: 23300,00 грн - заборгованість за кредитом, 19805,15 грн - заборгованості за нарахованими процентами за період з 28.12.2023 по 29.07.2024.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 05.03.2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом, та призначено у справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

17.03.2026 року до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», зменшити розмір судових витрат, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог. В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту перерахування коштів відповідачу та отримання кредитних коштів саме відповідачем. Крім того, вказав, що належить до захищеної категорії категорії осіб, визначених згідно Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей», в тому числі в частині нарахування процентів за користування кредитом, оскільки є військовослужбовцем, а тому проценти за користування кредитом не нараховуються. Щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням розумності та співмірності відповідач зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності і співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню з 10000 грн. до 2000 грн., після чого - розподіленню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі їх часткового задоволення.

19.03.2026 року представником позивача через систему «Електронний Суд» надано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що пільги щодо звільнення від нарахованих відсотків за кредитним договором на відповідача, як військовослужбовця за контрактом, не розповсюджуються, оскільки відповідна пільга таким військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише на період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. Крім того, представник позивача зазначив, що підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору. Кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів, яка відома тільки відповідачу. Зазначення суми блокування на платіжній картці підтверджує, що сааме відповідач підтвердив верифікацію платіжної картки, а вказаний номер телефону відповідача співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Крім того, представник відповідача зазначив, що комісія, пеня та інші штрафні санкції за невиконання умов договору не нараховувались, проте, так як відповідач своєчасно суму кредиту не повернув, то відповідно до умов кредитного договору йому нараховані відсотки для погашення заборгованості по кредиту, з розміром яких позичальник погодився, підписавши кредитний договір, а отже умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, в заявленному позивачем розмірі 19805,15 грн, що нараховані за період з 12.01.2024 по 29.07.2024, є обов`язковими для виконання позичальником. Також просить стягнути з відповідача судові витрати саме у розмірі, обумовленому у позові.

25.03.2026 року до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив), в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також зазначив, що на нього поширюються пільги щодо звільнення від сплати процентів за кредитним договором, як для військовослужбовця за контрактом, що проходить службу по мобілізації.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності учасників.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.01.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1230719 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 23300,00 грн.

Відповідно до п. 1.3.Договору строк кредиту 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. (п. 1.4. Договору)

Згідно з п.п. 1.5.1 та 1.5.2 Договору стандартна процентна ставка становить - 2,5 % в день, та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,625 % в день, та застосовується у випадку, якщо споживач до 11.02.2024 або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90465,53 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 20502,69% (п.п. 1.7.1., 1.7.2. Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 233000,00 грн (пп. 1.8.1 Договору).

Відповідно п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 414949ХХХХХХ1239.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А832 (а.с.14-18).

Також, 12.01.2024 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А832 паспорт споживчого кредиту (а.с. 19-20).

Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек» № 20250211-2563 від 11.02.2025 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі кредит» 12.01.2024 16:39:10 на суму 23300,00 грн; Session ID НОМЕР_2 ; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 (а.с.21).

29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 29/07/2024, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», а останнє прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.39-47).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/07/24 від 29 липня 2024 року від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перейшло право вимоги до боржника за кредитним договором № 1230719 від 12.01.2024 року на загальну суму 43105,15 грн, яка складається з: 23300,00 грн - заборгованість за кредитом, 19805,15 грн - заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 47).

На виконання ухвали суду від 05.03.2026 року листом від 23.03.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260313/88972-БТ АТ КБ «Приватбанк» повідомив про те, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_4 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за період з 12.01.2024 по 17.01.2024 фінансовий номер телефону НОМЕР_5 . По рахунку № НОМЕР_4 12.01.2024 р. було зарахування коштів на суму 23300 грн. Також до листа додано виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період з 12.01.2024 по 17.01.2024, з якої вбачається, що 12.01.2024 на картку було зараховано кошти в сумі 23300,00 грн. (а.с. 112-113).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1230719 від 12.01.2024 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає: 23300,00 грн. основний борг, 19805,15 проценти за користування кредитом (а.с. 22-23).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що оскільки кредитний договір підписаний відповідачем, шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу чинного законодавства слідує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що позивач не набув права вимоги до відповідача, оскільки на підставі наданих суду письмових доказів, зокрема, договору факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024, платіжної інструкції №1118 від 29.07.2024, витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024, суд прийшов до висновку, що позивач, як новий кредитор, у встановленому законом порядку відповідно до умов договору факторингу набув права вимоги до боржника за кредитним договором №1230719 від 12.01.2024. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому, відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Водночас суд бере до уваги, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою ТОВ «Пейтек» № 20250211-2563 від 11.02.2025 року про успішне перерахування коштів, листом АТ КБ «Приватбанк» від 23.03.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260313/88972-БТ, а також випискою по рахунку № НОМЕР_4 за період з 12.01.2024 по 17.01.2024.

У цьому контексті суд враховує роз`яснення Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, в якій наголошується, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розміром відсоткових ставок за користування кредитними коштами, які застосовуються у різні періоди користування кредитом, а тому зобов`язаний виконувати такі узгоджені умови.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів в межах визначеного сторонами строку кредитування, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23300 грн.

Як встановлено судом зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 29.07.2024 року нарахування процентів в сумі 19805,15 грн. здійснено позивачем за стандартною процентною ставкою 2,5 % за період з 12.01.2024 по 04.03.2024.

Водночас, як слідує з відзиву на позовну заяву та долучених до відзиву документів, відповідач є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 з 14.05.2024 р. по т/ч, що слідує з копії довідки військової частини НОМЕР_6 від 01.08.2025 р. №4489.

Крім того, із долучених до відзиву матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних силах України з 16.02.2024 року за призовом по мобілізації, що підтверджується відповідною копією довідки від 27.02.2024 №1154/149, витягом з наказу від 16.02.2024 начальника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (по стройовій частині).

Вищевказане також підтверджується відповідними записами війського квитка відповідача серії НОМЕР_7 .

У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Таким чином, маючи кредитне зобов`язання, та будучи військовослужбовцем, який був призваний 16.02.2024 року на військову службу за призовом по мобілізації, відповідач має право на встановлені законодавством пільги з моменту призову його по мобілізації до лав Збройних Сил України, а саме з 16.02.2024.

Враховуючи викладене, нараховані позивачем з 12.01.2024 року проценти за кредитним договором №1230719 від 12.01.2024, хоча й відповідають умовам укладеного договору, однак такі нарахування з 16 лютого 2024 року суперечать вищевказаним нормам законодавства щодо правових гарантій надання визначених законом пільг, гарантій та компенсацій, передбачених для військовослужбовців.

Беручи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування процентів за користування кредитними коштами, що відповідають умовам укладеного договору, за період з 12.01.2024 по 15.02.2024 за стандартною процентною ставкою 2,5 % в сумі 20387,5 грн (582,5грн/день * 35 днів). Водночас, враховуючи частково сплачені відповідачем проценти за кредитним договором в розмірі 8737,5 грн., що слідує із розрахунку заборгованості, стягненню підлягає решта нарахованих, але не сплачених процентів, в розмірі 11650,00 грн.

За решту періоду користування кредитними коштами в межах строку укладеного кредитного договору, починаючи з 16.02.2024 року і до закінчення особливого періоду, на відповідача поширюються та діють пільги для військовослужбовців щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

Інші доводи сторони відповідача не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вище викладене, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 34950,00 грн, яка складається з: 23300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11650,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 12.01.2024 по 15.02.2024. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 81%), тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2156,54 грн.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копію договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ФОП Руденко Костянтин Васильович, який має Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, копію Акта приймання-передачі наданих послуг № 116 до Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 04.11.2025, між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (Замовник) та ФОП Руденко К.В. (Виконавець), відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості з боржників ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» згідно реєстру № 1 від 04.11.2025, вартість 100000,00 грн; копію Витягу з реєстру № 1 до Акта приймання-передачі наданих послуг № 116 до Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, відповідно до якого Виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором № 1230719, вартість 10000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, а також враховуючи обгрунтовані заперечення відповідача щодо завищення позивачем витрат на правову допомогу, їх неспівмірності фактично наданим послугам, та часткове задоволення позовних вимог (81%), суд вважає за необхідне частково відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 625, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1230719 від 12.01.2024 у загальному розмірі 34950 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 54 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, індекс 03124, код ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Суддя Д.О.Бобер