Ухвала суду № 136334914, 05.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/19303/14-ц

6/295/223/26

УХВАЛА

05.05.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану в рамках скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрфінанс Груп», державний виконавець Бєльський Олександр Сергійович, Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 представник заявника звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії головного державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бєльського О.С. щодо опису й арешту майна ОСОБА_1 , а саме: автомобіля марки ТАТА модель LPT613, 2008 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 , - неправомірними, скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів), винесену 17.03.2026 головним державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бєльським О.С. під час опису й арешту майна ОСОБА_1 , а саме: автомобіля марки ТАТА модель LPT613, 2008 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 .

13.04.2026 представник заявника звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити Богунському відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії направлені на реалізацію (продаж) автомобіля марки ТАТА модель LPT613, 2008 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Ухвалою суду від 05.05.2026 провадження за скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрфінанс Груп», державний виконавець Бєльський Олександр Сергійович, Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрито, оскільки така скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, розгляд вимог скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду у визначеному КАС України процесуальному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом заборони вчиняти дії направлені на реалізацію майна.

Крім того, чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у такому випадку застосовується ч. 1 ст. 287 КАС України, відтак вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження №12-30гс19).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження бездіяльності державного виконавця у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову, яка подається одночасно з пред`явленням позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час здійснення зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), ухвалених за правилами різних юрисдикцій, підлягають оскарження у порядку адміністративного судочинства, у зв`язку із чим, і заява про забезпечення скарги не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про забезпечення позову, поданої в рамках скарги, розгляд якої, в свою чергу, віднесено до юрисдикції адміністративного суду у визначеному КАС України процесуальному порядку.

Керуючись ст.ст.152, 186 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову, поданої в рамках скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрфінанс Груп», державний виконавець Бєльський Олександр Сергійович, Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 05.05.2026.

Суддя Л.М. Чішман