Рішення № 136334049, 07.05.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/462/26

Провадження №2/485/380/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 травня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивачів - адвоката Бусахіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Снігурівка, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Куйбишевське" про стягнення боргу за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису),

встановив:

У березні 2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Бусахіна О.С., звернулися до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Куйбишевське"(далі - ПОСП "Куйбишевське") про стягнення боргу за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року є власниками в рівних частках, по 1/2 частці кожний, двох земельних ділянок площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032, та площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. 16 березня 2020 року між позивачами та ПОСП "Куйбишевське" укладено два договори про встановлення права користування вище зазначеними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком до 31 грудня 2025 року, за умовами яких вони погодили що землекористувач сплачує власнику, пропорційно його частки земельної ділянки, плату у грошовій формі у розмірі та порядку визначених договором. Починаючи з 2022 року відповідач всупереч умов договорів, не сплачував позивачам гроші пропорційно їх частки земельної ділянки за користування земельними ділянками, у зв"язку з чим позивачі просять стягнути з відповідача на їх користь борг за договорами про встановлення права користування двома земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзсу) за 2022-2025 роки у загальному розмірі 68280,00 грн, а також просять стягнути пеню за прострочення виконання договірного зобов"язання у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення у загальному розмірі 93520,14 грн, а всього 161800,14 грн.

У відзиві на позов, який суд вважав за можливе прийняти, представник відповідача ПОСП "Куйбишевське" Закутнєв А.В. позов вважав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, земельні ділянки в межах території Снігурівської ОТГ згідно списку перебували в тимчасовій окупації Російської Федерації та вважалася територією на яких ведуться актів бойові дії з 19.03.2022 по 11.11.2022. Листом вих.№7 від 13.03.2023 відповідач звертався до управління з питань цивільного захисту обласної військової адміністрації щодо проведення обстеження та знешкодження вибухонебезпечних предметів на земельних ділянках, що знаходяться в користуванні ПОСП "Куйбишевське", однак такого обстеження проведення не було, будь-якого підтвердження щодо можливості використання земельних ділянок як таких, що не несуть загрози життю працівників та не містять вибухонебезпечних предметів не було надано. Також, відповідач звертався до Центру протимінної діяльності, Державної екологічної інспекції України, в інші відповідні установи щодо визнання земельних ділянок за переліком потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, жодної відповіді ПОСП "Куйбишевське" не отримано. Звертають увагу на те, що з 2022 року ПОСП "Куйбишевське" не здійснює господарської діяльності, зокрема з підстав неможливості використання землі за призначенням (забруднені вибухонебезпечними предметами) та цілям господарської діяльності. Відповідач вважає вищевикладені обставини форсмажорними в розумінні чинного законодавства України (а.с.54-59).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задвольнити.

Представник відповідача ПОСП "Куйбишевське" в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення, дослідивши докази у справі, суд прийшов до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 :

- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року, виданого державним нотаріусом Снігурівської держаної нотаріальної контори Коваль Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-27, на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032, розташованої в межах території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 10-11);

- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року, виданого державним нотаріусом Снігурівської держаної нотаріальної контори Коваль Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-26, на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, розташованої на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12-13).

Позивачу ОСОБА_1 :

- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року, виданого державним нотаріусом Снігурівської держаної нотаріальної контори Коваль Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-25, на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032, розташованої в межах території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14-15);

- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року, виданого державним нотаріусом Снігурівської держаної нотаріальної контори Коваль Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-24, на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, розташованої на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16-16).

16 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали з ПОСП "Куйбишевське" договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), відповідно до умов якого позивачі передали у користування (володіння) відповідачу належної їм на праві власності в рівних частках, по 1/2 частці кожному, земельну ділянку площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032, з метою використання її для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право) строком до 31 грудня 2025 року (а.с. 22-26). Реєстрація вказаного договору відбулася 08 квітня 2020 року, про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є номер запису про інше речове право - 36235530, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 464757345 від 18 лютого 2026 року (а.с.18-19).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за користування земельною ділянкою, землекористувач сплачує власнику, пропорційно його частки земельної ділянки, плату у грошовій формі в наступному розмірі та порядку: 8103,93 грн за один рік користування цілою земельною ділянкою в строк до 31 грудня поточного року користування. З плати за користування земельною ділянкою землекористувач утримує податок з доходів фізичних осіб та інші податки, збори, обов"язкові платежі, які повинен утримати землекористувач при виплаті плати за користування земельною ділянкою на праві емфітевзису згідно діючого законодавства.

Крім того, 16 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали з ПОСП "Куйбишевське" договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), відповідно до умов якого позивачі передали у користування (володіння) відповідачу належної їм на праві власності в рівних частках, по 1/2 частці кожному, земельну ділянку площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, з метою використання її для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право) строком до 31 грудня 2025 року (а.с. 27-31). Реєстрація вказаного договору відбулася 08 квітня 2020 року, про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є номер запису про інше речове право - 36235774, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 464757029 від 18 лютого 2026 року (а.с.20-21).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за користування земельною ділянкою, землекористувач сплачує власнику, пропорційно його частки земельної ділянки, плату у грошовій формі в наступному розмірі та порядку: 8966,07 грн за один рік користування цілою земельною ділянкою в строк до 31 грудня поточного року користування. З плати за користування земельною ділянкою землекористувач утримує податок з доходів фізичних осіб та інші податки, збори, обов"язкові платежі, які повинен утримати землекористувач при виплаті плати за користування земельною ділянкою на праві емфітевзису згідно діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 ст. 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України самостійним різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно ч.1 ст.102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною п`ятою наведеної норми визначено, що укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно ч.2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Частиною другою статті 410 ЦК України встановлено, що землекористувач зобов"язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 цього Кодексу, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як зазначають позивачі, протягом 2022-2025 років відповідач не виконував свої зобов"язання за договорами про встановлення права користування належними їм на праві власності земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), не сплачував позивачам гроші пропорційно їх частки земельної ділянки за користування земельними ділянками.

Згідно п. 1.1 вище вказаних договорів, укладених на однакових умовах, власник надає в користування (володіння) землекористувачу, а землекористувач приймає в користування від власника земельну ділянку з метою її використання для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право). За землекористувачем закріплюється право повного та виключного користування земельною ділянкою. Власник погоджується та не заперечує, що його земельна ділянка, буде використовуватися землекористувачем для здійснення останнім своєї господарської діяльності, а саме з метою використання її для сільськогосподарських потреб, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Пунктом 3.1 договорів, сторони погодили, що за користування земельною ділянкою, землекористувач сплачує власнику, пропорційно його частки земельної ділянки, плату у грошовій формі у розмірі та визначеному договорами порядку.

Згідно п. 3.2 договорів, передбачено, що плата за користування земельною ділянкою та сплата гарантійного платежу проводиться готівкою через касу ПОСП "Куйбишевське". На підставі письмової заяви власника, плата за користування земельною ділянкою може проводитись шляхом безготівкового перерахування належних власнику грошових коштів на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 6.1 договору, сторони узгодили у випадку порушення умов цього договору винна сторона несе відповідальність передбачену цим договором та діючим законодавством України, у тому числі винна сторона зобов"язана компенсувати постраждалій стороні заподіяні збитки. Порушенням умов договору є невиконання або неналежне виконання умов, зазначених в цьому Договорі.

У відповідності до п.6.2 договору, за прострочення терміну внесення плати за коритсування земельною ділянкою на праві емфітевзичу землекористувач сплачує власнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідач не заперечив доводи позивачів про те, що плата у грошовій формі за договорами про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за період 2022-2025 роки позивачам не проводилася.

Відповідач ПОСП "Куйбишевське" у відзиві на позовну заяву вказав про наявність обставин непереборної сили, як не здійснення сільськогосподарської діяльності, потенційне забруднення території сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними предметами, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності протягом 2022-2025 років, одночасно покликався на положення, що регулюють відносини, які виникають з договорів оренди землі, а також посилався на розділ 14 умов договорів "Непереборна сила".

Предметом спору у розглядуваній справі є стягнення боргу за договорами емфітевзису.

Емфітевзис - це речове право на чуже майно (право користування для сільськогосподарських потреб), а оренда - це зобов"язальне право (найм). Вони регулюються різними глвами ЦК України (глава 33 - емфітевзис, глава 58 - найм/оренда).

Емфітевзис регуюється виключно договором та ст. 407-412 ЦК України.

Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України, яка регламентує застосування положення статті ч.6 ст. 762 ЦК України, різновидом найму майна є оренда земельної ділянки, а тому загальні положення про найм (оренду) не застосовуються до регулювання главою 33 ЦК України відносин, які виникають з прав користуванням чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Суд зауважує, що ані умовами спірних договорів, ані главою 33 ЦК України, яка регулює відносини, які виникають з прав користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), не передбачено можливості звільнення від обов"язку сплати за договірним зобов"язанням у випадку форс-мажорних обставин. Спірні договори взагалі містять всього 7 розділів, з яких не має розділу "Непереборна сила".

Більше того, відповідно до пункту 4.3.3 спірних договорів, землекористувач зобов"язаний був негайно повідомити власника про всі випадки псування земельної ділянки, вчинення дій, які призвели або можуть призвести до погіршення її властивостей.

Тоді як виконання відповідачем вимог п. 4.3.3 спірних договорів, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі № 390/25/22 (провадження № 61-6776 сво 23) зазначив, зокрема, по своїй суті емфітевзис - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис є правом абсолютним, не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності. Емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Належним способом захисту прав особи у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою по договору про встановлення емфітевзису є стягнення боргу, тобто примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення боргу за користування земельними ділянками за 2022-2025 року є обґрунтованими.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.1. договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), землекористувач сплачує власнику у грошовій формі, пропорційно його частки земельної ділянки, за один рік користування цілою земельною ділянкою, в строк до 31 грудня поточного року:

- за користування земельною ділянкою площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032 - в розмірі 8103,93 грн;

- за користування земельною ділянкою площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033 - в розмірі 8966,07 грн.

З плати за користування земельною ділянкою землекористувач утримує податок з доходів фізичних осіб та інші податки, збори, обов"язкові платежі, які повинен утримати землекористувач при виплаті плати за користування земельною ділянкою на праві емфітевзису згідно діючого законодавства.

Так, згідно п.164.2.5 ст.164 Податкового Кодексу України(далі -ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170цьогоКодексу.

У відповідності до положень п. 170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Втім, заявлена позивачами сума заборгованості за користування земельними ділянками у період з 2022-2025 роки зазначена без урахування відрахованого податку у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5 %.

Враховуючи вищенаведене, сума заборгованості відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивачів за мінусом податків та зборів, передбачених чинним законодавством, розраховується наступним чином.

1) Сума заборгованості по договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032:

за 2022 рік - 8103,93 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6240,03 грн;

за 2023 рік - 8103,93 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6240,03 грн;

за 2024 рік - 8103,93 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6240,03 грн;

за 2025 рік - 8103,93 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6240,03 грн.

За такого, загальний розмір заборгованості по договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032 за 2022 - 2025 роки складає 24960,12 грн.

2) Сума заборгованості по договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, складає:

за 2022 рік - 8966,07 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6903,87 грн;

за 2023 рік - 8966,07 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6903,87 грн;

за 2024 рік - 8966,07 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6903,87 грн;

за 2025 рік - 8966,07 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 відсотка та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %) = 6903,87 грн.

З такого, загальний розмір заборгованості по договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033 за 2022 - 2025 роки складає 27615,48 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів борг пропорційно їх частки земельної ділянки: 1) за договором про встановлення права користування земельною ділянкою 4825782500:01:000:0032 за 2022 - 2025 роки, у розмірі по 12480,06 грн, кожному (24960,12 грн/2); 2) за договором про встановлення права користування земельною ділянкою 4825782500:03:000:0033 за 2022 - 2025 роки, у розмірі по 13807,74 грн, кожному (27615,48/2) грн.

Щодо заявлених вимог позивачів про стягнення з відповідача пені за прострочення договірного зобов"язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що: «Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості».

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 916/2596/23 зазначено наступне:

"Верховний Суд у своїх постановах сформулював такі загальні висновки:

"Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 також наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Аналогічні висновки також викладено і у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 зі спору, що виник у подібних правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин, сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд також наголосив на тому, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.

У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Верховний Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, в якій зазначено, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть врегулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору».

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, згідно з яким Снігурівська міська територіальна громада Баштанського району Миколаївської області (до якої входить колишня Куйбишевська сільська рада), з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, а наразі належить до територій можливих бойових дій.

В зв`язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України №740 від 07 червня 2024 року про "Деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами" затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якій відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС).

За даними Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) територія Снігурівської територіальної громади, в межах якої розміщені земельні ділянки, належні позивачам, є досі місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає за можливе звільнити відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов"язання у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, оскільки введення воєнного стану на території України, перебування Снігурівської теритріальної громади в тимчасовій окупації, ведення на вказаній території активних бойових дій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, вказують на наявність форс-мажорних обставин, за наслідком яких відповідач не виконав договірного зобов"язання.

При цьому, суд наголошує, що в даному випадку судом встановлені підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов"язання, а не звільнення від виконання цього зобов"язання.

Таким чином, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення боргу за 2022-2025 роки за договорами про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзсу) з урахуванням відраховання податку у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5 %. В іншій частині вимог про стягнення пені, суд ухвалює про відмову у задоволенні.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачами сплачено судовий збір в сумі по 1331,20 грн, кожен (а.с. 41).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (32,50 %, кожному) в розмірі по 432,64 грн, кожному.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачами надано два договори про надання правової допомоги № б/н від 18 лютого 2026 року, укладені між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та адвокатом Бусахіним О.С., додатки до договорів про надання правової допомоги від 18 лютого 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 , ордери адвоката Бусахіна О.С. на надання правничої допомоги позивачу ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_1 , акти виконаних робіт до кожного договору про надання правової допомоги від 18 лютого 2026 року на суму по 12000,00 грн кожному позивачу (а.с. 32-40).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові втрати пов`язані з розглядом справи покладається: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (32,50 %) в розмірі по 3900,00 грн, кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Куйбишевське" про стягнення боргу за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) - задовольнити частково.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Куйбишевське" (код ЄДРПОУ 00857806) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1/2 частину боргу: за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзсу) від 16 березня 2020 року, площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032, за 2022 - 2025 роки, у розмірі 12480,06 грн; за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзсу) від 16 березня 2020 року, площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, за 2022 - 2025 роки, у розмірі 13807,74 грн, всього 26287,80 грн (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім грн 80 к.), а також понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 432,64 грн (чотириста тридцять дві грн 64 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3900,00 грн (три тисячі дев"ятсот грн 00 к.).

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Куйбишевське" (код ЄДРПОУ 00857806) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1/2 частину боргу: за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзсу) від 16 березня 2020 року площею 4,4057 га, кадастровий номер 4825782500:01:000:0032, за 2022 - 2025 роки, у розмірі 12480,06 грн; за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзсу) від 16 березня 2020 року площею 4,8744 га, кадастровий номер 4825782500:03:000:0033, за 2022 - 2025 роки, у розмірі 13807,74 грн, всього 26287,80 грн (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім грн 80 к.) а також понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 432,64 грн (чотириста тридцять дві грн 64 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3900,00 грн (три тисячі дев"ятсот грн 00 к.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 07 травня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов