Постанова № 1363320, 20.09.2007, Житомирський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Справа № 2-а 35 / 07

Категорія 36

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Капустинського М.М.,

при секретарі - Миніч Н.М.,

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТДК Ніка-Сервіс” м. Житомира до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень за №№ - 0000332301/0 від 01.02.2007 року, 0000332301/1 від 27.02.2007 року, 0000332301/2 від 27.03.2007 року, 0000332301/3 від 06.06.2007 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача просить податкові повідомлення-рішення за №№ - 0000332301/0 від 01.02.2007 року, 0000332301/1 від 27.02.2007 року, 0000332301/2 від 27.03.2007 року, 0000332301/3 від 06.06.2007 року, визнати нечинними та скасувати з наступних підстав. Так, наведені в акті перевірки висновки, щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість за 2005-й рік, 9-ть місяців 2006 року, за операціями з продажу карток поповнення рахунків мобільного зв”язку, зроблені у зв”язку з неправильним застосуванням п. 4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”. При прийнятті рішення не враховані положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: якщо п.4.1 ст.4 Закону „Про податок на додану вартість” не встановлює будь-яких обмежень залежно від статусу платника ПДВ у процесі сплати пенсійного збору, то правило визначення бази оподаткування, встановлене цим пунктом, поширюється не лише на операторів мобільного зв”язку, а й на осіб посередників, дилерів/, які здійснюють продаж оптом чи у роздріб карток поповнення рахунків мобільного зв”язку. Крім того, висновки щодо заниження товариством бази оподаткування податком на додану вартість зроблені без врахування положень КВЕД, згідно з якими діяльність з продажу чіп-карток мобільного зв”язку, карток для поповнення рахунків з оплати за телефонний зв”язок є реалізацією послуг зв”язку і класифікується за КВЕД у підкласі 64.20.0 „Діяльність зв”язку”.

В суді, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, щодо задоволення позову заперечив, вважає його безпідставним та таким що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, підприємство будучи не оператором стільникового зв”язку здійснювало оптову та роздрібну торгівлю картками мобільного зв”язку, а не надання послуг зв”язку. Підприємство не нараховувало та не сплачувало збір на обов”язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, товариством занижена база оподаткування податком на додану вартість на суму збору на пенсійне страхування, яка виділена в податкових накладних окремим рядком і становила за 2005 рік на 83685,38 грн. та за 9 місяців 2006 року 97063,38 грн.. В порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством не включено до бази оподаткування податком на додану вартість загальну суму 180778,76 грн. /збір на пенсійне страхування, який підприємство не нараховувало та не сплачувало/, визначену згідно первинних документів /видаткових накладних, реєстрів продажу товарів /робіт, послуг/, даних оборотносальдових балансів/, в зв”язку з чим сума заниженого податку становить 36149 грн..

Крім того, в порушення п. п. 7.4.5 та п.7.4 ст.7 цього ж Закону, товариством неправомірно віднесено до податкового кредиту в червні 2006 року податок на додану вартість в сумі 5000 грн. згідно податкової накладної, за отримані маркетингові послуги, наданих ТОВ „Консалтингова Група Легіон” м. Київ, яке, в зв”язку із скасуванням її державної реєстрації та анулюванням свідоцтва платника ПДВ /не мало права нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні/, є не зареєстрованим, як платник податку на додану вартість.

В цілому, перевіркою ДПІ встановлено заниження товариством „ТДК Ніка-Сервіс” за період з 26.01.2005 року по 30.09.2006 рік податкових зобов”язань з податку на додану вартість на загальну суму 643236 грн..

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, за результатами виїзної планової перевірки ТОВ „ТДК Ніка-Сервіс” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2007 року по 30.09.2006 року складено Акт від 22.01.2007 року №219/231/33309351/0110 /далі за текстом Акт/. На підставі зазначеного Акту керівником ДПІ в м. Житомирі прийняті податкове повідомлення-рішення від 01.02.2007 року №0000332301/0, далі за текстом рішення №1, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2007 року №0000342301/0, далі за текстом Рішення №2.

За результатами розгляду скарги товариства прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 року № -0000342301/1, далі за текстом Рішення №1/1, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 року №-0000342301/1, далі за текстом Рішення №2/1.

За результатами повторного розгляду скарги товариства прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.03.2007 року № -0000342301/2, податкове повідомлення-рішення від 27.03.2007 року №-0000342301/2.

За результатами повторного розгляду скарги товариства прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.06.2007 року №0000342301/3, а податкове повідомлення-рішення від 01.02.2007 року №0000342301/0 /від 27.02.2007 року №0000342301/1 / відповідачем скасовано.

Щодо оподаткування послуг стільникового зв”язку податком на додану вартість та збором на обов”язкове державне пенсійне страхування суд виходить з наступного: операції з надання послуг стільникового зв”язку є такими операціями, які відповідно до пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” підпадають під об”ект оподаткування податком на додану вартість, а згідно з пунктом 9 ст.2 Закону України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” є об”єкстом оподаткування збором на обов”язкове пенсійне страхування.

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі і послуг стільникового звязку, до набрання чинності Закону України від 07.07.2005 N2771-IV“Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” визначалася відповідно до пункту 4.1 Закону України “Про податок на додану вартість” виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Збір на обовязкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) і тому включається до бази оподаткування податком на додану вартість, оскільки жодних виключень щодо державних податків та зборів, які враховуються при обрахунку бази оподаткування, крім самого податку на додану вартість, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.

Збір на обовязкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого звязку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг. Оператори стільникового рухомого звязку перераховують збір на обовязкове державне пенсійне страхування на відповідний рахунок.

Враховуючи те, що оператор стільникового звязку виступає агентом по перерахуванню коштів у вигляді додаткового збору на обовязкове пенсійне страхування (незалежно від форми контрактних відносин), а також те, що загальнодержавний збір компенсується споживачами послуг стільникового звязку одночасно з оплатою ними зазначених послуг, то загальна вартість, що компенсується споживачем оператору за послугу стільникового рухомого звязку до 01.08.2005 була базою оподаткування податком на додану вартість. Оператор утримує із споживача послуг суму податку на додану вартість та вносить його до бюджету.

В той час оператори стільникового звязку в порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” не включали до бази оподаткування збір на загальнодержавне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого звязку посилаючись на те, що у Порядку сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 N 1740, не передбачено включення до ціни послуг стільникового рухомого звязку, що сплачується платниками оператору цього збору у розмірі 6% вартості таких послуг.

До того ж, відповідноПорядку сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 N 1740 із змінами та доповненнями виписані саме правила (процедура) перерахування збору на загальнодержавне пенсійне страхування з операцій, по яких такий збір нараховується. Ці правила як і будь-які інші не впливають на порядок оподаткування податком на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 11.4 Закону України “Про податок на додану вартість” зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

А можливості зміни порядку оподаткування іншими нормативно-правовими актами не передбачено взагалі.

Таким чином, до дати набрання чинності Закону України від 07.07.2005 N 2771-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України”, яким змінено редакцію пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, оператори рухомого (мобільного) звязку повинні були при здійсненні операцій з поставки послуг стільникового звязку включати до бази оподаткування податком на додану вартість збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Слід зазначити, що пункт 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” з 01.08.2005 діє у новій редакції, де передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового звязку, що включаються до ціни товарів (послуг).

Тобто на сьогоднішній день/з 01.08.2005 р./на кожному етапі продажу карток предоплаченого сервісу мобільного зв”язку сума збору на обов”язкове деержавне пенсійне страхування в базу оподаткування ПДВ не включається.

Тому, податковим періодом, в якосму ДПІ могло встановити порушення, є період до 01.08 2005року, за який, відповідно до матеріалів справи, сума фінансових санкцій на донарахоовані суми податків, зборів /обов”язкових платежів/ по акту перевірки ТОВ „ТДК Ніка-Сервіс” від 22.01.2007 року №219/23-1/33309351/0110 складатиме 3807 грн., а всього до стягнення підлягатиме загальна сума 5698 грн. /1871 грн., сума недоплати за основним платежем + 3807 грн. сума фінансової санкції за порушення термініву сплати/.

Суд також вважає, помилковою думку ДПІ, щодо неправомірності віднесекння товариством „ТДК Ніка-Сервіс” до податкового кредиту в червні 2006 року податку на додану вартість в сумі 5000 грн., згідно податкової накладної за отримані маркетингові послуги, надані ТОВ „Корнсалтингова Група Легіон”, якого, установчі документи визнані недійсними у судовому порядку, а тому, останні не є полатником податку на додждану вартість.

Так. відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” /в редакції віо 30 листопада 2006 року/. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткову Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Недозволяється включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями/іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/.

Судом встановлено, що на підтвердження обгрунтованості віднесення в червні 2006 року, до складу податкового кредиту - 5000 грн., як суми податку на додану вартість, товариством надана податкова накладна, яка не мала будь яких недоліків та порядок заповнення якої відповідав встановленному чинному законодавству.

Відповідачем /ДПІ/ не спростована обгрунтованість віднесення позивачем /Товариством/ до податкового кредиту суми податку на додану вартість. На момент здійснення господарських операцій Товариство знаходилось в Единому державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додуну вартість. Анулювання ТОВ „Консалтингова Група-Легіон” було здійснено після виконання господарських операцій.

Визнання недійсним установчих документів ТОВ „Консалтингова Група-Легіон” та подальше анулювання свідоцтва, як платника податку на додану вартість, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації Товариства і до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

За таких підстав, керуючись п. 4.1 ст.4; п. п. 7.4; 7.4.1: 7.4.5 ст. 7 Законом України „Про податок на додану вартість”, ЗЩаконом України „Про систему оподаткування”, ст.ст. 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації у м. Житомирі за№№ - 0000332301/0 від 01.02.2007 року, 0000332301/1 від 27.02.2007 року, 0000332301/2 від 27.03.2007 року, 0000332301/3 від 06.06.2007 року, частково визнати нечинними та скасувати в частині стягнення 91791 грн., як суми податкового зобов”язання в тому числі: 63435 грн - за основним платежем та 28356 грн. за штрафними /фінансовими/ санкціями.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: М.М. Капустинський