Ухвала суду № 136331618, 04.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/15050/26

Провадження № 1-кс/127/5679/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

04 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 22025020000000110 внесеного до ЄРДР 23.06.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вінниця, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 22025020000000110 від 23.06.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114-1 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що у період у січенні 2026 року, ОСОБА_4 діючи умисно, у складі групи спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та за пособництва ОСОБА_14 , узгоджено та відповідно до заздалегідь визначеного єдиного плану і відведеної йому ролі систематично брав участь у діях, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Так, 15 січня 2026 року приблизно о 09 год. 15 хв., поблизу будинку № 25-А на вул. Героїв Нацгвардії у м. Вінниця, працівниками поліції під час проведення профілактичних заходів, у зв`язку з порушеннями правил дорожнього руху, було зупинено автомобіль марки «Nissan Rogue» темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_15 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». Підставою для зупинки стало порушення правил дорожнього руху, проте під час перевірки за відповідними базами було встановлено, що ОСОБА_15 перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи відповідно до розробленого алгоритму, ОСОБА_15 намагався активувати автоматизований Telegram-бот «SOS», проте виявив, що його доступ заблоковано через несплату членських внесків. У ході термінової телефонної розмови приблизно о 09:22 ОСОБА_12 , повідомив ОСОБА_15 , що особисто передав список секретарю для відключення «боржників», але надалі поновив доступ останнього до «тривожної кнопки», забезпечивши можливість подальшої координації виїзду «силового крила».

Надалі, приблизно о 09 год. 55 хв. ОСОБА_4 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , після надходження оповіщення через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та активацію «кнопки SOS» прибув на місце події. Протягом тривалого часу, приблизно з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., де ОСОБА_4 спільно з іншими учасниками громадської організації своїми діями, висловлюваннями та іншим сприянням вживав заходів для вчинення спротиву законній діяльності поліцейських ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо здійснення мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_15 , у тому числі шляхом застосування психологічного тиску, підтримував агресивну поведінку інших учасників ГШР, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції службових обов`язків.

Протягом понад п`яти годин група осіб, чисельність якої за ініціативою ОСОБА_7 та координації ОСОБА_12 зросла приблизно до 30 осіб, створювала навколо правоохоронців «фізичне кільце» та перешкоджала роботі представників ТЦК та СП, у тому числі під час вручення ОСОБА_15 повістки.

Внаслідок організованого психологічного тиску та реальних побоювань поліцейських за свою безпеку, процедуру доставленню до ТЦК та СП було зірвано. У результаті спільних дій учасників організованої групи доставлення ОСОБА_15 до ТЦК та СП було унеможливлено й останній залишив місце події на власному авто.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, 16 січня 2026 року приблизно о 10 год. 15 хв. у м. Вінниця поблизу будинку № 124 на вул. Д. Нечая, працівники поліції зупинили автомобіль BMW X-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням члена ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» ОСОБА_18 , у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

Під час спілкування ОСОБА_18 пред`явив посвідчення добровольця батальйону за підписом ОСОБА_7 . Надалі, поліцейські встановили за відповідною базою, що він порушив вимоги мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи за заздалегідь узгодженим планом, ОСОБА_18 відмовився виходити з авто, зачинив вікна та активував систему сповіщення ГШР. До прибуття на місце ОСОБА_7 у телефонній розмові з ОСОБА_12 обговорював стан водія, зазначивши, що кнопка «SOS» не працює, він не платить, ще й п`яний, проте все одно прийняв рішення про виїзд для його «відбиття».

Приблизно о об 11 год. 35 хв. на місце події на автомобілі Lexus LX 570 прибули ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Згодом до них приєдналися ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , та інші учасники громадського об`єднання, створивши чисельну перевагу (близько 1015 осіб) для здійснення психологічного тиску.

ОСОБА_4 , діючи повторно, спільно та узгоджено з ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , після оповіщення, прибув на місце події у складі групи швидкого реагування, спільно з іншими учасниками громадської організації брав участь у здійсненні психологічного впливу на працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , підтримував агресивну поведінку інших учасників, сприяв створенню конфліктної ситуації та ускладненню виконання працівниками поліції покладених на них обов`язків.

Внаслідок організованої стратегії агресії та створення фізичного кільця навколо правоохоронців, поліцейські, перебуваючи у стані обґрунтованого страху за власну безпеку, були змушені відмовитися від примусового доставлення ОСОБА_18 . Також на місце події було викликано групу оповіщення ТЦК та СП, військовослужбовцем якої, ОСОБА_18 вручено під підпис повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У результаті спільних дій учасників групи доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП було унеможливлено, оскільки останній залишив місце події з ОСОБА_10 на автомобілі BMW X-5.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_4 30.04.2026, у відповідності до вимог КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами за результатами проведення НСРД, протоколами допиту свідків та потерпілих, протоколами оглядів, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих злочинів, які згідно із ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» № 10042/11 від 30 квітня 2018 року зазначено, що до обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

Серйозність висунутих обвинувачень і суворість передбаченого покарання, безперечно, є суттєвим елементом для оцінки ризику того, що обвинувачений може переховуватися, знову вчинити злочин або перешкодити здійсненню правосуддя (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, Ilijkov v. Bulgaria, № 33977/96).

Європейський суд з прав людини також зазначав, що особлива тяжкість і реакція суспільства на певні правопорушення можуть спричинити суспільне занепокоєння, яке здатне виправдати попереднє тримання під вартою, принаймні протягом певного часу (справа «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 року, Letellier v. France, №12369/86).

-незаконного впливу підозрюваного на свідків, потерпілих та інших підозрюваних, шляхом тиску чи вмовлянь, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_12 матиме реальну можливість незаконного впливу на свідків, свідків, потерпілих та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з метою створення сприятливих для себе умов;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, залишити територію України;

-вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованого злочину, в якому він підозрюється, що вказує на схильність до вчинення дій, спрямованих проти національної безпеки України. Ідеологічні мотиви, тобто, свідомо обрана позиція під час збройної агресії проти України, можуть стати підґрунтям для вчинення інших кримінальних правопорушень, у тому числі у співпраці із ворогом у період війни, яка триває.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.

Абзацом 8 ч. 5 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , застосовується тримання під вартою, а не більш м`які запобіжні заходи.

Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваному доцільно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

Таке обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки підозрюваного.

Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності конкретних ознак того, що цього дійсно вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене у статті 5 Конвенції (справа «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, Labita v. Italy, № 26772/95, справа «Харченко проти України», № 40107/02 від 10 лютого 2011 року).

З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» це перш за все ймовірність небажаної поведінки.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У зв`язку із наведеним, виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184 КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, слідчому судді пояснила, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, неофіційно працює, раніше не судимий, позитивно характеризується.

Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.

На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 1 КК України обґрунтована.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, яке вчинене із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.

Строк тримання під вартою діє протягом 20 (двадцяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 23 травня 2026 року (час рахувати відповідно до протоколу затримання).

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 23 травня 2026 року.

Організацію затримання підозрюваного ОСОБА_4 та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 .

Контроль за проведенням належного затримання підозрюваного ОСОБА_4 покласти на прокурора ОСОБА_3 ..

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_20