Рішення № 136331340, 27.04.2026, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/915/25

Провадження № 2/144/399/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі :

головуючої судді Магдяк Н.І.,

за участю секретарів судових засідань Сльоти Р.В., Дудник С.Р.,

прокурора Поліщук А.І.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване підприємство «Віноблагроліс» про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

17.06.2025 керівник Гайсинської окружної прокуратури Євген Комаровський звернувся до суду з указаним позовом в інтересах Вінницької обласної Ради, в обґрунтування якого зазначив, що Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області в ході здійснення представницької діяльності встановлено факт незаконної передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Так рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради від 15.09.2000 № 252 «Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» та відповідним районним структурам» вирішено передати землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс».

Розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації № 201 від 18.06.2002 «Про затвердження технічної документації по видачі державних актів на право постійного користування землею «Віноблагроліс» на території окремих місцевих рад Теплицького району» затверджено технічну документацію по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблагроліс» (далі - ВОКСЛП «Віноблагроліс») з видачею державного акту на право постійного користування.

На виконання даного розпорядження ВОКСЛП «Віноблагроліс» видано Державний акт про право постійного користування землею серії І-ВН № 001012, який зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів про право постійного користування 15.12.2005 за № 1, щодо масиву лісових ділянок загальною площею 105,6 га на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

14.02.2020 ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.03.2020 № 2-7914/15-20-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 виготовлено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області».

На підставі проекту землеустрою 04.11.2020 відділом у Хорошівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області внесено відомості про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 0523785000:02:002:0574. Площа ділянки - 2 га.

З метою затвердження проекту та завершення процедури набуття у власність земельної ділянки ОСОБА_2 10.11.2020 звернувся із відповідним клопотання до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. За результатом розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, однак в затвердженні наведеного проекту ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку із введенням в дію пункту 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації ТОВ «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в ході виконання землевпорядних робіт встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 площею 2 га майже повністю накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 33,7 га, що передана у постійне користування ВОКСЛП «Віноблагроліс» згідно Державного акту про право постійного користування землею серії І-ВН № 001012. Площа накладання становить 1,7 га.

Враховуючи зазначене вище, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 площею 2 га майже повністю знаходиться в межах масиву земель лісогосподарського призначення, що відведені та перебувають у постійному користуванні ВОКСЛП «Віноблагроліс» на території Петрашівської сільської ради Теплицького району (тепер Соболівської сільської ради Гайсинського району) Вінницької області.

Ухвалою судді від 09.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

18.07.2025 на адресу суду від представника Вінницької обласної Ради надійшла заява на підтримку позовних вимог, у якій зазначено, що доводи та вимоги викладені у позовній заяві, є законними, обґрунтованими та підтверджуються належними доказами. Незаконна державна реєстрація земельної ділянки порушує не лише права Вінницької обласної Ради, як розпорядника майна спільної власності територіальних громад області, а й публічні інтереси в сфері раціонального використання та охорони земель лісового фонду, які є національним багатством і перебувають під особливою охороною держави, а тому просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі та проводити розгляд справи без участі їх представника.

25.07.2025 від представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Скоцької А.Е. надійшли пояснення, у яких зазначено, що вважає позовну заяву необґрунтованою, а твердження прокуратури такими, що не відповідають дійсності. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу ГУ було прийнято наказ №2-7914/15-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту земелеустрою" від 26.03.2020 року. При прийнятті зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області діяло виключно в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством. Просять в задоволенні позову керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах Вінницької обласної Ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване підприємство «Віноблагроліс» про скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

12.08.2025 від Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» надійшли пояснення, в яких зокрема зазначено, що Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблагроліс» до Вінницької обласної Ради не зверталося, також рішення Вінницькою обласною радою щодо припинення права постійного користування не приймалось. Рішення про погодження вилучення земельної ділянки площею 1,7 га із земель постійного користування Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», зміну цільового призначення та передачу цієї земельної ділянки в приватну власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства Вінницькою обласною радою не приймалось, а тому просять задовольнити позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області.

Ухвалою суду від 27.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.02.2026 від керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Куцяка М.Ф. надійшли пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України, в яких зазначено, що згідно фактичних обставин, викладених у позовній заяві, вбачається, що за заявою ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.03.2020 № 2-7914/15-20-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» розроблено проект землеустрою та внесено до ДЗК відомості про земельну ділянку 0523785000:02:002:0574. Право власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалось.

Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 площею 2 га майже повністю накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 33,7 га, що передана у постійне користування ВОКСЛП «Віноблагроліс» згідно Державного акту про право постійного користування землею серії 1-ВН №001012. Площа накладання становить 1,7 га.

Формування та реєстрація земельної ділянки відбулись із порушенням вимог ст. ст. 4, 5, 116 ЗК, ст. ст. 7, 9, 11, 17, 30 Лісового кодексу України.

Цивільним законодавством серед способів захисту речових прав виокремлено витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов, ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України).

У справі, що розглядається, прокурором обрано як належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, до фізичної особи з метою усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду, яке полягає у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574.

Необхідність застосування обраного способу захисту обґрунтована у поданій позовній заяві. Водночас, встановлено, що в останньому абзаці мотивувальної частини позовної заяви помилково зроблено посилання на ст. ст. 387, 388 ЦК України, які по суті не використовувались для обґрунтування правових підстав позову та позовних вимог.

З огляду на викладене, просить при розгляді справи по суті та винесенні рішення врахувати надані пояснення та залишити поза увагою помилково зроблені посилання на ст. 387, 388 ЦК України.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/77944/18 (61-185-св23). Відзиву, заяв чи клопотань на адресу суду від ОСОБА_2 не надходило.

Представник Вінницької обласної Ради у своїй заяві про підтримку позовних вимог просив розглянути справу без участі представника Вінницької обласної ради, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник третьої особи, ВОКСЛП «Віноблагроліс» Доцуленко С.Г. в судовому засіданні підтримав думку прокурора, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За змістом статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією України право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підставою для представництва інтересів держави прокурором є порушення інтересів держави в особі Вінницької обласної Ради, завданих формуванням та реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 з порушенням чинного законодавства.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у даному спорі Гайсинською окружною прокуратурою Вінницькій обласній Раді 05.03.2025 за № 02.51/2-256ВИХ-25 направлено лист, у якому, з посиланням на фактичні обставини й положення законодавства інформувалось про виявлені порушення та прохання повідомити про вжиття заходів щодо повернення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення у спільну власність територіальних громад області.

Листом від 21.03.2025 за № 503/01.01-15/2025 Вінницької обласної Ради повідомлено про те, що про виявлені порушення орган місцевого самоврядування дізнався лише із листа окружної прокуратури. Окремо зазначено, що наміру звертатись до суду із позовом про скасування державної реєстрації на спірну земельну ділянку обласна рада не має.

Відповідно до положень п. п. 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 та від 08.02.2019 у справі № 915/20/80.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відтак в даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки згадані суб`єкти владних повноважень хоча і мають повноваження захистити інтереси держави, але не звернулися до суду з позовною заявою про захист порушених прав. Отже, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики суду, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав держави.

Таким чином, у Гайсинської окружної прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної Ради щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.

Судом встановлено, що рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради від 15.09.2000 № 252 «Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» та відповідним районним структурам» вирішено передати землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс».

Відповідно до розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації № 201 від 18.06.2002 «Про затвердження технічної документації по видачі державних актів на право постійного користування землею «Віноблагроліс» на території окремих місцевих рад Теплицького району» затверджено технічну документацію по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблагроліс» (далі - ВОКСЛП «Віноблагроліс») з видачею державного акту на право постійного користування. На виконання даного розпорядження ВОКСЛП «Віноблагроліс» видано Державний акт про право постійного користування землею серії І-ВН № 001012, який зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів про право постійного користування 15.12.2005 за № 1, щодо масиву лісових ділянок загальною площею 105,6 га на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Згідно з положеннями ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, на час отримання державного акту на право постійного користування) визначено, що право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, (в редакції на час отримання державного акту на право постійного користування) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (вказане положення набрало законної сили 07.08.2011).

Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (вказане положення набрало законної сили 01.01.2013).

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2013 визначено, що земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні комунальних підприємств, є землями комунальної власності відповідних територіальних громад, а тому земельні ділянки, які визначено у плані зовнішніх меж землекористування ВОКСЛП «Віноблагроліс» згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 001012 для ведення лісового господарства, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, є сформованими як земельні ділянки лісового фонду незважаючи на те, що кадастровий номер їм не присвоєно, та є землями комунальної власності.

14.02.2020 ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.03.2020 № 2-7914/15-20-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 виготовлено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області». На підставі проекту землеустрою 04.11.2020 відділом у Хорошівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області внесено відомості про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 0523785000:02:002:0574, площею 2 га.

З метою затвердження проекту та завершення процедури набуття у власність земельної ділянки ОСОБА_2 10.11.2020 звернувся із відповідним клопотання до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. За результатом розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в затвердженні наведеного проекту ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку із введенням в дію пункту 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, що підтверджується копією листа № К - 2837/0-5513/0/95-21 від 02.08.2021.

Відповідно до інформації ТОВ «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в ході виконання землевпорядних робіт встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 площею 2 га майже повністю накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 33,7 га, що передана у постійне користування ВОКСЛП «Віноблагроліс» згідно Державного акту про право постійного користування землею серії І-ВН № 001012. Площа накладання становить 1,7 га.

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У даних правовідносинах інтереси держави виражаються у недопущенні передумов для зловживань щодо розпорядження вищевказаною земельною ділянкою (незаконного вилучення, відчуження тощо) лісового фонду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель», об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави та Українського народу у сфері земельних правовідносин, які перебувають під особливою охороною держави (ст. ст. 13, 14 Конституції України).

Так, постійним користувачем масиву земельних ділянок на території колишньої Петрашівської сільської ради Теплицького району (на даний час Соболівської сільської ради Гайсинського району) Вінницької області є ВОКСЛП «Віноблагроліс», власником та засновником якого є Вінницька обласна Рада.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель», об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтями 4, 5 ЗК України визначено, що завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу (ст. 7 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час). Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 9 ЛК України (в редакції чинній станом на 26.03.2020 - дату наказу ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 ) у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Враховуючи положення п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2013 земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні комунальних підприємств є землями комунальної власності відповідних територіальних громад.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, про що вказано в ч. 3 ст. 9 ЛК України (в редакції чинній станом на 26.03.2020).

Окрім того, статтею 11 ЛК України передбачено правові підстави набуття права комунальної власності на ліси, зокрема право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 26.03.2020) визначено, що у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Виходячи зі змісту статті 30 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 26.03.2020) саме до повноважень обласних рад у сфері лісових відносин, з-поміж, іншого віднесено передачу у власність, надання у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними.

Вінницька обласна Рада як орган, якому надано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії № 252 від 15.09.2000, землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передала Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс», а відтак саме до компетенції Вінницької обласної Ради як уповноваженого органу віднесено право розпоряджатись землями лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У редакції чинній станом на 26.03.2020 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передбачало, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним підрозділом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, до компетенції якого, серед іншого, віднесено розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Вінницької області.

Частина спірної земельної ділянки (площею 1,7 га із 2 га загальної площі ділянки), розташована в межах земель, що перебувають у постійному користуванні ВОКСЛП «Віноблагроліс», відповідно до Державного акту про право постійного користування землею серії 1-ВН №001012, розпорядження якими згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», здійснює Вінницька обласна Рада.

Враховуючи зазначене вище, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га як ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, вийшло за межі своєї компетенції, оскільки частина (1,7 га відповідно до схеми накладання) цієї ділянки є ділянкою лісогосподарського призначення та на момент прийняття наказу вже перебувала у комунальній власності та постійному користуванні ВОКСЛП «Віноблагроліс», а, отже, наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою №2-7914/15-20- СГ від 26.03.2020 є незаконним.

Положеннями ст. 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

При цьому для визнання недійсним рішення (в даному випадку - наказу про надання дозволу) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який його видав, порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України визначено, що в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що передбачено частиною першою статті 79-1 ЗК України. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до ДЗК. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У постанові Першої палати КЦС ВС від 22.04.2024 у справі №673/554/21 судом зроблено висновок, що дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника.

При цьому рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише стадією в процесі безоплатного отримання такої ділянки та не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постановах від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

Визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7914/15-20- СГ від 26.03.2020 «Про надання дозволу на розробку Проекту землеустрою» не є належним та ефективним способом захисту. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою, про що подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20).

Що стосується скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначає наступне.

До державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що передбачено ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Також ст. 16 Закону України передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки (частина 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Так земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 з цільовим призначенням - «для сільськогосподарського використання» частково (площею 1,7 га) сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення і накладається на землі лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ВОКСЛП «Віноблагроліс» відповідно до Державного акту про право постійного користування землею серії 1-ВН №001012 і право на які не припинено та ділянки не вилучені з постійного користування у встановленому законом порядку, а, отже, ця ділянка сформована з порушенням вимог чинного законодавства та не може існувати у встановлених межах. Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі державного лісового фонду безпідставно будуть рахуватися у її складі як землі сільськогосподарського призначення, що призведе до порушення встановленого порядку розпорядження та користування землями лісогосподарського призначення, а також значно ускладнить інвентаризацію цих земель під час наступного лісовпорядкування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, що є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення, спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Такі висновки сформульовані у постановах ВП ВС від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок викладений у постановах ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Беручи до уваги, що розроблений на замовлення ОСОБА_2 проект землеустрою, на підставі якого внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 0523785000:02:002:0574, не затверджувався, тобто рішення державного органу про передачу цієї ділянки у приватну власність ОСОБА_2 не приймалося, вказана ділянки з володіння держави в особі уповноважених органів не вибула.

Цивільне законодавство серед способів захисту речових прав виокремлює витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов, ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов - ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій). У даному випадку належним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, до фізичної особи з метою усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Враховуючи, що уповноваженим органом влади рішення про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця земельними ділянками до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право приватної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на усунення перешкод Вінницькій обласній Раді в користуванні та володінні землями, право на які підтверджується Державним актом про право постійного користування землею серії 1-ВН № 001012 є негаторний позов (ст. 391 Цивільного кодексу України), який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.

Формування земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 у тій конфігурації та розмірах, що існують на даний момент, створило перешкоди законному власнику - Вінницькій обласній Раді та постійному користувачу - ВОКСЛП «Віноблагроліс» щодо користування тією її частиною (1,7 га площі із 2 га), які за своїм правовим статусом є землями лісогосподарського призначення.

Частиною 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна передбачено, що реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності для дійсних власників.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Частиною 1 ст. 19 ЗК України визначено 9 основних категорій цільового призначення земель, серед яких, зокрема, землі сільськогосподарського призначення та лісогосподарського призначення.

Згідно ч. 3 ст. 19 ЗК України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Чинне законодавство не передбачає можливості віднесення однієї сформованої земельної ділянки до кількох категорій цільового призначення.

Підсумовуючи зазначене вище, спірна ділянка не може бути об`єктом речових прав (користування та власності) у сформованих межах, оскільки вона складається із ділянок різного цільового призначення, частково включає землі, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та постійному користуванні комунального підприємства обласної ради, відповідно відносини щодо порядку їх набуття у власність та користування регулюються різними нормами законодавства, а відтак земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 не може існувати у встановлених межах, а отже її державна реєстрація повинна бути скасована.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідач на користь Вінницької обласної прокуратури підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 13, 14, 19, 41, 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», статтями 524, 525, 527, 529, 530, 549, 555 ЦК УРСР (1963 року), статтями 256, 257, 267, 1296, 1301 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 56, 76-81, 89, 141, 209, 259, 261, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0574 площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Вінницької обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку отримувача: (МФО) 820172, рахунок: IBAN UA79820172000035213099003988, призначення платежу: відшкодування (повернення) судового збору по справі) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Вінницька обласна рада, адреса: вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00022438.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблагроліс», адреса: вул. Сергія Зулінського, 9, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 31128012.

Повне судове рішення виготовлено та підписано 07 травня 2026 року.

Суддя