Ухвала суду № 136331331, 06.05.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/222/26

УХВАЛА

06.05.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т.О.,

розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У провадженні суду перебуває справа за вказаним позовом, у якому представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 165 грн 90 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді від 04.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 62).

03.04.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він просить зупинити провадження у справі. До заяви додано копії довідки № 443 від 27.03.2026, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, а також витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 104-ос від 09.02.2026 «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» (а. с. 66-68).

Ухвалою суду від 06.04.2026 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) такі відомості:

- чи переведена Військова частина НОМЕР_3 на воєнний стан та/або чи виконує вона бойові завдання у зоні бойових дій, куди 09.02.2026 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 № 104-ос «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування командира військової частини, з метою нарощення спроможностей та виконання бойових (спеціальних) завдань у межах визначеної смуги оборони, молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номера обслуги першої зенітно-артилерійської секції зенітно-артилерійської групи відділення протиповітряної оборони відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С);

- чи перебуває на теперішній час на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чи на теперішній час залучений до виконання завдань у зоні бойових дій.

04.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява, в якій зазначено, що військова частина НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) є самостійним підрозділом і військовій частині НОМЕР_1 не підпорядковується, у зв`язку з чим для отримання необхідної інформації слід звертатися до військової частини НОМЕР_3 .

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 та клопотанням військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов такого висновку.

Згідно з копією довідки від 27.03.2026 № 443, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, молодший сержант ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_6 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (у військовій частині НОМЕР_1 з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) з 27.10.2025 по теперішній час (а. с. 67).

Відповідно до копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 № 104-ос «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номера обслуги першої зенітно-артилерійської секції зенітно-артилерійської групи відділення протиповітряної оборони відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С) направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 з 09.02.2026 з метою нарощення спроможностей та виконання бойових (спеціальних) завдань у межах визначеної смуги оборони (а. с. 68).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України cуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі є врегульованою законом та оформленою ухвалою суду тимчасовою перервою у розгляді справи, викликаною наявністю однієї з передбачених законом обставин, які перешкоджають подальшому розгляду справи до моменту їх усунення або вчинення необхідних процесуальних дій.

Отже, інститут зупинення провадження у справі застосовується не лише у зв`язку з наявністю формальних підстав, визначених процесуальним законом, а й за наявністі обставин, що створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008(далі Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт проходження військової служби та пов`язані з цим обставини підтверджуються належними письмовими доказами, зокрема наказами по особовому складу.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан є особливим правовим режимом, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України підлягають застосуванню у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан до припинення такого перебування.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24.

Конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд обов`язок зупинити провадження у справі за наявності передбачених законом підстав. При цьому застосування зазначеної норми не ставиться у залежність від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, характеру заявлених вимог, чи інших обставин (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 484/40/21).

Водночас у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 09.05.2023 у справі № 96/5671/21 висловлено правову позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21 зазначено, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний підрозділ ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення заяви відповідача про зупинення провадження у справі, необхідним є встановлення того, чи переведена Військова частина НОМЕР_3 на воєнний стан та чи виконує вона бойові завдання у зоні ведення бойових дій, а також беручи до уваги наявність у суду сумнівів щодо належного виконання учасниками справи процесуального обов`язку з подання доказів на підтвердження зазначених обставин, з метою забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи і дотримання принципу розумності строків судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність витребування відповідних доказів від військової частини НОМЕР_3 .

Керуючись статтями 81, 83, 258-260 ЦПК України,суд

ухвалив:

Витребувати від Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) такі відомості:

- чи переведена Військова частина НОМЕР_3 на воєнний стан та/або чи виконує вона бойові завдання у зоні бойових дій, куди 09.02.2026 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 № 104-ос «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування командира військової частини, з метою нарощення спроможностей та виконання бойових (спеціальних) завдань у межах визначеної смуги оборони, молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номера обслуги першої зенітно-артилерійської секції зенітно-артилерійської групи відділення протиповітряної оборони відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С);

- чи перебуває на теперішній час на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чи на теперішній час залучений до виконання завдань у зоні бойових дій.

Витребувані судом докази надати суду у строк до 11.06.2026.

Роз`яснити, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Відкласти судове засідання на 10 год. 30 хв. 11.06.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя