Рішення № 136331033, 30.04.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3770/25

Провадження № 2/132/208/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" квітня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначила, що 22 жовтня 2011 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 227 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.10.2011р.).

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 08.05.2012 р.).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 р. у справі №132/2034/14-ц шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09.07.2014 р. у справі №132/1986/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму визначеного для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 24.06.2014 року і до досягнення ним повноліття.

29.07.2014 року Калинівським районним судом Вінницької області видано виконавчий лист №132/1986/14-ц на підставі якого державним виконавцем органу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції Паламарчук Ю.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Відповідач не бере участі в утриманні сина. Станом на 01.12.2023 р. у ОСОБА_2 виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 207 624,25 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Постановою головного державного виконавця Калинівського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Химерою Г.М. від 04.12.2023 р. ВП № НОМЕР_4 на ОСОБА_2 накладено штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 103 812, 13 грн., у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів.

Відповідно до довідки розрахунку по ВП № НОМЕР_4 від 20.10.2025 №38694/22.18-35 заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання сина станом на 30.09.2025 р. складає 247 895,56 грн.

З моменту розірвання шлюбу відповідач не бере участь у вихованні сина, не цікавиться станом його здоров`я, не підтримує спілкування з останнім, не цікавиться успішністю в школі, не готує його до дорослого життя та не проводить з ним дозвілля. Коли випадково зустрічає сина на вулиці, то не вітається і не проявляє будь-якої уваги до дитини. Неповнолітній син сторін не згадує про батька та не сумує за ним.

28.05.2015 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 , який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 від 28.05.2015 р.).

Неповнолітній син сторін проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю, вітчимом - ОСОБА_5 та молодшим братом - ОСОБА_6 .

Як наслідок саме ОСОБА_5 відіграє роль батька в житті ОСОБА_3 , утримує його, проводить з ним дозвілля. Хлопчик бере приклад з вітчима та називає його татом, хоче змінити своє прізвище на таке, як у вітчима та матері, а також змінити по батькові.

Враховуючи байдуже ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов`язків, долі та здоров`я неповнолітнього сина, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про позбавлення батьківських прав.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Слізяк М.М. не з`явилися. Представник позивача надіслала на адресу суду заяву в якій просила суд розглянути справу у відсутність позивача та її представника, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі. В разі неявки відповідачів не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, наявні в матеріалах справи.

Уповноважений представник служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність представника служби. Просить при прийнятті рішення по справі врахувати висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 29.01.2026 №01/00/011/5537.

За вказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми глави 13 розділу 3 Сімейного кодексу України щодо особистих немайнових прав і обов`язків батьків та дітей.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 227 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.10.2011р.).

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 08.05.2012 р.).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 р. у справі №132/2034/14-ц шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09.07.2014 р. у справі №132/1986/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму визначеного для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 24.06.2014 року і до досягнення ним повноліття.

29.07.2014 року Калинівським районним судом Вінницької області видано виконавчий лист №132/1986/14-ц на підставі якого державним виконавцем органу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції Паламарчук Ю.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Відповідач не бере участі в утриманні сина. Станом на 01.12.2023 р. у ОСОБА_2 виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 207 624,25 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Постановою головного державного виконавця Калинівського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Химерою Г.М. від 04.12.2023 р. ВП № НОМЕР_4 на ОСОБА_2 накладено штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованостізі сплати аліментів, що складає 103 812, 13 грн., у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів.

Відповідно до довідки розрахунку по ВП № НОМЕР_4 від 20.10.2025 №38694/22.18-35 заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання сина станом на 30.09.2025 р. складає 247 895,56 грн.

З моменту розірвання шлюбу відповідач не бере участь у вихованні сина, не цікавиться станом його здоров`я, не підтримує спілкування з останнім, не цікавиться успішністю в школі, не готує його до дорослого життя та не проводить з ним дозвілля. Коли випадково зустрічає сина на вулиці, то не вітається і не проявляє будь-якої уваги до дитини. Неповнолітній син сторін не згадує про батька та не сумує за ним.

28.05.2015 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 , який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 від 28.05.2015 р.).

Неповнолітній син сторін проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю, вітчимом - ОСОБА_5 та молодшим братом - ОСОБА_6 .

Як наслідок саме ОСОБА_5 відіграє роль батька в житті ОСОБА_3 , утримує його, проводить з ним дозвілля. Хлопчик бере приклад з вітчима та називає його татом, хоче змінити своє прізвище на таке, як у вітчима та матері, а також змінити по батькові.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Однак, всупереч вказаній нормі Закону, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина.

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/5537 від 29.01.2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Тому, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

При вирішенні питання позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітнього сина, суд бере до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, що в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою позбавлення батьківських прав.

Частинами 1 та 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо переконливих доказів щодо ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Враховуючи прийняте судом рішення та на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 21.10.2025 між позивачкою та адвокатом Слізяк М.М. було укладено договір про надання правничої допомоги № М-333, на підставі якого було видано ордер.

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Слізяк М.М. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000964 від 28.10.2022.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження виконання адвокатом Слізяк М.М. умов вищевказаного договору, суду надано акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 27.04.2025.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги № М-333 від 20.02.2025 позивачкою було сплачено адвокату Слізяк М.М. 14 000, 00 гривень, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 21.10.2025.

Судом прийнято до уваги, що у разі встановлення сторонами договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не є необхідним, оскільки розмір гонорару, в такому випадку, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

Крім цього, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії) бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Підстав, визначених ч. 5 ст. 137 ЦПК України, для зменшення розміру вищевказаних витрат на правничу допомогу, судом не встановлено. Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат позивачки на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000, 00 гривень є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на те, що справа є незначної складності.

Оцінка дій адвоката, вказаних в акті здачі-приймання наданих послуг № 1 від 27.04.2025, вказує н аїх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст.141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складеного позову не є занадто значними.

При цьому, суд звертає увагу учасників справи на те, що суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов`язок щодо розподілу судових витрат.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у заявленій позивачем сумі (14 000,00 гривень) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України,відповідає критеріюреальності такихвитрат тарозумності їхньогорозміру,становить 7 000, 00 гривень, який і підлягає розподілу між сторонами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00 гривень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 157, 164, 165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 12, 80, 81, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що він не позбавлений права звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 СК України, у разі зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 284 ЦПК України.

СУДДЯ: