Рішення № 136330872, 06.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №635/10668/25

Провадження №2/639/26/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2025 року на адресу Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4/3951885 від 09.08.2021 у розмірі 49405,87, та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 09.08.2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання банківських послуг №4/3951885, викладений в паперовій формі та підписаний сторонами власноручним підписом.

Відповідно до умов Договору банк надає Позичальнику кредит в сумі 35000,00 грн., строком з 09/08/2021 року до 08/08/2023 року (включно). Позичальник сплачує/повертає кредит Банку щомісяця, в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту, як день повернення кредиту. За користування кредитом Позичальник сплачує: щомісячно процентну винагороду за користування кредитом у розмірі 15 % річних (фіксована процентна ставка), а також щомісячно комісійну винагороду (далі - комісія) за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,85% від Суми кредиту. При цьому, комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості передбачає та включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності оплати платежів тощо.

Банк свої зобов`язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок Клієнта/зарахував в рахунок погашення заборгованості Позичальника перед Банком за іншим кредитним договором, грошові кошти в сумі 35 000,00 грн. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконує. Внаслідок чого у Відповідача сформувалась заборгованість перед Позивачем, яка станом на день подання цієї позовної заяви становить 49405,87 грн.

Крім того, 18.01.2024 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (далі Новий кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги №1- 2024. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №4/3951885 від 09/08/2021 року.

22.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 2-2024., відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №4/3951885 від 09/08/2021 року.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 грудня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова.

Згідно супровідного листа Харківського районного суду Харківської області від 15.12.2025 справа надійшла до Новобаварського районного суду міста Харкова 19.12.2025 року.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025 року для розгляду вказаної справи було визначено головуючого суддю Рубіжного С.О.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 24.12.2025 року позов залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 24.12.2025 року представником позивача вказані недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.

Представник позивача, Маслюженко М.П., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлен належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09.08.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4/3951885, викладений в паперовій формі та підписаний сторонами власноручним підписом. Відповідно до п. 1.1 якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 35 000,00 грн. Строк користування кредитом 24 місяці - з 09.08.2021 по 08.08.2023. Позичальник зобов`язується повернути кредит Банку шляхом сплати відповідних платежів, щомісячно, в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною) як дата платежу.

У п. 1.4.1 Договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний сплачувати Банку щомісячно процентну винагороду за користування кредитом у розмірі 15% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення боргу за договором.

В п. 1.4.2 визначено, що позичальник зобов`язується сплачувати банку щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2.85% в місяць від суми кредиту. Обслуговування включає моніторинг заборгованості, електронне інформування про здійснення щомісячних платежів, надання інформації щодо стану заборгованості, консультування позичальника тощо (а.с. 20-21).

Також між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було підписано Додаток 1 до Кредитного договору №4/3951885 від 09.08.2021, а саме Таблицю обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та орієнтовної реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет) (а.с. 22).

Крім того, ОСОБА_2 09.08.2021 було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відображені істотні умови укладення кредитного договору та надання кредиту (а.с. 23-28).

Як вбачається з копії меморіального ордеру №38199469-1 від 09.08.2021, АТ «Креді Агріколь Банк» здійснило перерахування коштів в розмірі 35 000,00 грн. згідно з умовами Кредитного договору №4/3951885 від 09.08.2021(а.с. 31).

Зарахування 09.08.2021 кредитних коштів в сумі 35 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується випискою з його рахунку в матеріалах справи, за період з 09.08.2021 по 23.01.2024 (а.с. 33-52).

Згідно з розрахунком заборгованості по кредиту, наданому ОСОБА_1 , №4/3951885 від 09.08.2021, складеним АТ «Креді Агріколь Банк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.01.2024 становила 49 405,87 грн., з яких: 21 508,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 44,81 грн. за нарахованими процентами, 14885,12 грн. за простроченими процентами, 997,50 грн. за комісією, 11970,00 грн. за простроченою комісією (а.с. 53)..

Сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України визначили за цим Договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати відсотків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на станом на 16 листопада 2023 року становить: 21120,75 грн. заборгованість за основним боргом; 10 546,60 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; що разом становить 31667,35 грн. (а.с. 56).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

18.01.2024 року між Акціонерним товариством «АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений договір про відступлення права вимоги №1- 2024.

Згідно пункту 2.1. Договору про відступлення права вимоги №1-2024 від 18.01.2024 року, АТ «Креді Агріколь Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» права вимоги до боржників, а ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуває права вимоги АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за кредитними договорами та сплачує АТ «Креді Агріколь Банк за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 54- 68).

23.01.2024 року було підписано реєстр прав вимог №1 за яким АТ «Креді Агріколь Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №4/3951885 від 09.08.2021 року, відповідно до якого боржником є відповідач ОСОБА_1 (№81) (а.с. 70-80).

На підтвердження сплати фінансування надано копію платіжної інструкції №720 від 24.01.2024 на суму 1581981,48 грн. (а.с. 69).

22.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» був укладений договір про відступлення права вимоги № 2-2024 (а.с. 82 -95).

04.03.2024 року сторонами було підписано реєстр прав вимог № 1 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Сронаті» відступив ТОВ «Санфорд капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 4/3951885 від 09.08.2021 1 року, відповідно до якого боржником є відповідач ОСОБА_1 (а.с. 99-106).

На підтвердження сплати фінансування надано копії платіжних інструкцій №9 від 07.03.2024, №7 від 06.03.2024, №6 від 04.03.2024 (а.с. 96, 97, 98).

Таким чином ТОВ «Санфорд капітал» набуло права вимоги за кредитним договором 4/3951885 від 09.08.2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 в розмірі 49405,87 грн.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/3951885 від 09.08.2021 року.

Разом з тим, з наданого графіку погашення платежвів та виписки за підписом первісного кредитора, вбачається стягнення з відповідача за обслуговування кредитного договору з якими суд не може погодитись.

Згідно п.1.4.2 кредитного договору 4/3951885 від 09.08.2021 року, позичальник сплачує комісійну виногороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно в терміни та в розмірах 2,85% від суми кредиту. Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фактично надання послуг як розрахунок платежів, то відповідно до умов договору графік сторонами погоджено, списання та зарахування коштів вчиняються фактично на користь банку, інформаційне забзпечення має надаватися безоплатно, як передбачено законодавством

Отже, положення укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 кредитного договору, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісії за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо стягнення з відповідача суми кредиту та процентів за користування, суд зазначає наступне.

Так позивач зазначає, що заборгованість складає 49 405,87 грн., з яких: 21 508,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 44,81 грн. за нарахованими процентами, 14885,12 грн. за простроченими процентами, 997,50 грн. за комісією, 11970,00 грн. за простроченою комісією.

Як вбачається з виписки з розрахуку первісного кредитора відповідачем ОСОБА_1 в рахунок сплати кредиту 03.09.2021 сплачен- 2700,00 грн., 08.10.2021 2700,00 грн., 05.11.2021 2700,00 грн., 07.12.2021 2700,00 грн., 05.01.2022 2700,00 грн., 07.02.2022, 2700,00 грн., 08.12.2022 3000,00 грн., 16.06.2023 3000,00 грн. на загальну суму 22200,00 грн., які зараховувались на сплату кредиту, відсотків та комісії (а.с. 47-48).

Відповідно до графіку платежів. Відповідач мав сплатити кредит в сумі 35000, 00 грн та відсотки в сумі 5728,79 грн.

Враховуючи, що умова договору про сплату комісії є нікчемною, суд вважає, що сплачені кошти мали були внесені на погашення відсотків та суми кредиту.

Таким чином, враховуючи суму доведених процентів за користування кредитом та враховуючи некчемність комісії з банківського обслуговування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором 4/3951885 від 09.08.2021 року у загальному розмірі 18608,79 грн., що складається з основного боргу (осн. борг 35000,00 + % за користування 5728,79 22200,00 грн. сплачені відповідачем в рахунок погащення кредиту) яка підлягає стягненню відповідача.

В іншій частині позов задоволенню не підлгає, з підстав зазначених вище.

В позові заявлено про стягнення судових витрат, які складають із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1).

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», відповідно до якого сума гонорару зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг; вартості послуг (прейскурант), що є додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024; акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №1 від 05.02.2025 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, складеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», відповідно до якого Об`єднання надало послуги щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 7200,00 грн, з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу 1200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості 6000,00 грн; реєстру боржників від 01.04.2025, ордеру про надання ТОВ «Санфорд Капітал» адвокатом Маслюженком М.П. правничої (правової) допомоги, виданий АО «Альянс ДЛС» (а.с.110-121).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в матеріалах справи відсутнє.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи в обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, проведення юридичного та фінансового аналізу вартістю 1200,00 грн та завищена вартість (у порівнянні з іншими) складання позовної заяви, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, порівняння ринкової вартості аналогічних робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в пропорційно задоволеним вимогам на 37,67 %, що дорівнює 1883,50 грн..

Оскільки позовні вимоги задоволено частково суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі в розмірі 912,52 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №4/3951885 від 09.08.2021 року в розмірі 18 608 (вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 79 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 912 (дев`ятсот дванадцять) гривень 52 копійки та на правничу допомогу у розмірі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) гривні 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06.05.2026.

Суддя С.О. Рубіжний