Рішення № 136328497, 30.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/15865/25

Провадження № 2/185/1590/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., представника позивача Дашко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просить суд визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 600 кв.м. та складається з: А1Ж житловий будинок цегляний, загальною площею 83,6 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м.; Б літня кухня цегляна; Б1 сарай цегляний; В сарай цегляний; Т вбиральня цегляна; ПГ погріб цегляний; Г літній душ цегляний; №1,2 огорожа; №3 водопровід.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що у зв`язку з тим, що в досудовому порядку вирішити питання неможливо, позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в звернувся до суду з відзивом на позов у якому зазначив, що він не є належним відповідачем по справі і просив суд проводи розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні встановлено наступне.

11 листопада 1999 року ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Тимошенком М.М. (спадкова справа 456/99р, зареєстровано в реєстрі №2735) отримала у спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок був зареєстрований 11 листопада 1999 року Малим державним підприємством «Інвентаризатор» на праві приватної власності за ОСОБА_1 і записаний у реєстрову книгу №39 реєстр №8394, про що на звороті Свідоцтва про право на спадщину за законом було зроблено відповідний реєстраційний напис. При цьому незадовго до смерті ОСОБА_2 відбулася зміна адреси будинку з номера «156» на номер «156А». Але до моменту своєї смерті ОСОБА_2 не переробляв документи на право власності у зв`язку із зміною адреси. Зі свого боку Позивачка також до цього часу не переоформлювала правовстановлюючі документи на будинок у зв`язку із зміною адреси будинку. Документи щодо зміни номеру будинку не збереглися.

09 вересня 2025 року Позивачка, з метою отримання компенсації за пошкоджений будинок внаслідок військових дій, звернулась із заявою за номером 68785790 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області про державну реєстрацію її права власності на зазначений житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами. Державним реєстратором з метою з`ясування інформації щодо реєстрації прав на житловий будинок до 01.01.2013 року було подано запит до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області. У відповіді №01-21/2846 від 11.09.2025 року Кремінська міська військова адміністрація зазначила що у зв`язку з тимчасовою окупацією Кремінської громади, архівні справи залишились на непідконтрольній території. Тому Кремінська міська військова адміністрація не має технічної можливості надати відомості про об`єкти нерухомого майна державному реєстратору, які необхідні для проведення державної реєстрації (копія відповіді додається). 15 вересня 2025 року Позивачка отримала рішення за номером 80830068 від державного реєстратора прав на нерухоме майно Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області Людмили Масюк про відмову у проведені реєстраційних дій (копія рішення додається до позову).

Таким чином, зареєструвати право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , набуте позивачкою згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.1999 року не представляється можливим з об`єктивної причини, так як до 01 січня 2013 року функції з державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна в м. Кремінна було покладено на КП Кремінське БТІ. Реєстрація виконувалась за письмовим зверненням власника. Інформація щодо об`єктів нерухомого майна зберігалась в архіві підприємства на паперових носіях. Законодавство не вимагало обов`язкового переведення інформації в електронний формат. Архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Кремінської міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією. Право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 набула у встановленому законодавством України на момент його набуття порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Громадянин набував права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (частина друга статті 12 цього Закону) Частиною 4 ст. 19 ЗУ «Про власність» було визначено, що право приватної власності може бути передано у спадщину громадянам, юридичним особам, державі. Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1063 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_1 , як зазначено вище, набула право власності на нерухоме майно після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Тимошенком М.М. 11 листопада 1999 року, зареєстрованого в реєстрі за №2735 (спадкова справа 456/99р). Зазначений житловий будинок був зареєстрований 11 листопада 1999 року Малим державним підприємством «Інвентаризатор» на праві приватної власності за ОСОБА_1 і записаний у реєстрову книгу №39 реєстр №8394, про що на звороті Свідоцтва про право на спадщину за законом було зроблено відповідний реєстраційний напис.

Щодо зміни адреси будинку з номера «156» на номер «156А» слід зазначити наступне. Так зазначений факт підтверджується наявністю в паспорті реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений факт також підтверджується довідкою Виконавчого комітету Кремінської міської ради №5985 від 06.10.2005 року, згідно якої ОСОБА_1 мешкає та прописана в АДРЕСА_1 , склад сім`ї одна. Зазначене також підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади №2025/014687154 від 07.10.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 12.05.1976 року. Зазначене також підтверджується відповідними записами в Домовій книзі, а також Технічним паспортом на житловий будинок. Крім того, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №449973778 від 30.10.2025 року право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване 25.11.2010 року за ОСОБА_3 (сусід).

Зазначений будинок знаходиться на земельній ділянці площею 910 кв.м., загальна площа: 54,9 кв.м., житлова площа 41,0 кв.м. Натомість житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці площею 600 кв.м. та складається з: А1Ж житловий будинок цегляний, загальною площею 83,6 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м.; Б літня кухня цегляна; Б1 сарай цегляний; В сарай цегляний; Т уборна цегляна; ПГ погріб цегляний; Г літній душ цегляний; 1-2 огорожа; 3 водопровід. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №449973703 від 30.10.2025 року право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстроване. Також згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №446575972 від 07.10.2025 року відсутня реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Станом на 11.11.1999 року процедура державної реєстрації об`єктів нерухомого майна була унормована Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839. Відповідно до п.1.4-1.6 вказаної Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.). Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. 03.08.2004 набув чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав. Згідно п.5 Розділу V Прикінцевих положень Закону №1952-IV (в редакції, що діяла на момент набуття права власності на квартиру) функції з реєстрації об`єктів нерухомого майна до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрації об`єктів нерухомості були покладені на комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації здійснювали реєстрацію об`єктів нерухомого майна у відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Приписами абз.1 п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Позивачка, набувши право власності на житловий будинок 11 листопада 1999 року, зареєструвала своє право власності у встановленому на той час порядку передбаченому на момент виникнення таких прав, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Згідно п. 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Згідно пп. 1.1 п. 1 глави 2 розділу ІІ Порядку правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються. Аналогічні норми містили Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року (пункт 27 глави ІІ; п.38 розділу 1 глави ІІІ; п. 61 розділу 3 глави ІІІ), Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18.06.1994 року (п. 21 розділу ІІ; п. 49 глави І розділу ІІІ), Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31.10.1975 року (п. 23 розділу ІІ; п.32 глави І розділу ІІІ). Отже сам факт того, що оригінали документів на право власності на домоволодіння знаходяться у спадкоємця, свідчить про належність домоволодіння особі, зазначеній в такому правовстановлюючому документі як власника нерухомого майна. Оскільки відповідно до законодавства України, яке діяло як до 01.01.2013 року так і після зазначеної дати при вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення правочинів з нерухомим майном набувачу майна видається новий правовстановлюючий документ, а попередній правовстановлюючий документ залучався до нотаріальної справи і повинен зберігатися в справах нотаріуса. А у разі відчуження частки, в правовстановлюючому документі здійснюється відповідний запис. Зважаючи на зазначене слідує висновок, що наявність на руках оригіналів правовстановлюючих документів на право власності на нерухоме майно свідчить про дійсність таких документів.

Загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню у даній справі, є факт, що починаючи з 18.04.2022 року Кремінська міська територіальна громада, до складу якої входить м. Креміна, тимчасово окупована, що також визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376. Як вбачається із наданих Кремінською МВА відповідей №01-21/2846 від 11.09.2025 року та №01-21/3428 від 31.10.2025 року, у зв`язку із тимчасовою окупацією Кремінської громади, архівні справи залишились на непідконтрольній території, тому Кремінська міська військова адміністрація на даний час не має технічної можливості надати відомості про об`єкт нерухомого майна, які необхідні для проведення державної реєстрації. При цьому у листі №01-21/3428 від 31.10.2025 року Кремінська МВА повідомила про те, що згідно рішення Кремінської міської ради 6 скликання від 21.10.2015 № 65/5 вулиця Куйбишева була перейменована на вулицю Лиманську, а також про відсутність інформації стосовно зміни адреси житлового будинку з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 .

Таким чином, наразі надати документи щодо реєстрації права власності на домоволодіння в органах БТІ не має можливості, як і не має можливості отримання або відновлення документів щодо зміни номеру будинку, оскільки КП Кремінське БТІ не перемістилося на підконтрольну Україні територію, архіви не вивозилися, а територія Кремінської міської громади перебуває в окупації. Отже іншого шляху відновлення прав Позивачки окрім звернення до суду не має. Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом даної справи є визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки це право не визнається іншими учасниками цивільних відносин. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Таким чином у зв`язку з неможливістю зареєструвати у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно вже наявне у Позивачки право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, її право власності не визнається (підвергається сумніву) державною, що призводить до неможливості здійснення нею своїх правомочностей власника. Позивачкою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами набуто у 1999 році. Документи на право власності були оформлені та посвідчені компетентними органами у відповідності до діючого на той час законодавства України, та свідчать про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на нерухоме майно на момент набуття позивачкою на них права власності. В даній справі Позивачка є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, але не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з відсутністю відомостей про її право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, неможливістю отримати документи, що підтверджують її право та їх реєстрацію у відповідних компетентних органів, та об`єктивною неможливістю внести вказані відомості до реєстру з зазначених вище причин.

На підставі викладеного встановлено, що наявними документами позивачкою підтверджується право власності позивачки на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки та зміни адреси будинку у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Кремінна Сіверськодонецького р-ну Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачка не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її права власності. Отже відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для відновлення Позивачкою порушеного її права власності. Згідно цінової довідки (в скороченій формі) по визначенню дійсної вартості житлового будинку від 25 листопада 2025 року, наданої суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , ринкова вартість домоволодіння, яке складається з житлового будинку (А1Ж) одноповерхового цегляного, з належними будівлями та спорудами: Блітня кухня, Б1-сарай, В-сарай, Т-вбиральня, ПГ-погріб, Г- літній душ, №1,2 огорожа, №3 водопровід, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визначена порівняльним підходом який базується на зіставленні цін продажу подібних об`єктів в даній місцевості з урахуванням поправок, станом на 25 листопада 2025 року з технічної точки зору становить: 173200,00 грн. (сто сімдесят три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 600 кв.м. та складається з: А1Ж житловий будинок цегляний, загальною площею 83,6 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м.; Б літня кухня цегляна; Б1 сарай цегляний; В сарай цегляний; Т вбиральня цегляна; ПГ погріб цегляний; Г літній душ цегляний; №1,2 огорожа; №3 водопровід.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. О. Головін