Рішення № 136327843, 07.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3306/26

Провадження № 2/204/3097/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 29877775 від 29 листопада 2021 року у загальному розмірі 17 000,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 29 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем укладено кредитний Договір № 29877775. Кредитодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/01 відповідно до якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 29877775 від 29 листопада 2021. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 29877775 від 29 листопада 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 17 000,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 12 000,00 грн. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним договором. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 29877775, відповідно до умов якого Товариство надає клієнту кредит у розмірі 5 000,00 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору, пільговий період 30 днів, стандартний період 60 днів, процентна ставка 3 %, строк повернення кредиту до 27 лютого 2022 року (а.с. 18-23).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлені договором грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується копією листа ТОВ «УПР» від 24.10.2025 року № 3152_251024113746 (а.с. 33).

Відповідач отримав у кредит обумовлену договором суму грошових коштів, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Так, 01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 71117683 від 05 лютого 2022 (а.с. 28-30).

Того ж дня, тобто 01 вересня 2025 року, між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року (а.с.9).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ПОЗИКА» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 29877775 від 29 листопада 2021, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 17 000,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 12 000,00 грн. (а.с. 12).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 29877775 від 29 листопада 2021.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, згідно якого загальна сума заборгованості за кредитним договором № 29877775 від 29 листопада 2021 року складає 17 000,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 12 000,00 грн. (а.с. 37-38).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 17 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у даній справі надавав ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується Договором про надання правової допомоги № 39493634 від 02 січня 2026 року (а.с. 15-17).

16 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПОЗИКА» та ФОП ОСОБА_2 було підписано Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги, в якому зазначено, що вартість послуг з надання правової допомоги становить 5 500,00 грн. (а.с. 10).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що особа, яка надавала позивачу правову допомогу у даній справі, є професійним адвокатом.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, дана справа визначена судом як малозначна справа та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження в силу вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом.

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, у задоволенні вимог представника позивача про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (0,8 ставки судового збору за подачу позовної заяви в електронному вигляді).

На підставі ст.ст. 15, 16, 526, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за договором про надання кредиту № 29877775 від 29 листопада 2021 року у загальному розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень, 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок); заборгованість за відсотками 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень, 00 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез