Рішення № 136325428, 07.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7207/25

07 травня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи Міністерство оборони України, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги", в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови задовольнити рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .

Матір позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи у зв`язку з патологією серцево-судинної системи прогресуючого характеру, з низьким реабілітаційним потенціалом вказує на вираження порушення функції кровообігу, призводить до обмеження здатності до трудової діяльності 2 ст., пересування 2 ст.

У висновку ЛКК № 636 від 10.11.2025 зазначається про наявність потреби постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищезазначеним позивачем було подано рапорт па звільнення за сімейними обставинами відповідно до пп. "г" п. 2. ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу.

Командуванням Військової частини НОМЕР_1 було розглянуто рапорт позивача та 26.112025 року прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту оскільки копія рішення лікарняно-консультативної комісії №636 від 10.11.2025 виданого КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Борщівської міської ради не відповідає жодній із встановлених (затверджених) форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу його матері у постійному сторонньому догляді.

Такі наведені аргументи позивач вважає недоречними та безпідставними, а відмову такою, яка підлягає скасуванню, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Також при відкритті провадження суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для залучення Міністерства оборони України та Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги", в якості третіх осіб для участі у даній справі.

30.04.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовну та вказує, що на підтвердження факту необхідності здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , позивач в додатках до рапортів надавав:

копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025;

копію висновку ЛКК №636 від 10.11.2025;

копію висновку про наявність порушення функції організму №636 від 10.11.2025.

Проте представник вказує, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії.

Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю І А, Б групи у Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577).

Вказує, що усім решта потребу у сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками:

Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о);

Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407);

Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2023 № 667.

Зазначає, що надані позивачем: копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025, копія висновку ЛКК №636 від 10.11.2025, копія висновку про наявність порушення функції організму №636 від 10.11.2025 не відповідають жодній з затверджених форм, а тому не можуть розглядатися, як документи, що підтверджують потребу матері позивача у постійному догляді.

Вказує, що форма висновку № 080-4/о не передбачає можливості надання закладами охорони здоров`я рекомендації особі, щодо якої складається відповідна форма такої соціальної послуги як постійний догляд.

Зазначає, що з урахуванням вищевикладеного, підстави звільнення з військової служби позивача, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції від 17.01.2025), як військовослужбовця призваного під час мобілізації, у якого виникла необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю з інвалідністю ІІ групи, відсутні.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

У листопаді 2025 року позивачем було скеровано рапорт про звільнення його з військової частини за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та немає інших осіб, що можуть здійснювати такий догляд.

До рапорту було долучено наступні документи:

Позивачем були подані такі документи:

нотаріально завірена копія паспорта та коду;

нотаріально завірена копія паспорта та коду ОСОБА_2 ;

свідоцтво про народження;

нотаріально завірена копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/25 89/В від 06.11.2025;

нотаріально завірена копія висновку ЛКК №636 від 10.11.2025;

нотаріально завірена копія висновку про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 636 від 10.11.2025;

нотаріально завірена копія звіту про перебіг І курсу лікування з перекладом на українську мову від 01.09.2025.

У відповідь на рапорт, Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.11.2025 №813/49109 повідомила позивача про наступне.

"…

На підтвердження наявності у Вашої матері потреби у постійному сторонньому догляді вами надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025; висновок ЛКК №636 від 10.11.2025, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" та висновок про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №636 від 10.11.2025, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради".

Копія рішення лікарняно-консультативної комісії №636 від 10.11.2025, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" не відповідає жодній із встановлених (затверджених) форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу вашої матері у постійному сторонньому догляді.

…

Наданий Вами в якості додатків до рапорту витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджує, що Ваш батько є особою з інвалідністю ІІ групи та у відповідності до вищезгаданого абзацу 7 п.40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи не містить рішення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді.

…

Отже надані Вами рішення лікарняно-консультативної комісії №636 від 10.11.2025 виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" не відповідає із затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу у постійному сторонньому догляді за Вашою матір`ю.

Крім того, надані Вами висновок про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №636 від 10.11.2025, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради", витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025, не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за Вашою матір`ю, відповідно підстави для звільнення Вас з військової служби не доведені.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами Вам було відмовлено у задоволенні рапорту.".

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Звертаюсь з рапортом до командира військової частини, позивач послався на п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, відповідно до припису якого (в редакції чинній на момент подання позивачем рапорту про звільнення):

військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

До рапорту позивач, серед іншого додав:

- Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025;

- Висновок про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №636 від 10.11.2025, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" за формою №080-4/о;

- Додаток до висновку ЛКК №636 від 10.11.2025 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради".

Проте, вказаний рапорт відповідач не задовольнив, з посиланням на те, що:

- копія рішення лікарняно-консультативної комісії №636 від 10.11.2025, виданого КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" не відповідає жодній із встановлених (затверджених) форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу вашої матері у постійному сторонньому догляді;

- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджує, не містить рішення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді.

Крім того відповідач вказує на те, що форма висновку № 080-4/о не передбачає можливості надання закладами охорони здоров`я рекомендації особі, щодо якої складається відповідна форма такої соціальної послуги як постійний догляд, суд зазначає наступне.

Оцінюючи такі підстави відмови відповідача, суд враховує наступне.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.

Зокрема, п.3 ч.12 цієї статті встановлено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено три умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби:

- один із батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- така особа з інвалідністю I чи II групи потребує постійного догляду;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача, ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Матір позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025.

Крім цього, Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025 (пункт 15) підтверджено обмежену здатність ОСОБА_2 (матір позивача) до трудової діяльності та пересування.

Потреба в сторонньому догляді за матір`ю позивача визначена "Висновком про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" №636 від 10.11.2025, виданим КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" за формою №080-4/о, та додатком до нього.

Щодо покликань відповідача на те, що форма висновку № 080-4/о не передбачає можливості надання закладами охорони здоров`я рекомендації особі, щодо якої складається відповідна форма такої соціальної послуги як постійний догляд, суд зазначає наступне.

Згідно п.27 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

Визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін "медичний висновок" визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" ("Офіційний вісник України", 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас відповідно п.1 розділу ІІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України № 811 від 28.04.2023), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом п.п. "г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема:

1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;

2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

Крім цього, наказом Міністерством охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» та інструкцію щодо її заповнення.

Відповідно до п.2 Інструкції, в редакції на час видачі висновку (10.11.2025), а також п.3 Інструкції в теперішній редакції, Висновок за формою №080-4/о надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Отже, необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю позивача може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК, зокрема за формою №080-4/о, який надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Порядок видачі та заповнення форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерством охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132.

Наявний в матеріалах справи "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" від 10.11.2025 №636 (арк. справи 22), який додавався позивачем до рапорту, повністю відповідає Формі первинної облікової документації №080-4/о, в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 №407 станом на дату його видачі (10.11.2025), про що також вказано у верхньому правому кутку такого висновку.

При цьому, слід зазначити, що №636 це порядковий номер Висновку від 10.11.2025, а не номер форми первинної облікової документації (№080-4/о).

Відтак, судом відхиляються доводи відповідача про те, що наданий позивачем медичний висновок від 10.11.2025 №636 виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ.

Також, до вказаного Висновку №636 від 10.11.2025 форми №080-4/о КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Борщівської міської ради" надано додаток від 10.11.2025, в якому вказано діагноз та заключення ЛКК: "потребує постійного стороннього догляду". Такий додаток підписаний тими ж членами ЛКК та завірений печаткою.

Слід зазначити, що Військова частина як і суд не мають повноважень щодо перевірки діагнозу чи заключення які встановлені закладами охорони здоров`я, в тому числі ЛКК.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, судом встановлено, що уповноваженим закладом охорони здоров`я видано Висновок №636 від 10.11.2025 за формою первинної облікової документації №080-4/о (з додатком), який підтверджує потребу матері позивача, що є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, в постійному сторонньому догляді.

Щодо сестри позивача - ОСОБА_3 , то суд зауважує, що при розгляді рапорту позивача та прийняття відповідного рішення, жодних застережень щодо неї відповідачем не наведено.

Крім того, як встановлено судом з матеріалів справи, у сестри позивача наявне захворювання: рецидивуюче-ремітуючий розсіяний склероз з березня 2023 року, лікування якого остання здійснює закордоном, а тому, остання не може здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 .

Щодо покликань відповідача на те, що витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, не містить рішення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді, то як зазначалося вище, позивачем додано до рапорту належні докази (висновок ЛКК), що підтверджують необхідність матері позивача у постійному сторонньому догляді.

При цьому, пунктом 15 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №159/25/2589/1 від 06.11.2025 підтверджено обмежену здатність ОСОБА_2 (матір позивача) до трудової діяльності та пересування.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду та надання соціальних послуг на непрофесійній основі, надавши в підтвердження цього відповідні докази, суд вважає відмову відповідача необґрунтованою.

Інших підстав для відмови у задоволенні рапорту ні відповідачем ні судом не встановлено.

Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини звільнити його з військової служби теж підлягають задоволенню.

Решта доводів не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 задовольнити рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.