Ухвала суду № 136324196, 06.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 травня 2026 року № 320/18346/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ТРАНС АГРО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ТРАНС АГРО» звернулось у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №178/32-00-07-13 від 11.03.2025 та №179/32-00-07-13 від 11.03.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

Щодо змісту позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить, зокрема, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №178/32-00-07-13 та №179/32-00-07-13 від 11.03.2025.

Водночас із доданих до позовної заяви документів убачається, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 11.03.2026.

Таким чином, позовні вимоги викладені неконкретизовано та містять розбіжності щодо дати оскаржуваних рішень, що унеможливлює однозначне визначення предмета спору та перевірку дотримання позивачем строку звернення до суду.

З огляду на викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги із зазначенням коректних реквізитів оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо надання доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви мають додаватися документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У позовній заяві позивач зазначає, що ним використовувався адміністративний порядок оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, а також вказує про подання скарги на спірні рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Разом із тим, доказів подання відповідної скарги, а також доказів її розгляду чи нерозгляду контролюючим органом до позовної заяви не додано.

Вказані обставини мають істотне значення для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та визначення норм процесуального закону, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин позивачу необхідно надати належні докази на підтвердження подання скарги в порядку адміністративного оскарження, а також документи щодо результатів її розгляду або докази відсутності такого розгляду.

Щодо подання письмових процесуальних документів і доказів державною мовою.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно ст. 1 Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

Статтею 15 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Також відповідно до ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін, суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14.12.1999 року зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що у рішенні «Менцен проти Латвії» (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: «… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених ст. 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача на необхідності складення документів під час звернення до суду державною мовою.

У випадку, коли документ складений іноземною мовою, до суду подається переклад документа на державну мову України.

Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 року з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, ст. 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу здійснюється нотаріально, у порядку, передбаченому ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Великою Палатою Верховного Суду теж неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою, зокрема у справі № 9901/12/20, провадження № 11-56заі20, справі № 826/7329/17 (9901/346/20), провадження № 11-28заі21.

Разом з тим, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними у судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Як вбачається із додатків до позовної заяви, представник Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ТРАНС АГРО» надав до суду копії документів, які викладені іноземною мовою без перекладу на українську мову.

Окремо суд вважає необхідним наголосити, що не аналізує долучені до позовної заяви додатки та не надає їм оцінку, проте перевіряє такі на відповідність дотримання вимог чинного законодавства, так з матеріалів справи вбачається, що заява складена українською мовою, водночас додатки (письмові докази), які за формою є документами правового характеру та засвідчують обставини виникнення правовідносин, складені іноземною мовою та подані без перекладу на українську мову.

Враховуючи викладене, а також з метою встановлення дійсного змісту письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються і вимоги, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 15 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд зазначає, що докази надані до позову повинні бути подані державною мовою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Судом враховано вимоги ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунуті в п`ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви з усіма доданими до неї документами, у якій конкретизувати позовні вимоги шляхом зазначення коректних реквізитів оскаржуваних податкових повідомлень-рішень;

- копії скарги на спірні податкові повідомлення-рішення, поданої до Державної податкової служби України, а також належних доказів її направлення (подання) до контролюючого органу;

- доказів розгляду відповідної скарги контролюючим органом або доказів неотримання рішення за результатами її розгляду;

- належним чином засвідчені додатки до позову перекладені українською мовою.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 171 цього Кодексу.

За змістом до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

На підставі наведеного та керуючись ст. 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ухвалив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ТРАНС АГРО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ТРАНС АГРО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Вісьтак М.Я.