Рішення № 136323791, 27.04.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/359/25 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача - Бардіна О.О.,

представники відповідача - Магдинець О-Л.Є. та Голубка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Івана Коршинського, буд. 12А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 травня 2026 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Бардіної Олени Олександрівни (далі представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДМС у Закарпатській області з ненадання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

2) скасувати наказ Головного управління ДМС у Закарпатській області від 16.01.2025 № 20-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби ОСОБА_1 »;

3) поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДМС у Закарпатській області;

4) стягнути з Головного управління ДМС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

5) звернути рішення до негайного виконання.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 січня 2025 року отримав на електрону пошту копію Наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 16.01.2025 року №20-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби ОСОБА_1 » підставою якою стало подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДМС у Закарпатській області стосовно ОСОБА_1 завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 03.01.2025 року. Разом з тим, вважає, що прийняттю наказу від 16.01.2025 року передувала бездіяльність ГУ ДМС України в Закарпатській області щодо його заяви від 25.11.2024 року про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Позивач вважає Наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 16.01.2025 року №20-к протиправним та таким, що грубо порушує його конституційні права.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

17 лютого 2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого в проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Відповідач категорично заперечує твердження позивача про те, що прийняттю наказу про його звільнення від 16.01.2025 року передувала бездіяльність ГУ ДМС у Закарпатській області щодо його заяви від 25.11.2024 року про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів. Тобто фактично вся позиція позивача будується лише на тому що відповідач нібито не надав відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів. Дане твердження не має за собою жодного юридичного підґрунтя та не відповідає дійсності, оскільки проведення дисциплінарного провадження, а також прийняття рішення за результатом дисциплінарного провадження жодним чином не залежало від результату розгляду начальником ГУ ДМС заяви ОСОБА_1 від 25.11.2025 року про надання відпустки. Зазначає, що позивач обіймав посаду державного службовця і одночасно був керівником самостійного структурного підрозділу, заброньованим. У період чергової відпустки позивач самовільно (безпідставно) залишив територію України, не повідомив начальника ГУ ДМС про намір виїзду, не отримував дозволу, відрядження чи будь-якого погодження на виїзд. Перебуваючи за кордоном, позивач подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 днів, яка не була погоджена. Після закінчення щорічної відпустки позивач до виконання службових обов`язків не приступив. За результатом дисциплінарного провадження встановлено факт грубого порушення службових обов`язків, що стало підставою для звільнення за порушення присяги державного службовця.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимог у повному обсязі з мотивів наведених у позові та відповіді на відзив, просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просили суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін з приводу даного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2024 року у зв`язку із виїздом за межі території України та перебування за межами України позивач звернувся до ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою від 25.11.2024 року про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». До заяви було долучено копію сторінок паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджує його виїзд за межі території України.

Листом від 02.12.2024 року за №2101.11-9904/2101.3-24 за підписом голови дисциплінарної комісії М. Рака позивача було повідомлено, що його заява від 25.11.2024 року про надання відпустки без збереження заробітної плати станом на 02.12.2024 року «не реалізована», оскільки ним «порушено вимоги пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57». Вказано, що у діях позивача вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбачені пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень та порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача.

Наказом від 29.11.2024 року № 1-д «Про порушення дисциплінарного провадження» на підставі інформаційної довідки начальника ВП ГУ ДМС Галеєва В.Н. порушено дисциплінарне провадження за фактами, викладеними в інформаційній довідці про обставини щодо вчинення завідувачем сектору з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДМС ОСОБА_1 дисциплінарного проступку», Дисциплінарне провадження здійснити у період з 29.11.2024 по 20.12.2024.

Представник позивача адвокат Торган В.Б. 05.12.2024 року звернувся до відповідача із заявою щодо протиправності наказу від 29.11.2024 року № 1-д «Про порушення дисциплінарного провадження» та попросив скасувати наказ від 29.11.2024 року № 1-д ГУ ДМС у Закарпатській області та повідомити про результати розгляду цієї заяви.

Листом ГУ ДМС у Закарпатській області від 06.12.2024 року № 2101.11-10073/2101.3-24 керуючись підпунктами 18, 31, 32 «Порядку здійснення дисциплінарного провадження», затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 року №1039 позивача було запрошено на засідання дисциплінарної комісії на 12.12.2024 року о 11:00 годині у приміщенні ГУ ДМС у Закарпатській області для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Позивач звернувся до ГУ ДМС України у Закарпатській області із проханням надати для ознайомлення в електронній формі матеріали дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 .

Листом Голова дисциплінарної комісії М. Рак повідомив, що дисциплінарне провадження триває і позивачу було надано на ознайомлення наявні на час надання матеріали дисциплінарної справи.

Позивачем були надіслані дисциплінарній комісії ГУ ДМС України у Закарпатській області пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, в яких було наголошено на відсутності складу дисциплінарного правопорушення у діях чи-то бездіяльності позивача, зазначено про численні порушення правил дисциплінарного провадження та викладено пояснення щодо матеріалів дисциплінарної справи.

Під час засідання дисциплінарної комісії у режимі відеоконференції позивачем було підтверджено законність виїзду за межі території України, відсутність порушень правил перетинання державного кордону та наголошено на протиправності бездіяльності ГУ ДМС України у Закарпатській області щодо заяви від 25.11.2024 року про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Листом від 07.01.2025 року №2101.11-132/2101.11-25 секретарем дисциплінарної комісії повідомлено позивача, що відповідно до пункту 35 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 та статті 75 Закону України «Про державну службу», що дисциплінарною комісією для здійснення дисциплінарного провадження 07 січня 2025 року внесено начальнику ГУ ДМС у Закарпатській області подання дисциплінарної комісії разом із матеріалами дисциплінарної справи та зазначаємо про необхідність надання Вами письмового пояснення начальнику ГУ ДМС у Закарпатській області особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу ГУ ДМС у Закарпатській області (uz@dmsu.gov.ua). Пояснення мають відображати час, місце, обставини та причини вчинення Вами дисциплінарного проступку, усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню дисциплінарного стягнення.

09.01.2025 року позивачем подано до ГУ ДМС у Закарпатській області пояснення державного службовця згідно статті 75 Закону України «Про державну службу», в яких вказав, що ним жодного дисциплінарного проступку не вчинялося. Всі його дії, бездіяльність і рішення відповідають чинному законодавству України та є результатом реалізації прав, наданих йому Конституцією України та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

16 січня 2025 року позивачем було отримано Наказ Головного управління Державної міграційної служби України від 16 січня 2025 року №20-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягав у порушенні Присяги державного службовця, а саме вчинення дій, щодо яких законом встановлені заборони чи обмеження та призвели до порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» та пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Вважаючи Наказ ГУ ДМС у Закарпатській області від 16.01.2025 року № 20-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби ОСОБА_1 » протиправним та таким, що порушує його конституційні права, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно ст. 36 Закону № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця.

Особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги державного службовця.

Верховний Суд, неодноразово аналізуючи в своїх рішеннях текст присяги державного службовця, дійшов таких правових висновків.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 у справі № 452/1661/16-а.

Відповідно до ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарними проступками є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ, від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено відповідні укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 18 листопада 2022 № 757/2022 якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

15.03.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24.03.2022 року.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Організація трудових відносин в умовах воєнного стану - це особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, на підставі Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 № 45 (зі змінами), відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 р. № 493-р згідно з Переліком посад та професій, розділу ІІ, пункту 3 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на строк проведення мобілізації. Посвідчення про відстрочку від призову на військову службу (бронювання) на період мобілізації та на воєнний час № ЗАК/05/ від 15.08.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України ухвалив рішення обмежити перетин державного кордону державним службовцям під час воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 69 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57» (далі - правила) обмежено право на виїзд за кордон у тому числі депутатам місцевих рад, а також керівникам структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівникам, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування.

Виїзд за межі України таким посадовим особам можливий лише у разі службових відряджень.

ГУ ДМС у Закарпатській області листом від 31.01.2023 року № 2101.08-1035/2101.01-23 надіслано до ДМС України список працівників, які підпадають під обмеження відповідно до пункту 2-14 Правил, до якого включено позивача, як керівника структурного підрозділу ГУ ДМС у Закарпатській області та як заброньованого працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» визначено, що робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.

Пунктом 3 вказаної постанови КМУ визначено, що у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Матеріалами справи встановлено, що 26 листопада 2025 року упродовж робочого дня позивач не з`явився на робочому місці, про що кадровою службою складено відповідний Акт про відсутність працівника без поважних причин. 29.11.2024 року начальником відділу управління персоналом ГУ ДМС у Закарпатській області надіслано доповідну записку на ім`я начальника ГУ ДМС у Закарпатській області про те, що ОСОБА_1 знову відсутній на роботі, оскільки перебуває за межами України, що підтверджується відомостями про перетин кордону копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відповідними відмітками про перетин кордону, згідно заяви від 25.11.2025 року.

У зв`язку з вищенаведеним наказом ГУ ДМС у Закарпатській області від 29.11.2024 року №1-д стосовно зазначеного державного службовця порушено дисциплінарне провадження.

ГУ ДМС у Закарпатській області та ДМС рішення про службове відрядження за кордон ОСОБА_1 не приймалися, однак 13 листопада 2024 року позивач виїхав за межі території України, що підтверджується відмітками про перетин державного кордону в його паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

25.11.2024 року на офіційну адресу електронної пошти ГУ ДМС у Закарпатській області «uz@dmsu.gov.ua» надійшла заява позивача про надання на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 26.11.2024 року відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів, у зв`язку з перебуванням за кордоном, до якої додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 з відміткою про перетин державного кордону 13.11.2024 року через пункт контрольного пропуску «Дякове-Халмеу» на кордоні України та Румунії.

У ході проведення дисциплінарного провадження, з метою повного всебічного та неупередженого проведення перевірки, дисциплінарною комісією надіслано ряд запитів до Адміністрації державної прикордонної служби України, державних установ та органів місцевого самоврядування, також до Берегівської районної ради, депутатом якої являється ОСОБА_1 .

З відповіді Берегівської районної ради, вбачається, що за розпорядженням голови Берегівської районної ради від 13.11.2024 року № 88 ОСОБА_1 , депутата Берегівської районної ради, відряджено зазначеним органом у період з 13.11 по 21.11.2024 за кордон до органу місцевого самоврядування с. Бенятина (Словаччина) для обміну досвідом у сфері культури, освіти та медицини та встановлення тісного партнерства для розвитку та покращення інфраструктури громад.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Про намір виїхати за кордон, позивач, як державний службовець (заброньований на період мобілізації) та керівник структурного підрозділу ГУ ДМС у Закарпатській області, повинен був поінформувати безпосереднього керівника та державний орган, з яким перебуває у постійних трудових відносинах.

Згідно запиту дисциплінарної комісії щодо підстав перетину кордону 13.11.2024 року ОСОБА_1 . Адміністрацією Державної прикордонної служби України відмовлено у наданні запитуваної інформації.

Як державний службовець, ОСОБА_1 , користуючись всіма правами та обов`язками держслужбовця, зобов`язаний уникати вчинення дій, щодо яких законом встановлені заборони чи обмеження.

Відповідно до пп. 1, 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставами для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є порушення Присяги державного службовця та невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, у даному випадку порушення з боку ОСОБА_1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 440.

З подання дисциплінарної комісії вбачається, що ОСОБА_1 порушив Присягу державного службовця, яка публічно зобов`язує державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Статтею 77 цього ж Закону визначено, що подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Лист від 07.01.2025 року за № 2101.11-132/2101.11-25 позивача повідомлено про право надати пояснення начальнику ГУ ДМС у Закарпатській області перед прийняттям рішення за результатами проведеного дисциплінарного провадження. 09.01.2025 року позивачем надано пояснення, однак не за фактами чи обставинами, за якими проводилося дисциплінарне провадження, а пояснення ґрунтувалися виключно на звинуваченнях у неправомірності дій дисциплінарної комісії, начальника ГУ ДМС у Закарпатській області та недотриманні законодавства при оформленні дисциплінарної справи тощо, проте не містили жодного обґрунтування чи заперечення по суті дисциплінарного проступку.

З врахуванням наведеного ГУ ДМС у Закарпатській області прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Також, доповідною запискою від 29.11.2024 року за № 2101.11/19418-24 запропоновано розпочати дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДМС у Закарпатській області.

На підставі доповідної записки було прийнято наказ ГУ ДМС в Закарпатській області від 29.11.2024 року № 1-д «Про порушення дисциплінарного провадження», яким порушено дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України «Про державну службу» та пункту 5 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 № 1039 тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Відповідно до наказу ГУ ДМС в Закарпатській області від 29.11.2024 року № 1-д дисциплінарне провадження необхідно було здійснити у строк до 20.12.2024. Однак, дане провадження було продовжено до 10.01.2025 року на підставі наказу ГУ ДМС в Закарпатській області від 19.12.2024 року № 3-д «Про продовження терміну проведення дисциплінарного провадження».

Відповідно до пункту 35 Порядку здійснення дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення подання разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня його підписання. Так, подання підписано дисциплінарною комісією 03.01.2025 року (п`ятниця) та внесено на розгляд начальнику ГУ ДМС у Закарпатській області 07.01.2025 року (вівторок), тобто на третій робочий день.

Відповідно до пункту 36 Порядку суб`єкт призначення приймає рішення протягом десяти днів з дня отримання подання. Рішення за поданням прийняте 16.01.2025 року, тобто на десятий день (наказ ГУ ДМС №20-к від 16.01.2025 року). Отже, наказ прийнято з дотриманням строків, встановлених законодавством.

Щодо посилання позивача на протиправність дій відповідача які виразились у відмові в наданні відпустки без збереження заробітної плати за його заявою на час дії воєнного стану на підставі Закону України №2136-ІХ, суд зазначає, що вказаною нормою передбачено право, а не обов`язок роботодавця надавати таку відпуску.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи у наданні вказаної відпустки діяв правомірно.

Крім того, суд приймає до уваги що позивач, займаючи посаду державної служби, склавши присягу державного службовця, повинна неухильно виконувати обов`язки державного службовця, в тому числі виконувати рішення, накази (розпорядження), доручення керівників, проте він, не приступив до виконання службових обов`язків, був відсутнім на робочому місці у зафіксовані комісією відповідача дні, а також не повідомляв про причини відсутності, а отже у відповідача були підстави для притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності за вчинення систематично дисциплінарного проступку.

Європейський суд з прав людини неодноразово розглядав справи щодо спорів, які стосуються питань, пов`язаних із працевлаштуванням державних службовців, їхнім кар`єрним просуванням і завершенням служби.

Зокрема у рішенні «Пеллегрен проти Франці»" від 08 грудня 1999 року, заява №28541/95 Європейський суд з прав людини надав автономне тлумачення терміну Державна служба.

З цією метою Суд запровадив функціональний критерій, що визначається характером обов`язків і функцій службовця. Ті, що обіймають посади, які передбачають виконання функцій, пов`язаних із забезпеченням загальних інтересів, або участь у здійсненні повноважень, наданих за публічним правом, наділені часткою суверенної влади держави. Отже, держава має законний інтерес вимагати від таких посадових осіб особливих відносин довіри і лояльності. З іншого боку, стосовно інших посад, які не містять такого аспекту «державного управління», цього інтересу немає (пункту 60,65 згаданого вище рішення).

Таким чином, дисциплінарною комісією встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку (що підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження), передбаченого підпунктами 1 та 5 частини 2 статті 65 Закону № 889 VIII, а саме Порушення присяги державного службовця, що полягало у невиконанні вимог Законів України, постанов Уряду, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, підрив авторитету державної служби.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийняв обґрунтовані рішення, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Отже підстави для визнання дій відповідача протиправними та скасування спірних рішень відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999 р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 205, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Івана Коршинського, буд. 12А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець