Окрема ухвала № 136323361, 07.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

О К Р Е М А У Х В А Л А

07 травня 2026 року Справа №200/2708/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши у письмовому провадженні матеріали заяви поданої представником позивача адвокатом Сокиркою І.І. в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Сокирка І.І. діючий в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду у порядку, встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою, в якій просить:

- постановити ухвалу про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, всупереч нормам, передбаченим ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025р. № 4695-IX, ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»№ 2017-III від 5.10.2000р., та 10 абзацу 13 пункту Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210, та порушення цими діями прав позивача на стадії виконання рішення Донецьким окружним адміністративним судом від 02 липня 2025 року в адміністративній справі № 200/2708/25.

Заява позивача обґрунтована наступним: - «[…]. За матеріалами, наявними у виконавчому провадженні № 80604694 і розміщеними в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, причиною цього є штучне створення відповідачем (боржником в цьому виконавчому провадженні) обставин, які істотно ускладнюють належне виконання вищенаведеного судового рішення. Зокрема, вже на стадії виконавчого провадження, на виконання вищенаведеного судового рішення боржником було здійснено перерахунок пенсії стягувача, але у обсязі, значно меншому від належного за вищенаведеним судовим рішенням. За обчисленням на виконання вищенаведеного судового рішення, та у відповідності до встановлених відповідних норм, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 після проведеного перерахунку мав дорівнювати: 2595 грн. (розмір мінімальної пенсії за віком у обсязі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначений на підставі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025р. № 4695-IX та ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» № 2017-III від 5.10.2000р.) х 6 (обсяг нарахування державної пенсії за ст. 54 ч. 3 Закону від 28.02.1991р. № 796-XII в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» від 6.06.1996р. № 230/96-ВР за встановленої позивачу 3-ї групи інвалідності згідно вищенаведеного судового рішення) + 170 грн. 82 коп. (розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановлений 10 абзацом 13 пункту Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210) = 15740 грн. 82 коп. Проте у відповідності до інформації про проведення такого перерахунку, викладеній боржником в листі від 07.04.2026р. за вих. № 0500-0504-5/35589 у даному виконавчому провадженні № 80604694, загальний розмір цієї пенсії склав 14336 грн. 82 коп., що становить значно менше від розміру, визначеному у відповідності до вищенаведеного судового рішення. В результаті цих дій пенсія позивача нараховується відповідачем (боржником у виконавчому провадженні № 80604694) у неналежному розмірі, обставини виконання вищенаведеного судового рішення не відповідають його умовам, внаслідок чого судове рішення в цій справі перестало відповідати цим фактичним обставинам, на підставі яких воно було ухвалене з метою належного захисту прав, свобод і законних інтересів позивача. […]. Про ці обставини стороні позивача стало відомо під час ознайомлення з матеріалами, наявними у виконавчому провадженні № 80604694 з виконання вищенаведеного судового рішення даній справі, і розміщеними в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, зокрема із змісту листа відповідача (боржника) від 07.04.2026р. за вих. № 0500-0504-5/35589, розміщеному в АСВП 13 квітня 2026 року. Отже, вищенаведені дії відповідача створюють суттєві перешкоди для захисту цих прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_1 на стадії виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року в адміністративній справі № 200/2708/25, що зрештою змушує ставити питання про визнання їх протиправними.».

Суд зазначає, що 02 липня 2025 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/2708/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2024 року у розмірі меншому за шестикратний розмір мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за період з 01.10.2024 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком; провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2708/25 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2708/25 - залишено без змін.

Отже з урахуванням вищезазначеного, рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2708/25 від 02.07.2025 року набрало законної сили 29.01.2026 року у відповідності до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до приписів ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно зі частиною п`ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Відповідно до частини п`ятої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З огляду на викладене, заява представника позивача, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.

Суд зауважує, що відповідач був належним чином повідомлений про надходження відповідної заяви в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом встановлена у нього наявність реєстрації кабінету електронного суду де в графі «доставлено» зазначено 17.04.2026 року.

Окрім цього, представником позивача був виконаний обов`язок передбачений приписами Кодексу адміністративного судочинства України щодо надсилання копії заяви разом із додатками доданими до неї, що підтверджується Квитанцією № 6742915 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (відповідача) - 17.04.2026 10:55.

Станом на час винесення даної ухвали, відповідачем не було надано жодного клопотання, заяви тощо.

Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Варто зауважити, що приписами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подану заяву в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ч.4 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

В даному випадку судом не встановлено порушень представником позивача в частині строку звернення з даною заявою, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надіслано заяву від 07.04.2026 року до Головного державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням даного судового рішення, що підтверджується копією даного листа.

В свою чергу, представник позивача надіслав дану заяву на адресу суду 17.04.2026 року.

Суд вважає за необхідне зазначити наведене відповідачем у його листі від 07.04.2026 року: - «Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі № 200/2708/25 (далі - Рішення суду), яке набрало законної сили 29.01.2026, зобов`язано Головне управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.10.2024 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком; провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком. Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань виконано Рішення суду та проведено з 01.10.2024 ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № І-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. […]. Після перерахунку за Рішенням суду з березня 2026 року пенсія в новому розмірі 14336,82 грн виплачується наступним чином: 1. Щомісячна сума виплати - 6983,91 грн. (розмір пенсії визначений з урахуванням положень нормативно-правових актів) проводиться шляхом включення до основної відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в AT «Ощадбанк» (дата виплати - 09 число). 2. Щомісячна сума різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром, визначеним Головним управлінням до перерахунку (перерахована пенсія за Рішенням суду) 7352,91 грн (14336,82 грн - 6983,91 грн) проводиться шляхом включення до додаткової відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в AT «Ощадбанк» в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно з Порядком №821 у відповідному виплатному періоді. Таким чином, Головним управлінням облікована сума заборгованості в розмірі 155341,34 грн, яка складається з: 1. Заборгованості по перерахунку за Рішенням суду в сумі 140635,52 грн за період з 01.10.2024 по 28.02.2026. 2. Щомісячної суми різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром, визначеним Головним управлінням до перерахунку (перерахована пенсія за Рішенням суду) - 14705,82 грн за період з 01.03.2026 по 30.04.2026. Пунктом 14 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 № 4695-1Х «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127. Відповідно до Порядку № 821 ОСОБА_1 здійснено виплату заборгованості, нарахованої на виконання Рішення суду в межах виділених бюджетних призначень у березні 2026 року в розмірі 883,73 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі AT «Ощадбанк». Таким чином, на теперішній час залишок заборгованості складає 154457,61 грн. В подальшому, виплата заборгованості на виконання Рішення суду буде проводитись в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно до Порядку № 821. […].».

Судом встановлено, що позивач разом з заявою в якості доказів надав копію перерахунку пенсії Версія 1.6.78.1 Дата час розрахунку 04.02.2026 13:03, рішення 914260151117, відповідно до якого розмір її пенсії розрахований з 01.10.2024 року по довічно у сумі 14336,82 грн., який складається з: мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС 14166 + 170,82 (Додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа потерпілих ЧАЕС Пост. №112 п.5); з 01.01.2026 по 19.07.2026 та з 20.07.2026 по довічно розмір пенсії позивача розрахований аналогічно у цьому ж розмірі.

Суд розглянувши надані представником позивача докази, зазначає наступне, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, норми статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому, необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 07.12.2006 у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26.04.2005, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19.02.2009).

Суд встановив з вищезазначеного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду, що у даній справі відповідачем проведено перерахунок пенсії за період з 01.10.2024 та розраховано таку складову пенсії як «розмір пенсії по інвалідності у розмірі «відш. факт. Збитків» у розмірі 14166,00 грн (6*2361,00 грн), тобто з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої станом на 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Згідно із частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

За приписами частин першої, четвертої, сьомої статі 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні від 02.07.2025 у справі №200/2708/25 суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за період з 01.10.2024 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

За приписами частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.11.2025 №4695-ІХ установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривні.

Отже, щороку розмір пенсії позивачки повинен перераховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня.

Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області під час виконання рішення суду від 02.07.2025 у справі №200/2708/25 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.10.2024 основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, повинно було обчислювати вказану пенсію у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки така величина щороку є змінною.

Проте, виконуючи рішення суду у цій справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не здійснює нарахування пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний календарний рік такої виплати, обмежуючи таке нарахування та застосовуючи розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024.

Оскільки рішення суду у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії, протиправно боржником не виконується у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій боржника, вчинених на виконання рішення суду у цій справі, щодо обмеження позивачу з 01.10.2024 нарахування та виплати пенсії, визначеного статтею 54 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум, встановлений законом станом на 01.01.2024, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.

Крім того, у порядку частин першої, п`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України відповідача (боржника) необхідно зобов`язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.241-246, 249, 256, 295, 372, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву, подану представником позивача адвокатом Сокиркою І.І. в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вчинені на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №200/2708/25 щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.10.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 01.01.2024, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік нарахування та виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №200/2708/25 в частині здійснення нарахування та виплати основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області строк для надання Донецькому окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Голошивець