Рішення № 136323315, 06.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року Справа№200/851/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що позивач є інвалідом 3 групи у зв`язку з професійним захворюванням та отримував щомісячні страхові виплати в Торецькому міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до жовтня 2022 року. Позивач зауважив, що виплату було припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 №1105- ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Торецьким міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з позначкою «невідоме місце мешкання» відповідно до п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. Позивач зазначив, що з дати припинення по теперішній час нарахування щомісячних страхових виплат йому не здійснювалося. Позивач закцентував свою увагу на тому, що є інвалідом 3 групи, який перебуває на тимчасово окупованій території, через що він обмежений у можливостях пересуватися та виходити на зв`язок зі своїм представником, враховуючи це встановлення його особи через відеоконференцзв`язок є неможливим, а така поведінка відповідача є свідомим затягуванням та порушенням його прав на отримання страхових виплат. Враховуючи викладені вище обставини, позивач вважає, що має право на отримання страхових виплат та дії з припинення нарахування страхових виплат є неправомірними та такими, що порушують його права на отримання відповідної страхової виплати.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що позивач проживає у м. Горлівка Донецької області, яка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами). Відповідач зауважив, що позивач перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Центрально-Міському районі УВД ФССУ в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа за період з червня 2014 по жовтень 2017 в робочих органах УВД ФССУ в Харківській області. За період з 01.05.2018 по 30.09.2022 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Торецькому міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області. Постановою Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 №14028/87633/51439/10 позивачу припинено (затримано) щомісячні страхові виплати з 01.10.2022 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) та пункту 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2018 №11 (яка була чинною на момент припинення страхових виплат) згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. Згідно актів прийому-передачі особова справа потерпілого до ГУ ПФУ в Донецькій області не передавалася. Відповідач зауважив, що у спірний період з 01.10.2022 позивач не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про продовження раніше призначених страхових виплат з наданням необхідних документів та вважає, що постанову Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 №14028/87633/51439/10 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати позивачу з 01.10.2022 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України. Відповідач зазначив, що позивач не отримував щомісячні страхові виплати з жовтня 2022 року, про що йому було відомо. Будь-яких заходів з приводу поновлення страхових виплат протягом шестимісячного строку позивач не приймав. Звернувся до суду тільки 06.02.2026. Таким чином, відповідач вважає, що строк звернення до суду з даними позовними вимогами закінчився, а з позовом позивач звернувся поза межами строку звернення до суду. Відповідач просив відмовити в задоволені позовної заяви позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття провадження у справі, учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Шматько Т.М. та відповідача, про що свідчить відповідна відмітка де в графі «доставлено» зазначено - 20.02.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи встановленої йому за професійним захворюванням, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України від 22.02.2011 року.

З наявної в матеріалах справи копії постанови Торецького міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області від 06.03.2022 року №14028/87633/51439/9, в якій зазначено, що Потерпілий ОСОБА_2 перебуває на обліку з 01 квітня 2001 р., має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 29 січня 2001 р. За висновком МСЕК від 01 лютого 2006 р., серія ДОН-04 № 002981 потерпілому встановлено стійку втрату професійної працездатності 60% та III групу інвалідності, безстроково.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив наступне: - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 3 групи у зв`язку з професійним захворюванням відповідно до довідки серії ДОН-05 № 081891. Відповідно до довідки серії ДОН-04 № 002981 ступінь втрати професійної працездатності складає 60 відсотків. ОСОБА_1 отримував щомісячні страхові виплати в Торецькому міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до жовтня 2022 року. Виплату було припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 №1105- ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Торецьким міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з позначкою «невідоме місце мешкання» відповідно до п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. З дати припинення по теперішній час нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 не здійснювалося.».

Варто зазначити, що відповідач у своєму відзиві зазначив наступне: - «Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ЕОС НОМЕР_3 ), проживає у м.Горлівка Донецької області. […]. Позивач перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Центрально-Міському районі УВД ФССУ в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа за період з червня 2014 по жовтень 2017 в робочих органах УВД ФССУ в Харківській області. За період з 01.05.2018 по 30.09.2022 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Торецькому міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області. Постановою Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 №14028/87633/51439/10 Позивачу ОСОБА_1 припинено (затримано) щомісячні страхові виплати з 01.10.2022 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) та пункту 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2018 №11 (яка була чинною на момент припинення страхових виплат) згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат.».

Відповідно до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, наявність встановленої безстроково інвалідності не заперечується учасниками справи, доказів протилежного до суду не надано.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, (ЄДРПОУ: 13486010) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частинами 3 - 8 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинено.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, підтверджується матеріалами справи, позивач з 01.04.2001 року перебуває на обліку має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 29 січня 2001 року та за період з 01.05.2018 по 30.09.2022 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Торецькому міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області.

Судом встановлено, що позивач отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо-переміщена особа у вищезазначеному відділенні по 30.09.2022 року.

На підставі постанови Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 №14028/87633/51439/10 ОСОБА_1 припинено (затримано) щомісячні страхові виплати з 01.10.2022 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в розмірі 8 011,70 грн.

Суд вже зазначав, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Слід зазначити, що відповідач у своєму відзиві зазначив наступне: - «25.02.2025 за вх.№ 4330/Ш-0500-25 до Головного управління надійшов адвокатський запит щодо надання правової допомоги Позивачу ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого, Відповідачем листом від 11.03.2025 за вих.№ 5753-4330/Ш-02/8-0500/25 представнику Позивача адвокату Шматько Т.М. було надано відповідь про те, що заяву від 25.02.2025 за вх. №4330/Ш-0500-25 на поновлення страхових виплат ОСОБА_1 було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», надані роз`яснення про порядок продовження щомісячних страхових виплат, а саме на підставі поданої заяви встановленої форми та виключно у способи, визначені розділом II Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальних страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №4-1 від 26.01.2024 (далі-Порядок). Також було роз`яснено, що заява може бути подана до органів Пенсійного фонду України у формі паперового документа особисто до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, авторизувавшись на вебпорталі на сайті portal.pfu.gov.ua за кваліфікованим електронним підписом та в розділі «Всі послуги» обрати сервіс «Заява на страхові виплати», «Заява про продовження щомісячної страхової виплати».

На заяву Позивача від 26.03.2025 про подовження страхових виплат Відповідач надав лист від 16.04.2025 вих.№ 0500-0216-8/35015 про неможливість прийняття рішення про продовження (поновлення) їм страхової виплати у встановлений законодавством термін, оскільки відсутні оригінали документів (довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру) згідно п.4 Порядку. Також відсутня виписка з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги. Крім того, не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 №299 «Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території».

03.08.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення щомісячних страхових виплат.

08.08.2025 за вих.№ 0500-0216-8/78731 Позивачу було надано відповідь про те, що за нещасним випадком, який стався в січні 2001 року, Позивачу вже було призначено страхові виплати в Торецькому міському відділенні Фонду соціального страхування України, отже для поновлення страхових виплат йому необхідно повторно звернутись із заявою про поновлення/подовження страхових виплат у будь який зручний спосіб, особисто до найближчого сервісного центру Пенсійного фонду України (незалежно від місця реєстрації) або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису (КЕП), враховуючи, що ним подано помилкове звернення з типом звернення «призначення страхових виплат» з типом призначення «щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати потерпілого», тобто для поновлення страхових виплат необхідно подати звернення іншого типу: «інше щодо страхових виплат» - вид операції «продовження з тим же відсотком втрати працездатності».

25.08.2025 ОСОБА_1 звернуся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про продовження щомісячних страхових виплат через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України також без використання віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID").

28.08.2025 Відповідач надав відповідь на звернення Позивача про те, що відповідно до абз. 4 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території» (далі - Порядок), страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності цією постановою, поновлюються за заявами про поновлення виплати страхових виплат, що надійшли до органів ПФУ, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), або через веб-портал електронних послуг ПФУ, у разі встановлення органами ПФУ особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Позивачу було запропоновано пройти ідентифікацію в режимі відеоконференцзв`язку або подати заяву для продовження страхової виплати з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), та повторно звернутися з повним пакетом документів для продовження страхової виплати.».

З наданої довідки відповідачем на вимогу ухвали суду щодо щомісячних страхових виплат, судом встановлено, що позивачу були виплачені щомісячні страхові виплати по 30.09.2022 року (включно), з 01.10.2022 по теперішній час доказів нарахування та виплати позивачу страхових виплат матеріали справи не містять, доказів протилежного відповідачем по справі не надано.

Не погодившись із припиненням відповідачем щомісячних страхових виплат, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Отже спірним питанням у даній справі є припинення щомісячних страхових виплат позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, яким врегульовані правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я (далі - Закон № 1105-XIV), визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До зазначених виплат належать і страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата).

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (ч. 5 ст. 47 цього Закону).

Судом встановлено, що позивач до часу припинення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат 01.10.2022 року постійно отримував ці страхові виплати.

Враховуючи наведене, беручи до уваги не надання відповідачем суду доказів на підтвердження прийняття рішення про скасування постанови про призначення позивачу страхової виплати (довічно), суд висновує, що як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи страхові виплати, призначені позивачу у зв`язку із втратою працездатності внаслідок трудового каліцтва та профзахворювання, мали нараховуватись та сплачуватись останньому безстроково.

Судом встановлено, що позивач як внутрішньо переміщена особа став на облік в Торецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 1 жовтня 2014 року № 531, установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.

За приписами ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. […].

Частиною 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зауважує, що у спірній постанові вказана підстава припинення (затримання) виплати позивачу страхових виплат - п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-ХІV (чинний на 2 квітня 2022 року) у відповідності до приписів за даним пунктом «в інших випадках, передбачених законодавством»; та як зазначає відповідач у своєму відзиві - у відповідності до п.1.12 Постанови Правління Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 року «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» у відповідності до приписів за даним пунктом «У разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.».

Статтею 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Таким чином, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, тобто, не може позбавляти особу його права на отримання соціальних виплат.

Передбачений Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб статус внутрішньо переміщеної особи надає громадянинові спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини Пічкур проти України виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, пункт 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об`єднаного Королівства», заява № 20166/92, пункт 36).

На підставі викладеного вище суд висновує, що постанова Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 №14028/87633/51439/10, якою позивачу було припинено (затримано) щомісячні страхові виплати з 01.10.2022 порушує право позивача на отримання належних йому соціальних (страхових) виплат, отже, є протиправною.

У відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, суд, для належного захисту порушених прав позивача вважає вийти за межі позовних та оскільки вищезазначену постанову вже визнано протиправною вона підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині поновлення нарахування та здійснення страхових виплат позивачу з 01.10.2022 року та виплати заборгованості, що утворилася, суд вважає, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки порушення прав позивача відбулося з часу прийняття постанови Торецьким міським відділенням управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.10.2022 року, на той час, коли Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не було його правонаступником.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача поновити йому нарахування та здійснення страхових виплат з 01.10.2022 року та виплатити заборгованість, що утворилася, суд зазначає наступне.

Законом України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 1 січня 2023 року, викладено в новій редакції Закон № 1105-ХІV.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-ХІV (в оновленій редакції), страховиком в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України; уповноваженим органом управління є Пенсійний фонд України; пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону передбачено: припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 29 листопада 2022 року № 1323 установлено: Пенсійному фонду України з 2 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування […].

Як вбачається за даними Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231 - статус компанії припинено.

Отже, належним суб`єктом владних повноважень, що з 1 січня 2023 році нараховує та здійснює страхові виплати (в тому числі заборгованість з вказаних виплат), є органи Пенсійного фонду України.

Суд вже зазначав по справі, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року та виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла з 01 жовтня 2022 року по день поновлення страхових виплат.

Щодо зазначеного відповідачем у його відзиві з приводу пропущеного позивачем строку звернення, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.7 ст.41 Закону України №1105-ХІV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

В даному випадку, судом встановлено протиправне припинення позивачу нарахування та виплати раніше вже призначених щомісячних страхових виплат, з урахуванням наведеного строк звернення з цим позовом не пропущений.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 17.02.2026 позивач за подання адміністративного позову сплатив 1064,96 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та як наслідок скасувати постанову Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року №14028/87633/51439/10 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 01 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхових виплат з 01 жовтня 2022 року та виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла з 01 жовтня 2022 року по день поновлення страхових виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 06 травня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець