Рішення № 136322123, 06.05.2026, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/110/26

Провадження № 2/737/171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н. Ю., за участі секретаря Решітько А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу №737/110/26 за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, третя особа Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Пономаренко Є. П., про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування,

учасники справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_1 .

Про складання ОСОБА_2 за життя заповітів позивачу невідомо, також невідомо і про факт заведення спадкової справи. Фактично спадщину прийняв чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , але не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_1 , який проживав один та був зареєстрованим на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 склав заповіт від 28.02.2002, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вересоцької сільської ради Куликівського району Чернігівської області, за яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не було і з чого б воно складалося і взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати та на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 .

Після смерті батька позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом до державного нотаріуса Куликівської районної державної нотаріальної контори, яким була заведена спадкова справа № 55/2004.

В складі спадщини, яка залишилась після померлого батька є житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , який був збудований ним та матір`ю за життя. Проте, за життя вказаний вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в експлуатацію не введений, не оформлено правовстановлюючих документів на нього.

Відповідно до Витягів з погосподарських книг Вересоцької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на 1991-2025 роки головою домогосподарства, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 .

Відповідно до Довідки № 877 від 30.05.2025, виданої ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», станом на 31 грудня 2012 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 право власності не зареєстровано.

Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є. П. 18 липня 2025 року видав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовивши позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування після покійного батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач є єдиним спадкоємцем на підставі заповіту від 28.02.2002 року № 19. Інших спадкоємців у померлого батька, які б мали право на обов`язкову частку, крім нього, немає.

В зв`язку з тим, що приватний нотаріус без правовстановлюючого документа на спадкове домоволодіння не може видати свідоцтво про право на спадщину в частині домоволодіння, а державний реєстратор не може видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно і зареєструвати його, просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. А-1, а-1, а1, а2, Б, загальною площею 80,8 кв.м., житлова площа 30,3 кв.м.).

Позовна заява надійшла до суду 03.03.2026. Ухвалою головуючого судді від 05.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 08.04.2026. Ухвалою суду від 08.04.2026 справу було призначено до судового розгляду на 06.05.2026.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, при пред`явленні позову заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Куликівською селищною радою надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов визнає, просить розглядати справу за відсутності представника селищної ради.

Приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Пономаренком Є. П. надана заява про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та матеріали спадкової справи № 55/2004, наданої приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Пономаренком Є. П. щодо майна померлого ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно з актовим записом про шлюб № 33 від 22 листопада 1947 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22 листопада 1947 року (а.с. 88).

ОСОБА_2 померла в с. Вересоч Чернігівського району Чернігівської області ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

ОСОБА_1 помер в смт Куликівка Куликівського району Чернігівської області ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Згідно з довідкою Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області№ 234 від 24.07.2025 ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).

Згідно з довідкою Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області№ 233 від 2.07.2025 ОСОБА_1 на день смерті проживав один та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно з заповітом від 28.02.2002, посвідченим секретарем виконкому Вересоцької сільської ради Куликівського району Л. М. Коробка, на випадок своєї смерті ОСОБА_1 все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 (а. с. 19).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру ОСОБА_2 заповіту не залишила, спадкова справа після її смерті не заводилась (а.с. 73, 75).

За даними спадкової справи № 55/2004 позивач ОСОБА_1 04.03.2004 подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 (а.с. 77, 79).

04.03.2004 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належне ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 4,48 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у власності КСП ім. Шевченка с. Вересоч, та на належне ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 4,48 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у власності КСП ім. Шевченка с. Вересоч, спадкоємцем якого був її чоловік ОСОБА_1 , котрий прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, а також на належні спадкодавцю грошові заощадження в Ощадному банку № 5507/04 (а.с. 84).

Інформація про інших спадкоємців, які претендують на спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в матеріалах спадкової справи та за даними Спадкового реєстру відсутня.

Однак, своєю постановою від 18.07.2025 приватний нотаріус Пономаренко Є. П. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , посилаючись на відсутність документів, підтверджуючих право власності спадкодавця на це майно (а. с. 28).

Відповідно до технічного паспорту на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок має наступну характеристику: житловий будинок А-1, веранда а-1, ганок а1, сараї Б, погріб а2, рік побудови 1969 (а. с. 21-23). Відомості щодо самочинного будівництва відсутні.

Згідно з витягами з погосподарських книг Вересоцької сільської ради на 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 роки головою домогосподарства по АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , з 2006 року головою домогосподарства значиться ОСОБА_1 , житловий будинок загальною площею 70 кв. м, житловою - 42 кв. м (а.с. 12-18).

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

За Цивільним кодексом УРСР 1963 року (стаття 525) до складу спадщини входили всі майнові права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (день смерті) і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з`ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарських книгах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Надані суду докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.

Положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

До часу набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затвердженої 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до вищезазначеної Інструкції (втратила чинність) державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07. 02 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» необхідно мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Однак, необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Згідно з п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання позову відповідачем не суперечить законним правам, свободам чи інтересам інших осіб та є підставою для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає встановленим, що будинок АДРЕСА_1 об`єктивно існує як об`єкт нерухомого майна, має технічні характеристики житлового будинку та має визначену вартість. Будинок збудований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період зареєстрованого шлюбу та відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю (діяв на час виникнення спадкових правовідносин) перебував у їх спільній сумісній власності. Однак, спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за життя не оформили право власності на домоволодіння. Батько позивача ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті дружини, однак не оформив спадкових прав. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_1 за заповітом у встановленому законом порядку та отримав свідоцтво про право на спадщину, у тому числі і на майно, належне його матері, яке успадкував заповідач, однак не може оформити свої спадкові права у позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, у зв`язку з чим його право власності підлягає судовому захисту шляхом задоволення заявленого позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (житловий будинок літ.А-1, веранда а-1, ганок а1, погріб а2, сарай Б), загальною площею 80,8 кв.м, житловою площею 30,3 кв.м в порядку спадкування за заповітом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 06.05.2026.

Суддя Н. Ю. Рубаненко