Рішення № 136321989, 06.05.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/5993/24

№ 2/688/89/26

Рішення

Іменем України

06 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Варшавської Я.В.

прокурора Облог Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом про витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-24847-СГ від 21.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 6825584600:07:051:0214) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2016 за № 1059, який здійснив об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 22 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0240 та 14.03.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі. Окрім того, ОСОБА_1 об`єднав вказані земельні ділянки з іншими, новоствореній земельній ділянці площею 26 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0311, за яким її 17.05.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 вибула з державної власності незаконно.

Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який розроблено на замовлення Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області. Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.

Водночас, за наявності прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та використання для цілей, не пов`язаних із консервацією, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі наказу затвердив документацію із землеустрою та надав ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку на території Михайлюцької сільської ради, яка знаходяться в межах земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Термін консервації - постійний.

В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, постановою слідчого Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 22.12.2022 залучено спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, затвердженого Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010.

На виконання вказаної постанови, посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25.12.2021) проведено відповідну накладку та виготовлено збірний кадастровий план.

Відповідно до збірного кадастрового плану, земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 в розмірі 2 га повністю накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.

На момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-24847-СГ від 21.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, вона знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, її було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала консервації шляхом заліснення.

Просив витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 2 га в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури 3028 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

28.08.2025 прокурор подала клопотання про зміну підстави позову, зазначила, що ОСОБА_2 після отримання 21.09.2016 земельної ділянки у власність, жодного дня не використовуючи її за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), продав земельну ділянку ОСОБА_1 , який знаючи, що ОСОБА_2 півтора місяця є власником спірної земельної ділянки, після ознайомлення з документами на право власності мав можливість більш детально вивчити вказане питання, однак цього не зробив та придбав земельну ділянку. З масиву 40 га законсервованих деградованих земель всі земельні ділянки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області були надані у приватну власність упродовж вересня 2016 року, та всіма 24 власниками упродовж 2 місяців з дня отримання у власність, продані третім особам, а саме: ОСОБА_4 - 5 земельних ділянок, ОСОБА_5 - 2 земельні ділянки, ОСОБА_1 - 13 земельних ділянок, у тому числі і спірну земельну ділянку, ОСОБА_6 - 4 земельні ділянки. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були подружжям, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьком та сином. Всі вказані особи знали, що укладають договори купівлі-продажу в один період часу у жовтні - листопаді 2016 року, щодо земельних ділянок, які перебувають на території однієї територіальної громади, і жоден з первинних власників не є мешканцем Шепетівського району та володіють земельними ділянками лише 1 місяць. Окрім того, ОСОБА_6 при укладенні деяких договорів купівлі-продажу представляв інтереси від імені первинних набувачів за довіреністю при купівлі землі ОСОБА_1 (в тому числі і щодо спірної земельної ділянки). Жодного дня вказані особи за цільовим призначенням земельні ділянки не використовували та передали земельні ділянки в оренду ТОВ «Агросад-2016». За результатами огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, проведеного Михайлюцькою ОТГ, виявлено, що вигляд обстежуваної земельної ділянки та ділянок, які знаходяться навколо незадовільний, остання перезволожена та заболочена, на землі відсутній обробіток, на ділянці ростуть хвойно-листові засіви, непрохідні чагарники, рослини осоки, очерету та інших. Незадовільний стан земельної ділянки, багаторічна відсутність обробітку землі, не дивлячись, що земельні ділянки тривалий час перебувають в оренді, свідчать про недобросовісність як первинного, так і останнього набувача земель та підтверджують рішення державних органів про доцільність вилучення вказаної земельної ділянки з сільськогосподарського обігу та її консервації. Вважає, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, поза волею власника, так як на момент передачі майна, і дотепер спірна земельна ділянка є законсервованою та визнана деградованою. ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку не маючи на це права, а тому вимога витребувати спірну земельну ділянку є законною і виправданою та переслідує легітимну мету. ОСОБА_1 після ознайомлення зі змістом документів на право власності ОСОБА_2 мав проявити розумну обачність та мав би зважити на обставини отримання у власність спірної земельної ділянки, за потреби залучити правову допомогу, однак цього не зробив, а тому не має порушень статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушення прав добросовісного набувача.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник Михайлюцької сільської ради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуті поштові відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача ОСОБА_7 подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення прав держави в особі Михайлюцької сільської ради зі сторони відповідача, факту повного накладення спірної земельної ділянки на межі земель, які підлягають консервації, тобто що координати поворотних точок меж земельної ділянки будь-яким чином накладаються на координати поворотних точок меж земель, які підлягають консервації. Крім того, вказує, що враховуючи факт набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, в силу необізнаності останнього про будь-які обмеження продавця (навіть у разі їх існування) щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказане свідчить про добросовісність дій ОСОБА_1 як набувача права власності на таку земельну ділянку й правові підстави її витребування у добросовісного відповідача відсутні. Прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вважає, що у кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, 28.01.2025 направив до суду письмові пояснення, в яких вказав, що на підставі ст. 118 Земельного кодексу України ОСОБА_2 у встановленому порядку звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. ОСОБА_2 додав до клопотання усі необхідні документи, а саме: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Враховуючи відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання, тому 11.08.2016 було прийнято наказ № 22-20858-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Відповідальність за відповідність документації із землеустрою вимогам законодавства несе не Державний кадастровий реєстратор, а сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість виконаних ним робіт із землеустрою.

В подальшому до Головного управління надійшло клопотання від ОСОБА_2 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, законних підстав для відмови у задоволенні даного клопотання не було. Тому прийнято наказ від 21.09.2016 року № 22-24847-СГ, на підставі якого ОСОБА_2 надана у власність земельна ділянка, загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Треті особи ОСОБА_2 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

30.12.2024 керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом. 09.01.2025 суд витребував інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2

17.01.2025 суд відмовив у відкритті провадження у справі за позовними вимогами керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросад-2016» про витребування земельної ділянки. Прийняв до розгляду позовну заяву в іншій частині, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив розгляд справи по суті, з повідомленням сторін на 19.02.2025.

05.03.2025 Хмельницький апеляційний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, ухвалу суду від 17.01.2025 в частині відмови у відкритті провадження у справі залишив без змін.

17.03.2025 справа надійшла до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, судове засідання призначено на 29.04.2025.

24.03.2025 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_7 з викладенням позиції відповідача щодо позову, у якій представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, справу розглянути за відсутності відповідача та його представника.

Представник Михайлюцької сільської ради Б. Книш подав заяви про розгляд справи без участі представника.

29.04.2025 суд задовольнив клопотання прокурора, замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Шепетівське лісове господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», відклав судове засідання на 14.05.2025.

14.05.2025 суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 26.05.2025, яке відкладалося за клопотанням прокурора та відсутністю відомостей про отримання судових повісток.

28.08.2025 прокурор подала до суду клопотання про зміну підстави позову.

28.08.2025 суд прийняв до розгляду заяву в.о. керівника Шепетівської окружної прокуратури про зміну підстави позову, приєднав до матеріалів справи докази, надані прокурором з клопотанням від 27.08.2025 та зупинив провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24).

15.01.2026 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 10.02.2026, яке відкладалося у зв`язку з відсутністю відомостей про отримання судових повісток.

05.03.2026 прокурор долучив додаткові докази, у зв`язку з чим в підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.03.2026.

18.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 30.04.2026.

30.04.2026 суд постановив ухвалу про розгляд справи без участі відповідача та представників третіх осіб на підставі наявних доказів, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо законності набуття у власність земельної ділянки, які регулюються нормами Земельного кодексу України.

Суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20858-СГ від 11.08.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного вище наказу, ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-24847-СГ від 21.09.2016.

Зазначеним наказом надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради ІІІепетівського району Хмельницької області.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2016 за № 1059.

Надалі ОСОБА_1 здійснив об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 22 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0240, за яким її 14.02.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі, в подальшому ОСОБА_1 здійснив об`єднання цієї земельної ділянки з земельною ділянкою з кадастровим номером 6825584600:07:051:0311, за яким її 17.05.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Розпорядженням ІІІепетівської районної державної адміністрації № 325/2010-р від 30.08.2010 затверджено оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, за результатами роботи якої, в тому числі, 31.08.2010 складено акт про обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Розпорядженням № 293/2010-р від 05.08.2010 надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

На виконання вказаного розпорядження ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району.

В подальшому вказаний проект погоджено висновком №01.17/4303, виданим 16.09.2010 Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010.

Розпорядженням Шепетівської РДА №404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який розроблено на замовлення Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області.

Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.

За наявності прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та використання для цілей, не пов`язаних із консервацією, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі наказу затвердив документацію із землеустрою та надав ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку на території Михайлюцької сільської ради, яка знаходиться в межах земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Термін консервації - постійний.

В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, постановою слідчого Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 22.12.2022 залучено спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, затвердженого Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010.

На виконання вказаної постанови, посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25.12.2021) проведено відповідну накладку та виготовлено збірний кадастровий план, відповідно до даних якого земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 повністю накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення в розмірі 2 га.

Згідно збірного кадастрового плану по спірній земельній ділянці з вказівкою координат поворотних точок, вони повністю накладаються на землі консервації.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні №42022242250000062, складеному 11.12.2025 за №94/25-26, земельна ділянка за кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, загальною площею 2,00 га, накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обігу, площа накладення становить 2,0000 га.

За дорученням Шепетівської окружної прокуратури у листі за вих. №54-6558 вих-25 від 27.08.2025, в межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062, 27.08.2025 працівники Михайлюцької сільської ради провели обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Михайлюцької сільської ради, з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, площею 2 га, та встановили, що ділянка є перезволожена та заболочена, на ній ростуть хвойно-листові самозасіви, непрохідні чагарники крушини та верби, рослини осока, волосінь, мох, очерет та інші. Земельна ділянка має незадовільний вигляд та свідчить про тривалу, багаторічну відсутність обробітку землі. Комісія прийшла до висновку, що земельна ділянка є деградованою та малопродуктивною.

На момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-24847-СГ від 21.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, вона перебувала в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку вилучено з сільськогосподарського обороту та вона підлягала консервації шляхом заліснення.

4. Норми права, які застосував суд.

Конституцією України (статті 13, 14) визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності. Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 164 ЗК України, охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Згідно ч. 2 ст. 171, ст. 172 ЗК України (в редакції від 12.10.2010 чинній на момент винесення розпорядження Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010, яким затверджено проект консервації) до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно-забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Аналогічні норми закріплено в ст. 51 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент винесення розпорядження Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010).

В силу п.14 абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону земель» (в редакції від 27.06.2015, діючій на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.04.2013 № 283 (чинний на момент передачі земельної ділянки у приватну власність), на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, тобто для заліснення.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

5. Оцінка суду.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021 року (п.п. 148-151) виснувала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

На час проведення консервації земель законом забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, а спірним наказом передано у приватну власність земельну ділянку, на якій заборонено ведення іншої діяльності, ніж визначена проектом (вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.07.2020 у справі № 681/820/17).

Отже, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши факт консервації земель, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити йому у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

Суд враховує висновки збірних кадастрових планів, наданих посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25.12.2021) та висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні №42022242250000062, складеному 11.12.2025 за №94/25-26, про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, в розмірі 2 га, накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, незважаючи на те, що дослідження проведені у кримінальному провадженні, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази на їх спростування.

Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядженнями землями державної власності, то належним і достатнім способом відновлення права держави ( тепер сільської ради) на неї слід здійснювати шляхом її витребування від останнього набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) дійшла висновку, що з огляду на приписи статей 387 і 388ЦК України помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Факт об`єднання Вальчуком О.О. земельних ділянок, у результаті якого земельна ділянка, площею 2 га, із кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0240, площею 22га, яка в свою чергу увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки 6825584600:07:051:0311, площею 26 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825584600:07:051:0214 неправомірно і не мав права відчужувати її ОСОБА_1 , тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.

Враховуючи норми пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України про те, що за загальним правилом з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, суд дійшов висновку про витребування спірної земельної ділянки на користь Михайлюцької сільської ради.

Посилання відповідача на те, що прокурор у цій справі не обґрунтував належним чином законних підстав представництва інтересів держави в особі Михайлюцької сільської ради, є безпідставними з огляду на таке.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), на яку заявник посилається у касаційній скарзі, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

У цій справі прокурор зазначив, що підставою для представництва інтересів держави є те, що ОСОБА_2 неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована в межах консервації деградованих та малопродуктивних земель шляхом заліснення та повністю накладається на такі землі, яку в подальшому відчужив ОСОБА_1 , чим порушив інтереси держави в особі Михайлюцької сільської ради.

Також прокурор вказав, що листом від 15.11.2024 року № 54-8980 вих-24 керівник Шепетівської окружної прокуратури повідомив Михайлюцьку сільську раду про встановлення факту незаконності вибуття із комунальної власності спірної земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про консервацію, на користь приватної особи, порушення цим фактом інтересів держави та необхідність вжиття заходів представницького характеру щодо повернення у комунальну власність територіальної громади вказаної земельної ділянки.

Листом від 29.11.2024 року Михайлюцька сільська рада повідомила прокуратуру, що заходи представницького характеру за цим фактом не вживалися, юрист у сільській раді відсутній (посада вакантна) і сільська рада просить окружну прокуратури бути її повноважним представником у здійсненні повноважень по цьому питанню у суді.

Повідомленням від 23.12.2024 року № 54-9872вих-24 керівник Шепетівської окружної прокуратури повідомив Михайлюцьку сільську раду про те, що є підстави для звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки в комунальну власність.

Отже, з огляду на те, що Михайлюцька сільська рада заходи щодо усунення вказаних порушень земельного законодавства (в тому числі звернення до суду) тривалий час на вживала, що свідчить про здійснення інтересів держави неналежним чином, прокурор у цій справі належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку статті 131-1 Конституції України та статті 33 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи відповідача про те, що прокурор не довів накладення спірної земельної ділянки на межі земель, які підлягають консервації, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто власник може витребувати від особи лише ту частину його земельної ділянки (майна) яким вона незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).

Отже, оскільки у цій справі прокурор довів факт накладення земельної ділянки, кадастровий номер 6825584600:07:051:0214, яка зареєстрована за відповідачем, на межі земель, що підлягають консервації шляхом заліснення, повністю, тому саме на цю всю спірну земельну ділянку в прокурора в інтересах держави є підстави для витребування.

Доводи про те, що збірний кадастровий план, виготовлений посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії, інженером-землевпорядником у кримінальному провадженні № 42022242250000062 від 15 вересня 2022 року, є неналежним та недостовірним доказом, судом відхиляються, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази на його спростування.

Щодо оцінки критеріїв сумісності заходу втручання у мирне володіння майном ОСОБА_1 , який набув це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном закріплених у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також щодо оцінки тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням, суд зазначає таке.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Суд вважає, що втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим та справедливим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, при цьому дотримується справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача.

Тому повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема посиленою правовою охороною держави.

Суспільний інтерес спрямований на витребування спірної земельної ділянки з володіння кінцевого набувача на користь сільської ради для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності держави (на той час) на цю ділянку, а саме: у збереженні консервації деградованих, малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним шляхом заліснення; у недопущенні передання таких земель, як національного багатства, у приватну власність усупереч чинному законодавству; у недопущенні маніпуляцій з цільовим призначенням таких земель шляхом їхнього виділення для ведення особистого селянського господарства.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 у порядку приватизації та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , який об`єднав цю ділянку з іншими земельними ділянками, внаслідок чого була утворена земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0240, а в подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0311.

Виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, до ОСОБА_1 спочатку перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, включаючи право володіння та розпорядження, а потім це право на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0240 та на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0311, включаючи право володіння та розпорядження,

Під час розгляду справи №488/5027/14-ц, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанції про витребування за позовом прокурора у фізичної особи земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року зазначила, що заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц). З огляду на все викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес фізичної особи у збереженні земельної ділянки у власності. Отже, витребування земельної ділянки у фізичної особи не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності.

За нормами чинного законодавства у приватну власність громадян України не можуть безоплатно передаватися земельні ділянки, що розташовані в межах малопродуктивних деградованих земель, які були вилучені з сільськогосподарського обороту та підлягали консервації шляхом заліснення.

Отже, закон прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність такі землі з огляду гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації.

Зібрані докази вказують на те, що після того, як 21.09.2016 Держгеокадастр своїм наказом передав земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214 у приватну власність ОСОБА_2 , він 16.11.2016 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 . У такий же спосіб ОСОБА_1 набув у власність ще ряд земельних ділянок у тому ж масиві, які об`єднав у новоутворену земельну ділянку. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 не є мешканцем Шепетівського району, з 24-х земельних ділянок, що підлягають консервації, він придбав 13 земельних ділянок, в тому числі й ту, що є предметом розгляду. Земельні ділянки придбав у громадян, які також не є мешканцями Шепетівського району. Після придбання земельної ділянки ОСОБА_1 її за цільовим призначенням не використовував і таких намірів не мав, об`єднану земельну ділянку передав в оренду ТОВ «Агросад 2016», яке в свою чергу її також не використовувало, що підтверджується об`єктивними відомостями про її заліснення, та виключає можливість її використання для сільськогосподарського призначення та вирощування сільськогосподарських культур.

Тобто, в діях ОСОБА_1 мають місце ознаки сумнівної угоди, направленої на неправомірне набуття права власності на малопродуктивні деградовані землі, які були вилучені з сільськогосподарського обороту.

Дії ОСОБА_1 з об`єднання земельних ділянок мають ознаки створення істотних перешкод на випадок пред`явлення віндикаційного позову щодо них. Такий висновок є спроможним з огляду на брак об`єктивних підстав для вчинення цих дій, оскільки відповідач не мав перешкод у користуванні земельною ділянкою до її об`єднання з іншими земельними ділянками.

Такі дії останнього не відповідають критерію добросовісності та ставлять під сумнів правомірність набуття ним права власності на земельну ділянку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі 488/2807/17 зазначила, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо.

З наданих прокурором письмових доказів слідує, що спірна земельна ділянка є залісненою та непридатною для вирощування сільськогосподарської продукції. Відтак, якщо б ОСОБА_1 проявив розумну обачність, то він би з`ясував ці обставини для себе та відмовився б від придбання земельної ділянки не придатної для використання за цільовим призначенням.

Відомостей про те, що на вказаній земельній ділянці перебуває майно ОСОБА_1 або він поніс витрати на її покращення, матеріали справи не містять.

Таким чином, встановлені судом обставини та факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

Відповідач не надав суду об`єктивних доказів відсутності у нього у власності (користуванні) іншого нерухомого майна та/або доказів, що його майновий стан є незадовільним, а враховуючи кількість належних йому земельних ділянок та отримання за них орендної плати, суд вважає, що витребування у нього спірної земельної ділянки, яку він придбав відповідно до умов договору за 36400 гривень (таке співвідношення вартості (ціни договору) до розміру земельної ділянки, яка витребовується, як частини об`єднаної земельної ділянки) не буде для нього надмірним тягарем, спричиненим втратою грошових коштів та позбавленням засобів для існування.

Крім того, у випадку витребування майна з володіння кінцевого набувача законодавство України надає відповідачу додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Особа, в якої витребувано майно, не позбавлена права пред`явити вимогу до особи, у якої вона придбала цю земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Саме у такий спосіб забезпечуватиметься рівний захист усіх суб`єктів права власності із застосуванням передбачених законодавством заходів.

У разі понесення відповідних витрат на підставі приписів частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України відповідач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених нею із часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року в справі №911/906/23.

З огляду на характер спірних правовідносин суд не встановив невідповідності заходу втручання в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 2 га в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р UА188201720343120002000002814) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Шепетівська окружна прокуратура, місцезнаходження вул. Сергія Оврашка, буд. 43, м. Шепетівка Хмельницької області;

Михайлюцька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області, місцезнаходження: с. Михайлючка, Шепетівського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402505;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 22.04.2005 Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_1 ;

треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: вул. Інститутська, буд. 4/1 м. Хмельницький, ЄДРПОУ 39767479;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження: м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9-А.

Повний текст рішення складений 06.05.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК