Рішення № 136320794, 07.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/311/26

Провадження № 2/950/492/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді - Косолапа В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.11.2024 № 100954882 в загальному розмірі 17961,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, укладено кредитний договір № 100954882. За умовами договору відповідачу було надано кредитні кошти в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником.

У подальшому, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача, в тому числі на підставі Реєстру боржників від 28.07.2025 № 3.

На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 17961,79 грн., з яких: 4300,00 грн. тіло кредиту, 3460,41 грн. проценти, 3500,00 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 6701,38 грн. неустойки. Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором, оскільки остання своїх зобов`язань не виконала, суми отриманих коштів не повернула, відсотки за користування кредитом не сплатила.

Ухвалою від 19.02.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначила, що позивачем не доведено факту укладення відповідачем спірного договору. Вважає, що указані в договорі одноразові електронні ідентифікатори за відсутності ідентифікації та верифікації позичальника при їх отриманні та підписанні не є достовірними та достатніми доказами підписання та укладення таких договорів в електронній формі.

На думку ОСОБА_1 позивач не надав належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати (ідентифікувати) інформацію про отримання нею електронного підпису, факт його накладення (використання) при підписанні договору. Зокрема вважає, що позивачем не надано доказів надсилання та отримання електронного підпису. У матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують факт перерахування первісним кредитором ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на рахунок відповідача. Додане до позовної заяви платіжне доручення не є належним доказом переказу кредитних коштів. Також зазначає, що штрафні санкції, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України та неустойка, в силу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не можуть бути нараховані у період дії воєнного стану.

16.04.2026 на указаний відзив представник позивача подав відповідь у якій зазначив, що відповідно до умов договору, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені безпосередньо на сайті позикодавця, та зі змістом яких відповідач був ознайомлений на момент укладення договору, відповідач розумів, що договір укладається дистанційно, в електронній формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору позики виникають цивільні права та обов`язки.

Порядок укладення (підписання) договорів передбачає направлення електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

Сформовані таким чином електронні підписи накладаються на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір позики є укладеним. На підписаний договір накладається кваліфікована електронна печатка товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Договір позики зберігається в електронному вигляді в особистому кабінеті позичальника, а також направляється позичальнику на електронну пошту.

Також, укладаючи договір, позичальник засвідчив, що погоджується, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором є аналогом його власноручного підпису, а також усвідомлює правові наслідки такої згоди.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Для укладення спірного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства позичальником власноруч.

Договір укладено із ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявки на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договору.

Без здійснення указаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами.

Позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеним договором, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем).

У відповідності до умов договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказані власноручно позичальником, а саме на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

До позовної заяви додано саме витяг із договору факторингу та реєстр боржників за кредитним договором, оскільки реєстр боржників містить інформацію щодо заборгованості інших фізичних осіб, що є персональними даними та не підлягають розголошенню відповідно до законодавства.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладено договір про споживчий кредит № 100954882. Договір підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (693174), надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , зазначений у п. 10 договору (а.с. 7-12).

Згідно з п. 1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 5000,00 грн. Строк кредиту 345 днів з 01.11.2024. Дата повернення кредиту та процентів - 12.10.2025. Відповідно до п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.6 комісія за надання кредиту - 1000,00 грн., комісія за обслуговування кредиту -7700,00 грн.. Процентна ставка фіксована, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду: 220 % річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування: 220 % річних від фактичного залишку кредиту.

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Відповідно до анкети-заяви на кредит № 100954882 від 01.11.2024, номер мобільного телефону ОСОБА_1 зазначено НОМЕР_2 (а.с. 5).

Згідно із заявою на отримання кредиту № 100954882 від 01.11.2024 заявником є ОСОБА_1 , серед іншого зазначено номер телефону ( НОМЕР_2 ), паспортні дані та реквізити платіжної картки ( НОМЕР_1 ) (а.с. 6).

При цьому, кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення від 01.11.2024 № 96604387 (а.с. 17) та випискою по рахунку ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 113).

Зокрема, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 (а.с. 112).

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28072025, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі відповідача (а.с. 24-28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 3 від 29.07.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100954882 на загальну суму 17961,79 грн. (а.с. 32).

Позивач зазначає. що на момент звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 складає 17961,79 грн., в тому числі 4300,00 грн. основного боргу, 3460,41 грн. процентів, 3500,00 грн. комісії за обслуговування кредиту та 6701,38 грн. неустойки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо не укладення спірного договору з огляду на наступне.

Так, кредитний договір № 100954882 містить ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , в тому числі паспортні дані, РНОКПП, номер телефону ( НОМЕР_2 ), які також відображені в анкеті-заяві на кредит та заяві на отримання кредиту № 100954882.

При цьому, на виконання вимог ухвали суду ТОВ «Мілоан» надано інформацію щоод хронології дій відповідача щодо звернення для отримання кредиту, отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання спірного договору (а.с. 105-110).

Зокрема, інформацією з електронного файлу підтверджується підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (693174) кредитного договору № 100954882 (а.с. 109).

Крім того, ОСОБА_1 було ідентифіковано через систему BankID Національного банку України. Зокрема такі відомості містять прізвище, ім`я та по батькові відповідача, її РНОКПП ( НОМЕР_4 ), номер мобільного телефону ( НОМЕР_2 ), аналогічні зазначеним у договорі (а.с. 110).

Саме на номер мобільного телефону ( НОМЕР_2 ) направлено одноразовий ідентифікатор, яким у подальшому підписано спірний договір. Таким чином в межах даної справи судом достовірно встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що 01.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було дійсно укладено кредитний договір № 100954882.

На виконання умов кредитного договору, грошові кошти перераховані на картку відповідача, що також підтверджено випискою по рахунку відповідача.

В той же час суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування тверджень позивача, зокрема в частині перерахування кредитних коштів, належності відповідачу номеру мобільного телефону ( НОМЕР_2 ), отримання на такий номер одноразового ідентифікатора для підписання договору.

Слід також зазначити, що номер мобільного телефону НОМЕР_2 зазначений ОСОБА_1 у заявах по суті справи, поданих до суду.

Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням сукупності встановлених обставин та досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Мілоан» та отримання кредитних коштів в розмір 5000,00 грн.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ). У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 18.

Відповідно до указаного пункту, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в силу закону позичальник звільняється від відповідальності у вигляді неустойки за прострочення грошового зобов`язання. Такі платежі підлягають списанню позикодавцем. Таким чином сума неустойки в розмірі 6701,38 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії за обслуговування кредиту за договором № 100954882, суд зазначає наступне.

Як передбачено п. 1.5.2 договору № 100954882 комісія за обслуговування кредиту становить 7700,00 грн. На момент звернення до суду комісія за обслуговування кредиту обрахована позивачем в сумі 3500,00 грн.

Однак суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала на те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (пункти 31.29, 31.33 постанови).

Суд вважає, що умова договору № 100954882 в частині сплати комісії за обслуговування кредиту є платою за послуги, які відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватися безоплатно.

При цьому позивачем не зазначено, які саме послуги з обслуговування кредиту надавалися ТОВ «Мілоан» позичальнику та чи дійсно вони фактично були надані.

У постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п. 71-73).

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Таким чином суд вважає умову договору № 100954882 щодо сплати комісії за обслуговування кредиту нікчемною, а тому вимоги в частині стягнення такої комісії з відповідача в сумі 3500,00 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, у зв`язку із чим з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 7760,41 грн., в тому числі 4300,00 грн. основного боргу та 3460,41 грн. процентів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру позовних вимог в сумі 1150,29 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором від 01.11.2024 № 100954882 в загальному розмірі 7760,41 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1150,29 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.05.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП