Рішення № 136320748, 15.04.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/412/26

Провадження № 2/577/619/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 57 564 грн 75 коп, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та прохає стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року в сумі 57 564 грн 75 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області, ухваленим у справі № 577/470/20, з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнуті аліменти в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 30 січня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. З метою виконання вищевказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений нею до виконання до Конотопського відділу ДВС у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та 22 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62163037.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання дитини, то станом на 01 січня 2026 року за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 191 520 грн 97 коп.

З урахуванням наведеного, відповідно до ст. 196 СК України, вона має право на стягнення неустойки (пені) в розмірів 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Розмір пені у зв`язку з несплатою відповідачем аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , розрахований відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року складає 57 564 грн 75 коп.

Оскільки заборгованість із сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , то прохає стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року в розмірі 57 564 грн 75 коп.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року провадження у справі було відкрито, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 24-25).

Судовий розгляд був відкладений на 15 квітня 2026 року на 08 год. 00 хв.

В судове засідання позивачка ОСОБА_4 не з`явилася, надала заяву про розгляд справу без її участі, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує (а.с. 34).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 37).

Відзив на позовну заяву ОСОБА_2 наданий не був.

Третя особа - Конотопський відділ ДВС у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивачки, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, а також матеріали виконавчого провадження № 62163037, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2020 року, ухваленим у справі № 577/470/20 (провадження № 2/577/395/20), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті аліменти в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 30 січня 2020 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).

З метою виконання вищевказаного рішення суду 25 березня 2020 року був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений позивачкою до виконання.

Постановою старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвин В.А. від 22 травня 2020 року за вищевказаним виконавчим листом було відкрите виконавче провадження № 62163037 (а.с. 5 матеріали виконавчого провадження № 62163037).

Статтею 180 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року не виконував свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).

Як вбачається з розрахунку заборгованості із сплати аліментів, який проведений старшим державним виконавцем Конотопського відділу ДВС у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литвин В.А., заборгованість ОСОБА_2 щодо сплати за виконавчим листом, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області у справі № 2/577/395/20, на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року складає 191 520 грн 97 коп (а.с. 6-7).

Відповідач є працездатною особою, доказів щодо поважності причин з яких він не сплачував аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надав, тривалий час не вживав ефективних заходів щодо належного виконання рішення суду щодо сплати аліментів на утримання малолітньої доньки, а тому суд приходить висновку щодо наявності вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Частиною 8 ст. 71 вищевкказаного закону визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За змістом пункту 4 розділу XVI «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих, серед іншого, із квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником, та інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

Відповідно до абз 1. ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Однак вказану функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання вказаного зобов`язання буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц зроблено правовий висновок, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який зараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання із сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується за наступною формулою: заборгованість із сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Таким чином, у відповідності до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, визначено формулу для розрахунку неустойки (пені): заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватись за такою формулою:

Р= (А1х1%хQ1)+(А2х1%хQ2) +(Аnх1%хQn), де:

Р-загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 -кількість днів прострочення сплати аліментів за перший місяць;

А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

Аn - нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову.

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що пеня за заборгованість із сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення, а тому при розгляді спорів про стягнення пені на підставі ч. 1 ст. 196 СК України суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих перелічених платежів, установити строк, до якого кожен із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням встановленого - обчислювати розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Далі потрібно підсумувати розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначити загальну суму пені за весь період заборгованості шляхом додавання показників за кожен місяць.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість із сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість із сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наданого позивачкою розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року аліментів на утримання неповнолітнього доньки ОСОБА_3 , 2019 року народження, який проведений з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, вбачається, що загальний розмір пені становить 57 564 грн 57 коп (а.с. 8-9).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвин В.А. 14 березня 2024 року на ОСОБА_2 накладений штраф за несплату аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає в розмірі 60 590 грн 61 коп (а.с. 91 матеріали виконавчого провадження № 62163037).

Крім того, постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвин В.А. 16 березня 2026 року на ОСОБА_2 накладений штраф за несплату аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає в розмірі 16 287 грн 85 коп. (а.с. 104 матеріали виконавчого провадження № 62163037).

Різниця між сумою заборгованості ОСОБА_2 щодо сплати аліментів на утримання малолітньої доньки та розміром застосованих заходів примусового виконання становить 114 642 грн 51 коп (191 520 грн 97 коп - сума заборгованості зі сплати аліментів) 76 878 грн 46 коп (60 590 грн 61 коп.+ 16 287 грн 85 коп - розмір застосованих заходів примусового виконання).

Таким чином розмір нарахованої позивачкою ОСОБА_1 за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року в сумі 57 564 грн 75 коп не перевищує максимального розміру пені, визначеного абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України.

Відповідач наведеного позивачкою розрахунку пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини не спростував.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року аліментів на утримання ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 57 564 грн 75 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин, з урахуванням положень ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача у прибуток держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп.

Крім того позивачка прохає стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З наведеного слідує, що на підтвердження понесених витратна професійну правничу допомогу та їх відшкодування сторонам необхідно надати суду наступні докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку(квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу. Так, у вказаній постанові зазначено, що на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 826/856/18).

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та (або) порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Таким чином, для документального доведення понесених стороною витрати на правничу допомогу необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19).

На підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу нею надані довідка-розрахунок щодо витрат на правничу допомогу у справі ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені), акт прийому-передачі (на одному аркуші), які не містять дати їх складення (а.с. 10), а також ордер серії ВМ № 1077389 (а.с. 11) та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 62, видане на ім`я Волкової І.І. (а.с. 12).

В той же час позивачкою ОСОБА_1 не наданий договір про надання правничої допомоги, укладений між нею та адвокатом Волковою І.І., а довідка-розрахунок щодо витрат на правничу допомогу у справі ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) та акт прийому-передачі не містять дати їх складення.

За таких обставин, враховуючи той факт, що фактичні витрати позивачки на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що правові для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст. 20, 180, 195, 196 СК України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 77-81, 137, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати за період з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2025 року аліментів на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 57 564 грн 75 коп. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят чотири грн 75 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 у прибуток держави судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо повне заочне рішення суду не було вручене відповідачу у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачкою до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивачка: ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Ярмак О. М.