Рішення № 136320582, 07.05.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1174/25

Провадження №2/944/1198/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Корабель С.А.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові, в режимі відеоконференції, цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Яворівський відділ ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

в с т а н о в и в :

10.03.2025 позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Яворівський відділ ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив врахувати відсутність у нього доходу під час перебування під вартою як об`єктивну та поважну причину, що має істотне значення для несплати заборгованості по аліментах; звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, що накопичились за період його перебування під вартою з 14.09.2021 по дату закінчення перебування у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19»; зупинити примусове виконання щодо стягнення заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження №55612334 від 24.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 07.03.2014. Від сумісного життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Згодом відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 призначено стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 746,0 гривень, щомісячно починаючи з 21.12.2017 до досягнення дитиною повноліття. На виконання зазначеного рішення Яворівським ВДВС у Яворівському районі Львівської області відкрито виконавче провадження №55612334 від 24.01.2018. Згідно з розрахунку заборгованості по аліментах від 03.03.2025, заборгованість позивача перед відповідачем становить 62 117,00 грн. Вказана заборгованість виникла у зв`язку із застосуванням до позивача запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР №22021140000000103 від 14.09.2021, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України. Так, ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 16.09.2021 позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань» (№19) на шістдесят днів. Надалі даний запобіжний захід неодноразово продовжувався. На момент подання заяви, позивач продовжує перебувати під вартою. Зауважив, що працювати або виконувати будь-які роботи на платній основі у ДУ «Львівська установа виконання покарань» (№19) не передбачено чинним законодавством. У зв`язку із наведеним, позивач позбавлений можливості отримувати доходи та виконувати свої зобов`язання по сплаті аліментів. Крім цього додав, що він неодноразово, під час систематичного продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, заявляв клопотання про зміну запобіжного заходу, в обґрунтування якого, з-поміж іншого, зазначалось про наявність двох дітей, які перебувають на утриманні позивача. З урахування наведеного, просив позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 17.12.2025 відкрито спрощене провадження у даній справі та призначено таку до судового розгляду. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі.

25.03.2026 ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи докази часткової сплати аліментів, у період, коли він перебував під вартою.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених у ньому. Крім цього додав, що під час перебування під вартою, попри те, що він не мав можливості працювати та виконувати зобов`язання по сплаті аліментів, він намагався сплачувати аліменти через матір ОСОБА_4 , яка отримуючи мінімальну пенсію, сплачувала аліменти на користь відповідача. Також уточнив позовні вимоги, просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, що накопичились за період його перебування під вартою з 14.09.2021 по дату закінчення перебування у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19». Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи належним чином; про причини своєї неявки суду не повідомила, від неї не надходило на адресу суду жодних клопотань про відкладення судового засідання та відзиву на позовну заяву.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Судом 27.04.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи його складення та проголошення відкладено; проголошення судового рішення призначено на 07.05.2026.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , його батьком є ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.05.2012 Новояворівською міською радою Яворівського району Львівської області.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 у справі № 460/1913/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07.08.2017 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , встановлений рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 25.06.2013. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 746,0 гривень щомісячно, мінімальному для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання постановою законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця від 24.01.2018 відкрито виконавче провадження №55612334 по виконанню виконавчого листа № 460/1913/17, виданого 23.01.2018.

Відповідно до розрахунку по аліментах, у виконавчому провадженні №55612334 від 03.03.2025 вбачається, що у позивача ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів на підставі виконавчого листа № 460/1913/17 в загальному розмірі 62117,66 грн.

Також судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду Львівської області від 16.09.2021, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.11.2021, який неодноразово продовжувався.

Дана заборгованість виникла як до застосування до позивача запобіжного заходу у виді тримання під вартою так і під час застосування такого.

Не погоджуючись з тривалим перебуванням під вартою та обранням найсуворішого запобіжного заходу, ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини, який рішенням від 06 березня 2025 року справі "Мкртчян та інші проти України" визнав надмірною тривалість досудового ув`язнення ОСОБА_1 та зобов`язав державу-відповідача (Україну) сплатити зокрема ОСОБА_1 2000,00 євро.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 16.12.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років та 6 місяців з конфіскацією майна. Станом на момент розгляду справи, вирок набрав законної сили.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступних норм права та мотивів.

Відповідно до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

За змістом ч.2 ст.197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування вимог позивач посилається на важке матеріальне становище, оскільки з 16.09.2021 перебуває під вартою, а тому позбавлений можливості працювати, заробляти кошти і як наслідок сплачувати аліменти, однак суд вважає, що зазначені обставини самі по собі не є достатніми для звільнення від виконання законного обов`язку щодо утримання дитини.

Як встановлено судом, позивач є батьком дитини, на утримання якої судом було присуджено аліменти. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов`язок є безумовним і не припиняється у разі погіршення матеріального становища одного з батьків. Навпаки, у разі змін життєвих обставин особа має право звернутися до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів або зміну способу їх стягнення, чого позивач не зробив протягом тривалого часу.

Судом враховано, що ухвалою слідчого судді від 16.09.2021 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Проте, як встановлено в судовому засіданні, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.03.2025 з держави відповідача (України) на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто 2000,00 євро, що є сумою, яка значно перевищує загальний розмір заборгованості по аліментах, який виник у позивача ОСОБА_1 .

Крім цього суд звертає увагу позивача на те, що аліменти, які були присуджені з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , нараховувались у мінімальному розмірі.

Також суд звертає увагу, що жодних доказів звернення позивача до виконавчої служби, суду або відповідача з проханням про реструктуризацію заборгованості, відстрочку чи зміну способу виконання рішення, не надано. Таким чином, поведінка позивача свідчить про пасивне ставлення до обов`язку утримувати власну дитину, навіть попри об`єктивно складні обставини.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3, при розгляді вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами суд має враховувати інтереси дитини, яка є стороною, що потребує особливого правового захисту.

Метою присудження аліментів є забезпечення належного рівня матеріального існування дитини, і звільнення батька від виконання цього обов`язку можливе лише у виключних, винятково обґрунтованих випадках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, хоч і мають значення для оцінки його загального матеріального стану, не є винятковими та не доводять повної неможливості виконувати обов`язок зі сплати аліментів хоча б у мінімальному розмірі. Суд вважає, що звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах призвело б до порушення прав дитини на належне утримання та суперечило б принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, що є ключовим у сімейних правовідносинах.

Враховуючи викладене, з огляду на інтереси дитини та пріоритет її належного матеріального забезпечення, те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по сплаті аліментів, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 17.12.2025 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення в справі.

Враховуючи дані про особу позивача, який на даний час перебуває у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», зокрема, зважаючи на його скрутне матеріальне становище, суд , у відповідності до ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, із змінами та доповненнями, вважає за можливе звільнити його від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Яворівський відділ ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментах - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.05.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває під вартою в ДУ "Львівська установа виконання покарань № 19".

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Яворівський відділ ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 34978144, юридична адреса: м.Яворів Львівської області, вул.Львівська, 2.

Суддя Юрій КОЛТУН