Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №463/1992/26
Провадження №2/463/1345/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.02.2019 року у розмірі 114179,64 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.02.2019 року, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 141000,0 гривень, який в подальшому змінювався та зменшився до 114179,64 гривень. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов договору, а тому, станом на 15.02.2026 року заборгованість за кредитним договором становить 114179,64 гривень (тіло кредиту). Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 114179,64 гривень, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.
Позовна заява поступила до суду 04.03.2026 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.03.2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Одночасно, визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.
У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання призначене на 07.04.2026 року, розгляд справи відкладено на 07.05.2026 року.
Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, поштові відправлення повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності сторін, ухваливши заочне рішення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 07.05.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.02.2019 року, відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, підписав надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» та отримав кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.55-72).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на сайті www.privatbank.ua (а.с.73-120).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування, розмір кредитного ліміту змінювався. 28.02.2019 року розмір кредитного ліміту становив 141000,0 гривень. В подальшому, в період з 10.06.2019 року до 22.09.2025 року кредитний ліміт змінювався та на останню дату становив 114180,0 гривень. 24.10.2025 року розмір кредитного ліміту зменшено до суми 0,00 гривень (а.с.31).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 19.02.2026 року та виписки за кредитним договором № б/н від 28.02.2019 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 114179,64 гривень (тіло кредиту) (а.с.22-30, 32-53).
На виконання умов кредитного договору позивач видав відповідачу 3 (три) відповідні кредитні картки «MasterCard World Black Edition», термін дії останньої завершується у березні 2028 року (а.с.54).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.55).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині 1 ст.634 ЦК України прописано, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що він знайомий із усіма умовами, правилами, тарифами банківських послуг.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
При відсутності розуміння Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач не зміг би користуватися кредитною карткою в межах ліміту кредитних коштів та за якою він вчиняв банківські операції, проводив платежі та погашав такі. За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, підписавши вказану Заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.
Відтак, слід вважати встановленим, що сторони в належній формі досягнули згоди про всі істотні умови договору, в тому числі щодо ціни договору, сплати процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 тривалий час активно користувався кредитними коштами, відтак його дії свідчать про те, що він розумів Умови та Правила надання банківських послуг. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року (справа № 753/ 10779/16-ц у якій Верховний Суд прописав: «Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь який час, що свідчить про порушення його прав, в тому числі через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з поверненням боргу.
Згідно представленого розрахунку позивача станом на 19.02.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 114179,64 гривень (тіло кредиту) (а.с.22-30).
Дані цього розрахунку об`єктивно підтверджуються випискою з особового рахунку відповідача (а.с.32-53), а відтак, враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору дана сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням від 24.02.2026 року (а.с.129).
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.02.2019 року у розмірі 114179,64 гривень (сто чотирнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 64 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя Грицко Р.Р.
Судове рішення № 136320134, Личаківський районний суд м.Львова було прийнято 07.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 463/1992/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: