Рішення № 136320128, 07.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6721/25

Провадження № 2/463/242/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідачки, просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8707,51 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.

Позов мотивує тим, що 12.04.2023 між позивачем, як страховикорм, та гр. ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено договір комплексного добровільного страхування майна та відповідальності його власників перед третіми особами №FHC.075796. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням та користаванням нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 .

20.12.2023 року із страховим майном відбулась страхова подія залиття застрахованої квартири водою. Про дану подію комісією ЛКП «Господар» складено акт про залиття квартири від 12.02.2024 року з якого вбачається, що затоплення відбулось з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 .

Вказаний вище випадок на підставі поданої страхувальником заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування був визнаний страховим, тому на підставі звіту №61-23_SOS_231225-273983 від 21.01.2024року, страхового акту №101844 від 14.02.2024 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 8707,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №952 від 16.02.2024 року.

З врахуванням наведених обставин позивач вважає, що завдання матеріальної шкоди власнику квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок недбалого ставлення відповідача до утримання квартири АДРЕСА_3 , тому просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування, згідно уточнення позовної заяви, в розмірі 8707,51 грн. в судовому порядку.

Ухвалою судді від 23 липня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримала, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Крім того, відповідач повідомлявся про судове засідання щодо розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що 12.04.2023 між позивачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено договір комплексного добровільного страхування майна та відповідальності його власників перед третіми особами №FHC.075796. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням та користуванням нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно актів від 12.02.2024 та від 06.06.2024 складених комісією ЛКП «Господар», комісія дійшла до висновку про те, що з огляду на характер слідів від залиття квартирі АДРЕСА_4 та враховуючи надану інформацію мешканцем квартири АДРЕСА_2 , власнику квартири АДРЕСА_4 встановлено, що залиття стін та стелі у приміщенні житлової кімнати в квартирі АДРЕСА_4 відбулось через необережне використання душової кабіни у приміщенні ванної кімнати в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до звіту №61-23_SOS_231225-273983 від 21.01.2024року, про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику майна за адресою: АДРЕСА_5 , вартість матеріальних збитків становить 10707,51 грн. без ПДВ.

На підставі поданої страхувальником заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, вказаний вище випадок був визнаний страховим, тому на підставі страхового акту №101844 від 14.02.2024 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_3 у розмірі 8707,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №952 від 16.02.2024 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_3 , є відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Водночас, під час розгляду цивільної справи № 757/31418/15-ц (постанові від 13.11.2019р.), у якій предметом позову також було відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності своєї вини несе відповідач.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказаній нормі кореспондує також ст.27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику застрахованого майна в розмірі 8707,51 грн., у зв`язку з чим набув право вимоги до відповідача, яким не представлено суду жодних доказів на спростування доводів позивача, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 3028 грн судового збору.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8707,51 грн. (вісім тисяч сімсот сім гривень п`ятдесят одну копійку).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судових витрат.

Судове рішення складено та підписано 07 травня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ 20782312;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Г.Б. Жовнір