Ухвала суду № 136320003, 07.05.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2668/24

Провадження № 1-кп/442/45/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі клопотання Старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 на час розгляду кримінального провадження № 12023140000001092 від 03.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 255-1, частиною 4 статті 189 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави на строк 60 днів.

встановив :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження № 12023140000001092 від 03.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 255-1, частиною 4 статті 189 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 КК України.

Старшим прокурором групи прокурорів - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 подано клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 на час розгляду кримінального провадження № 12023140000001092 від 03.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 255-1, частиною 4 статті 189 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави на строк 60 днів, покликаючись на те, що термін покарання обвинуваченого ОСОБА_7 за попереднім вироком від 12.07.2007 року, яким його було засуджено Апеляційним судом Волинської області за ч.1 ст.115, п.п.9, 13 ч.2 ст.115, ст.ст. 70, 71 КК України до 20 років позбавлення волі завершується 02.06.2026 року, відтак виникла необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_9 ; протоколами огляду та вручення грошових коштів від 10.10.2023 та 20.10.2023; протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 04.12.2023 та 08.12.2023; висновками експертів за результатами проведення криміналістичних експертиз №315-Е від 19.02.2024 та №316-Е від 20.02.2024; протоколом обшуку від 29.01.2024; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26.12.2023; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Частина доказів уже досліджена в судовому засіданні.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, як обвинуваченого, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначенням розміру застави. Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення дійшла до висновків, що наявні докази вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання ОСОБА_7 винним у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення останньому загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 та вчиненого ним кримінального правопорушення, обвинувачення приходить до переконання в наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків невиконанням останнім процесуальних обов`язків, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В обґрунтування вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що на підтвердження наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, є те, що санкція інкримінованого йому злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому у випадку визнання останнього винним у вчиненні злочину, йому загрожує реальний термін ув`язнення, а відтак з метою уникнення покарання він може переховуватися від суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України або на тимчасово окуповану територію.

З приводу наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому. Також треба врахувати ту обставину, що на даний час в судовому засіданні не допитано свідків. Відповідно, ОСОБА_7 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення злочинів.

Крім цього, ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на те, що він вчинив особливо тяжке кримінально-каране діяння щодо потерпілого, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

Згідно ст. 183 КПК України, заборон для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_7 , а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а тому жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти вище зазначеним ризикам.

З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , прокурор просить застосувати щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання просить його задоволити.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили, вважають клопотання прокурора не обгрунтованим. Прокурором не зазначено жодного наявного обгрунтованого ризику невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, оскільки останній має міцні соціальні зв`язки, він є одружений, має постійне місце проживання, відтак просять в задоволенні такого відмовити та обрати більш м`який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 з аналогічних підстав вважають клопотання прокурора не обгрунтованим. Прокурором не зазначено жодного наявного обгрунтованого ризику невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов`язків просять в задоволенні такого відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що термін покарання обвинуваченого ОСОБА_7 за попереднім вироком від 12.07.2007 року, яким його було засуджено Апеляційним судом Волинської області за ч.1 ст.115, п.п.9, 13 ч.2 ст.115, ст.ст. 70, 71 КК України до 20 років позбавлення волі завершується 02.06.2026 року.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Одночано, згідно приписів п.5 ч.2ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

А тому, суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.

Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, який раніше судимий, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, яке є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, без альтернативи застосування більш м`якого покарання, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, перешкоджанню встановленню істини у справі, а тому жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти вище зазначеним ризикам.

Таким чином враховуючи викладені ризики та особу обвинуваченого, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,183, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк 60 днів,

Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 05.07.2026 року, включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 07.05.2026 року .

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1