Ухвала суду № 136319532, 07.05.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/2805/26

Провадження №: 2/332/3073/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, до ДНІПРОРУДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ, ДНІПРОРУДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання права власності на житло,

встановив:

До Заводського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук М.О., до ДНІПРОРУДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ, ДНІПРОРУДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання права власності на житло, в якій просить визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 (сорок чотири) квадратних метри, житловою площею 29,0 (двадцять дев`ять) квадратних метрів.

Також представником позивачки заявлено клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір». В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_1 не має можливості сплатити судовий збір у розмірі 4581,17 грн. (1% від 458116,88грн.) у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки є вимушеною переселенкою та була змушена покинути своє житло через бойові дії та окупацію. Через війну втратила стабільні джерела доходу, а нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, було зруйноване або залишене без можливості користування. Вимушене переселення спричинило значні фінансові труднощі, і наявні кошти спрямовуються на базові потреби - житло, харчування та лікування. Із відомостей податкової вбачається що дохід позивача за 2025 рік становить 0 грн. Із довідки ГУ ПФУ у Вінницькій області не отримує пенсійних виплат. Враховуючи викладене, просить суд звільнити позивачку від сплати судового збору.

Ознайомившись із позовною заявою, приходжу до висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Згідно з п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).

Згідно з ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Позивачка зазначає вартість спірного житла в розмірі 458116,88 грн та, відповідно, розмір необхідного до сплати судового збору 4581,17 грн.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом ст.136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

Суд зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан скаржника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наявність рухомого і нерухомого майна, доказів щодо відсутності інших доходів, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію («Шишков проти росії», № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Креуз проти Польщі, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («ФК «Мретебі» проти Грузії» № 38736/04, п. 47).

З викладеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Суд зауважує, що позивачкою не доведено належними доказами того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі, оскільки надані нею довідки щодо відсутності доходів у 2025 році та неотримання пенсійних виплат не відображає у повній мірі майновий стан особи. Разом з тим, позивач не вказує жодних доходів, таких як, допомога внутрішньо-переміщеній особі, що може свідчити про загальний високих дохід її родини.

Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан заявника для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави для звільнення такої особи від сплати судового збору.

Позивачкою не підтверджено відсутність у неї інших доходів, заощаджень, права власності на нерухоме майно, оплатного права користування ним, права власності на транспортні засоби тощо. Зокрема, не надано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за суб`єктом, інформації про наявність у власності чи оренді транспортних засобів, нерухомого майна, наявність заощаджень, а також інші відомості, що характеризують саме майновий стан. Подібну правову позицію підтвердив Верховний Суд в ухвалі від 20 жовтня 2025 року у справі №214/5490/24. Так, суду не надано жодних інших доказів, які б свідчили про майновий стан позивачки, яка може мати інші джерела доходу, зокрема, виписок з банківських рахунків, відомостей про наявне у власності майно.

Таким чином, наведені у клопотанні доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4581,17 грнта надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, або надати суду належні та достатні докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Реквізити для сплати судового збору можна отримати за посиланням:

https://zv.zp.court.gov.ua/sud0809/gromadyanam/tax/

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертається увага позивача на те, що кожна матеріально-правова вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Також, при пред`явленні позову до певної особи, та ініціюючи вказану особу бути притягнутою до судових тяжб, нести судові витрати та виконувати процесуальні обов`язки відповідача, позивачу слід зазначити, якими діями чи бездіяльністю вказана особа порушила, оспорила чи не визнала права позивача щодо предмету спору, та на якій правовій підставі їй належить виступити відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, для застосування того чи іншого способу захисту судам необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем.

Заявляючи позовні вимоги, позивач визначила відповідачами, тобто суб`єктом матеріального правовідношення, ДНІПРОРУДНЕНСЬКУ МІСЬКУ РАДУ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ та ДНІПРОРУДНЕНСЬКУ МІСЬКУ ВІЙСЬКОВУ АДМІНІСТРАЦІЮ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Сторони в цивільному процесі - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Враховуючи зміст та підставу позовних вимог, саме позивач в даному випадку зобов`язана довести суду ознаки протиправності в діях відповідача, внаслідок яких порушується право позивачки, а також довести обставини неможливості в позасудовому порядку здійснити державну реєстрацію набуття нею у власність квартири АДРЕСА_1 , з огляду на те з рішення державного реєстратора від 16.03.2026 року, наданого суду, неможливо встановити обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а в подальшому для відмови у проведенні реєстраційних дій.

Тому позивачу пропонується конкретизувати позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, окремо зазначивши, якими діями чи бездіяльністю кожен з відповідачів порушив, оспорив чи не визнав права позивача щодо предмету спору, із зазначенням нормативно-правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, щодо кожного з відповідачів.

Суд звертає увагу позивачки на те, що в матеріалах позову наявні документи, які підтверджують її право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачами у даній справі оспорюється чи невизнається право власності позивача на вищевказану квартиру.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач у разі незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій має право його оскаржити у визначений чинним законодавством спосіб.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів, в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, до ДНІПРОРУДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ, ДНІПРОРУДНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання права власності на житло - залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.Погрібна