Рішення № 136319265, 07.05.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/382/26

Провадження № 2/307/155/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивача Ігнатенка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс»звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що згідно з наказом ДП «Ліси України» від 15 листопада 2023 року №1008-к, ОСОБА_1 було призначено на посаду директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 16 листопада 2023 року по 20 листопада 2024 року з випробувальним строком три місяці. Наказом директора Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Кубинця Миколи від 24 січня 2024 року за № 6-К «Про накладення дисциплінарного стягнення шляхом звільнення лісничого Усть-Чорнянського лісництва ОСОБА_2 » за неналежне виконання та невиконання своїх посадових обов`язків, яке виявилось в неналежній координації та контролі майстрів майстерської діяльності лісництва щодо недопущення незаконних рубок, щодо здійснення заготівлі деревини у відповідності до вимог чинного законодавства, звільнено 24 січня 2024 року ОСОБА_2 із посади лісничого Усть-Чорнянського лісництва Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із наказом про звільнення, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України про визнання недійсним наказу від 24 січня 2024 року № 6-К; поновлення на роботі на посаді лісничого Усть-Чорнянського лісництва Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як наслідок, постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 307/529/24 позов ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправним наказ № 6 від 24 січня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення шляхом звільнення лісничого Усть-Чорнянського лісництва ОСОБА_2 » філії Мокрянського лісомисливського господарства ДП «Ліси України» щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України у виді звільнення з роботи; поновлено ОСОБА_2 на посаді лісничого Усть-Чорнянського лісництва філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України»; стягнуто із ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 314 051,04 грн. без врахування податків та платежів. Під час прийняття вказаної постанови суд апеляційної інстанції дійшов, зокрема, до такого висновку: «при винесенні наказу № 6-К від 24 січня 2024 року про звільнення ОСОБА_2 , відповідач не взяв до уваги, що позивач із 2003 року працює на посаді лісничого і за цей час жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності та надаючи оцінку наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 04 жовтня 2023 року і в подальшому звільнення позивача за п.3 ч 1 ст. 40 КЗпП України є передчасним та безпідставним, так як відсутня вина в діях чи бездіяльність та причинний зв`язок між ними і поведінкою позивача і відсутня систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором.

На виконання цієї постанови Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 307/529/24 прийнято наказ філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» № 01-К від 12 березня 2025 року, згідно з яким: скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_2 » від 24 січня 2024 року №6 «Про накладення дисциплінарного стягнення шляхом звільнення ОСОБА_2 філії Мокрянського лісомисливського господарства ДП «Ліси України»»; поновлено ОСОБА_2 на посаді лісничого Усть-Чорнянського лісництва з 06 лютого 2025 філії Мокрянського лісомисливського господарства ДП «Ліси України»; наказано виплатити на користь ОСОБА_2 314 051,04 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу. Факти виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 у розмірі 314 051,04 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 1517 від 18 лютого 2025 року. Окрім зазначеної суми середнього заробітку в розмірі 314 051,04 грн., яку апеляційний суд визначив без врахування податків, позивач у зв`язку з виконанням постанови суду апеляційної інстанції був вимушений додатково сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 73 414,53 грн., військовий збір у розмірі 20 392,92 грн. та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 35 200 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Таким чином, в результаті допущення відповідачем, у період виконання ним посадових обов`язків директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», незаконного звільнення працівника ОСОБА_2 , що встановлено судовим рішення у справі № 307/529/24, позивачу було заподіяно шкоду у загальному розмірі 443 058,49 грн. (314 051,04 грн. середнього заробітку без урахування податків + 73 414,53 грн. ПДФО + 20 392,92 грн. військовий збір + 35 200 грн. ЄСВ). Водночас вказує, що наказом ДП «Ліси України» від 29 квітня 2024 року № 289-К відповідача звільнено з посади директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Як вбачається із цього наказу, трудовий договір з відповідачем припинено за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, з визначенням дати звільнення 29 квітня 2024 року. На виконання зазначеного наказу видано наказ філії «Мокрянське лісомисливське господарство» від 29 квітня 2024 року № 53-К.

Враховуючи викладене, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника у розмірі 443 058,49 грн., судові витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

30 січня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

24 березня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених підстав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу ДП «Ліси України» №1008-к від 15 листопада 2023 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 16 листопада 2023 року по 20 листопада 2024 року з випробувальним строком три місяці (а.с.15).

Відповідно до наказу директора Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Кубинця Миколи від 24 січня 2024 року за № 6-К «Про накладення дисциплінарного стягнення шляхом звільнення лісничого Усть-Чорнянського лісництва ОСОБА_2 », за неналежне виконання та невиконання своїх посадових обов`язків, яке виявилось в неналежній координації та контролі майстрів майстерської діяльності лісництва щодо недопущення незаконних рубок, щодо здійснення заготівлі деревини у відповідності до вимог чинного законодавства, звільнено 24 січня 2024 року ОСОБА_2 із посади лісничого Усть-Чорнянського лісництва Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.16-17).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у справі №307/529/24 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року скасовано. Позов задоволено.Визнано протиправним наказ № 6 від 24 січня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення шляхом звільнення лісничого Усть-Чорнянського лісництва ОСОБА_2 » філії Мокрянського лісомисливського господарства ДП «Ліси України» щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України у виді звільнення з роботи. Поновлено ОСОБА_2 на посаді лісничого Усть-Чорнянського лісництва філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України». Стягнуто із ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 314051 грн. 04 коп. без врахування податків та платежів (а.с.19-28).

Згідно наказу Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №01-к від 12 березня 2025 року скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_2 » від 24 січня 2024 року № 6 «Про накладення дисциплінарного стягнення шляхом звільнення ОСОБА_2 філії «Мокрянського лісомисливського господарства» ДП «Ліси України». Поновлено ОСОБА_2 на посаді лісничого Усть-Чорнянського лісницва з 06 лютого 2025 філії «Мокрянського лісомисливського господарства» ДП «Ліси України». Виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 314051 грн.04 коп. (а.с.29).

Відповідно до платіжної інструкції №1517 від 18 лютого 2025 року позивачем перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 314 051,04 грн. за відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.30).

Згідно платіжної інструкції №1516 від 18 лютого 2025 року позивачем перераховано на рахунок Казначейства України грошові кошти у розмірі 73 414,53 грн. за ПДФО з відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.31).

Відповідно до платіжної інструкції №1540 від 18 лютого 2025 року позивачем перераховано на рахунок Казначейства України грошові кошти у розмірі 20 392,92грн. за військовий збір, постанова Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року по справі 307/529/24, яка набрала законної сили (а.с.32).

Згідно платіжної інструкції №1663 від 19 лютого 2025 року позивачем перераховано на рахунок Казначейства України грошові кошти у розмірі 35200,00 грн. за ЄСВ, постанова Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року по справі 307/529/24 (а.с.33).

З наказу ДП «Ліси України» № 289-К від 29 квітня 2024 року, вбачається що відповідача ОСОБА_1 звільнено з посади директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 29 квітня 2024 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.39).

Відповідно до наказу Філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 53-К від 29 квітня 2024 року відповідача ОСОБА_1 звільнено з посади директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 29 квітня 2024 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.38).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Частиною 3 ст. 233 КЗпП України визначено, що для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як визначено ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до положень пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.05.2020 у справі № 401/1387/17-ц, від 20.06.2019 у справі № 462/8925/14, від 06.12.2018 у справі №474/658/16-ц, від 10.10.2018 у справі № 371/1165/16-ц, від 23.04.2018 у справі №335/7848/15-ц.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 02.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 по справі № 658/28/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 було звільнено із порушенням закону за наказом відповідача ОСОБА_1 що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідач як службова особа, яка видала розпорядження про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки при виконанні судового рішення від 06 лютого 2025 року був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 314051, 04 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, а також 73 414,53 грн. - податок на доходи фізичних осіб, 20 392,92 грн. - військовий збір, 35 200,00 грн. - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що разом становить 443058,49 грн. і позивач як вищестоящий орган в порядку підлеглості звернувся до суду з даним позовом у строк, що визначений ст. 233 КЗпП України, суд дійшов висновку, що дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позову, у зв`язку з чим такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 також необхідно стягнути судовий збір в розмірі 5316,71 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» шкоду внаслідок незаконного звільнення працівника в розмірі 443058 (чотириста сорок три тисячі п`ятдесят вісім) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» судовий збір у розмірі 5316 (п`ять тисяч триста шістнадцять) грн. 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Відомості про учасників справи:

Позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9а, код ЄДРПОУ 44768034.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 07 травня 2026 року.

Суддя М.Д.Стецюк